23 грудня 2024 року Справа № 280/9450/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663),
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5022-50У від 18.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, за якою станом на 17.02.2021 ОСОБА_1 має недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 35 588,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 фактично господарську діяльність із 2016 року не впроваджував, хоча й був зареєстрований як ФОП, з 2016 року доходів від неї (господарської діяльності) не отримував, звітність до органів доходів і зборів жодного разу після 2015 року не подавав. Вказує, що як свідчать індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 , за період з 2017 року по 2020 рік, він працював як найманий працівник на різних підприємствах. Покликається на те, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Покликається на протиправність прийнятої у відношенні позивача вимоги, тобто прийняття її всупереч положенням законодавства, що є підставою для її скасування в судовому порядку. Тому, просить задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, 29.10.2024 до суду надійшов відзив на позов (вх. №49498), в якому відповідач зазначає, що нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 за період 2017 року по 2020 рік проведені автоматичні нарахування на центральному рівні відповідно до вимог чинного законодавства на загальну суму 37788,74 грн. Зазначає, що позивач не відноситься до осіб, які на підставі Закону №2464 звільняються від сплати єдиного внеску, також позивач у адміністративному позові не стверджував про наявність вищеперерахованих обставин такого звільнення та не надав відповідні докази, а отже, відсутні жодні правові підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Покликається на те, що у зв'язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-5022-50 на суму 35588,74 грн. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 15.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/9450/24 без виклику сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
ОСОБА_1 був зареєстрований з 25.06.2015 по 30.06.2021 як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.
30.06.2021 до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
18.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5022-50, відповідно до якої станом на 17.02.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 35588,74 грн.
Представником позивача було направлено до ДПС України відповідну скаргу на дану вимогу.
Проте, рішенням ДПС України від 01.10.2024 №29443/6/99-00-06-02-01-06 залишено без розгляду скаргу позивача.
Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі Закон №2464-VI в редакції, чинній на момент винесення спірної вимоги).
За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з частинами третьою, восьмою статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з несплати ЄСВ нараховано позивачу за відомостями інтегрованої картки платника у сумі 35588,18 грн. за період 2017 - 2020 роки:
зокрема, за 2017 рік по строку 09.02.2018 року у сумі 8448,00грн.;
за 2018 рік на загальну суму 9828,72 грн. в т.ч по строку: 19.04.2018 року - 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06грн. х 3 =2457,18грн), 19.07.2018 року - 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року, 19.10.2018 року - 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року, 21.01.2019 року - 2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року;
за 2019 рік на загальну суму 11016,72 грн. в т.ч по строку: 19.04.2019 року - 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 відсотки - 918,06грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06грн. х 3 =2754,18грн),
19.07.2019 року - 2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року,
19.10.2019 року - 2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року,
20.01.2020 року - 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року.
За 2020 рік - на загальну суму 8 495,30 грн. відповідно по терміну: 21.04.2020 року - 2078,12грн. ( січень, лютий - мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4723 х 22 відсотки =1039,06 грн./міс.х2), 20.07.2020 року - 1039,06 грн. (червень місяць), 19.10.2020 року - 3178,12 грн. (липень, серпень =1039,06 х 2=2078,12 грн., з вересня мінімальна заробітна плата 5000 х 22 відсотки = 1100,0 грн.).
Водночас судом встановлено, що з протягом 2017-2020 років позивач був працевлаштований на різних підприємствах як найманий працівник. Зокрема, як свідчать надані докази, а саме, копія трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 04.06.1991, довідка форми ОК-5, позивач у 2017 році у липні - серпні працював на ТОВ «Транспортна компанія «Спрінт-Авто», протягом листопада - грудня 2018 року працював на ТОВ «Транспортна компанія «Спрінт», протягом січня - грудня 2019 року працював на ТОВ «Стат-Пілігрім», протягом січня -листопада 2020 року працював на ТОВ «Стат-Пілігрім», а з 26.11.2020 по 27.08.2021 працював на ДП «Транс-Експрес 3» ТОВ «Транс-Експрес».
Відповідно до довідки форми ОК-5 протягом вказаних періодів роботодавцем нараховано та утримано із заробітку позивача податки та збори, в тому числі єдиний соціальний внесок.
Контролюючий орган вказану обставину в ході розгляду справи не заперечував, доказів на її спростування не надав, клопотання про витребування доказів не заявляв.
Таким чином, у зазначені періоди позивач був працівником у розумінні підпункту14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Відтак, нарахування позивачу єдиного соціального внеску за ці періоди не відповідає приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене, нарахування контролюючим органом сум заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, за періоди липень-серпень 2017 року у сумі 1408 грн. (704*2 місяці), листопад-грудень 2018 рік у сумі 1638,12 грн.(2457,18 грн./3 місяці * 2), січень-грудень 2019 року у розмірі 11016,72 грн., січень-грудень 2020 року у розмірі 6295,30 грн., у загальному розмірі 20 358,14 грн. є протиправним.
Водночас, доказів перебування позивача у трудових відносинах у січні - липні, вересні-грудні 2017 року, січні-жовтні 2018 року матеріали справи не містять. У зв'язку з чим, нарахування єдиного соціального внеску за вказані періоди відповідно, суд вважає правомірним. Зворотного позивачем не доведено.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням задоволення позовних вимог, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 552,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області №Ф-5022-50У від 18.11.2020 в частині донарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску за періоди липень - серпень 2017 року, листопад - грудень 2018 рік, січень - грудень 2019 року, січень - грудень 2020 року у загальному розмірі 20 358,14 грн.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 31 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 23 грудня 2024 року.
Суддя Л.Я. Максименко