11 грудня 2024 року м. Ужгород№ 260/3932/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Калинич Я. М.
при секретарі судового засідання - Деяк О.М
за участю:
представника позивача - Глагола Г.П.,
представника відповідача 1 - Ларін А.М.,
представника відповідача 2- Кальонкін О.С.,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 - Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 через представника - адвоката Глаголу Галину Петрівну, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправними та скасувати накази командирів військової частини НОМЕР_1 : наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 травня 2022 р. №68-СТ про самовільне залишення частини ОСОБА_1 в період з 28 травня 2022 року по 05 червня 2022 року; наказ про визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив службу з 28 травня 2022 року по 05 червня 2022 року; наказ про усунення з посади та виведення у розпорядження командира батальйону №113-СТ від 14.07.2022 року; наказ №51 від 03.06.2022 р. про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_2 додаток 5 до цього наказу); наказ №141 від 04.07.2022 р. про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_3 .
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розрахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення та додаткову винагороду за наступні періоди га в наступних розмірах:
- в період з 28 травня по 05 червня 2022 року за 08 днів грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років винагороду за особливості проходження служби);
- в період з 01.05.2022 року по 03.06.2022 року за травень, червень премію в розмірі 247% посадового окладу та додаткову винагороду в розмірі по 100 000,00 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій(проведення заходів);
- в період з 04 червня 2022 року по 31 липня 2022 року: премію в розмірі 247% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років, а також додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 на місяць, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 11 березня 2022 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу. Позивача взято на військовий облік у військову частини НОМЕР_1 та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №54 від 13.03.2022 року позивача зараховано до списків особового складу НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону на всі види забезпечення на посаду гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. З 24 квітня 2022 року військова частина була спрямована на виконання бойових завдань у складі НОМЕР_3 окремої механізованої бригади. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2022 року №68-А призначено службове розслідування за фактом відсутності позивача на військовій службі. Наказом командира військової частини від 31 травня 2022 року №68-СТ позивач вважається, безпідставно відсутнім на військовій службі та усунутий від виконання обов'язків. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року №113-СТ позивача усунуто від виконання службових обов'язків. Наказом від 11 червня 2022 року позивачу оголошено догану. На підставі наказів від 03 червня 2022 року №51 та від 04 липня 2022 року №141 позивачу не проводилась виплата додаткової винагороди. Такі накази позивач вважає протиправними, оскільки не залишав місце служби та не порушував Статуту Збройних Сил України. Внаслідок видання неправомірних наказів щодо самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 з відстороненням від виконання службових обов'язків, застосування дисциплінарного стягнення позивачу не в повному обсязі нараховане грошове забезпечення.
29 серпня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:
1. Визнати протиправними та скасувати наступні накази командирів військової частини НОМЕР_1 :
- Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 травня 2022 р. №68-СТ про самовільне залишення частини ОСОБА_1 в період з 28 травня 2022 року по 05 червня 2022 року;
- Наказ про визнання ОСОБА_1 таким що самовільно залишив службу з 28 травня 2022 року по 05 червня 2022 року та призначення службового розслідування №68-А від 30 травня 2022 року;
- Наказ про усунення від виконання службових обов'язків за посадою ОСОБА_1 та відсутність на місці служби №113-СТ від 14.07.2022 року;
- Наказ №71 від 11 червня 2022 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- Наказ №51 від 03.06.2022 р. про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу);
- Наказ №141 від 04.07.2022 р. про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу);
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 :
2.1 розрахувати та виплатити на користь позивача, грошове забезпечення та додаткову винагороду за наступні періоди та в наступних розмірах:
- в період з 28 травня по 05 червня 2022 року за 20 днів грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років винагороду за особливості проходження служби);
- в період з 01.05.2022 року по 03.06.2022 року за травень, червень премію в розмірі 247% посадового окладу та додаткову винагороду в розмірі по 100000,00 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій(проведення заходів);
- в період з 04 червня 2022 року по 31 липня 2022 року: премію в розмірі 247% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років, а також додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 на місяць, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
3. Стягнути із Відповідача 1 та Відповідача 2 понесені ОСОБА_2 судові витрати в сумі 5000,00 гривень, які складаються витрат на професійну правничу допомогу.
Вищевказана заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду..
Ухвалою суду від 14 грудня 2023 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача 1 - Міністерство оборони України.
Відповідач - 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що військова частина, як окрема штатна одиниця Збройних Сил України та як суб'єкт владних повноважень самостійно приймає рішення та видає накази. Відтак, у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні оскаржені накази. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснює виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач - 2 надав пояснення, в яких проти позову заперечує. Зазначає, що службовим розслідуванням встановлено, що позивач самовільно залишив місце несення служби під час виконання бойових завдань за призначенням, тим самим обов'язків військової служби не виконував з травня 2022 року. За фактом вчиненого правопорушення стосовно позивача до ЄРДР від 01.06.2022 року внесено кримінальне провадження за ознаками ч. 4 ст. 409 КК України. Відтак, вважає, що дії і рішення командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення до відповідальності, невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, що стосується позивача прийняті командиром військової частини НОМЕР_1 правомірно.
Третя особа надала суду пояснення, в яких зазначила, що позивач безпосередньо на посадах Міністерства оборони України службу не проходить, на грошовому забезпеченні не перебуває, відповідно прийняття рішення щодо виплати йому грошового забезпечення не входить до компетенції Міністерства оборони України.
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
В судовому засіданні представник відповідача- 1 проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача - 2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з мотивів, зазначених у поясненнях до позовної заяви.
Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення такого.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне..
Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13.03.2022 року №54 солдата ОСОБА_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_6 11.03.2022 року на посаду гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону зараховано до списків особового складу НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону.
Згідно з витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №31 від 24.04.2022р. вважати такими, що прибули з відрядження « 24» квітня 2022р. до району ведення бойових дій у населений пункт Верхньокам'янка військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 … в тому числі солдата ОСОБА_1 гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30 травня 2022 року №68-А «Про призначення службового розслідування про факт відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » призначено службове розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , зокрема позивача. Вказаним наказом усунуто позивача від виконання обов'язків до завершення службового розслідування.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2022 року №68-СТ позивач вважається з 28 травня 2022 року безпідставно відсутнім, усунутий від виконання службових обов'язків та переведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення.
У відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2022 року №113-СТ позивача, у зв'язку з тривалою відсутністю на місці служби, неналежним виконанням службових обов'язків та службовою невідповідністю, на підставі рапортів командирів підрозділів усунуто від виконання службових обов'язків за посадою та вважати відсутнім на місці служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2022 року №71 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » за самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану позивачу не виплачувати додаткову винагороду та оголосити догану.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2022 року №51 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за травень 2022 року» зазначено не проводити виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, відповідно до додатку 5 до цього наказу.
В додатку 5 до наказу №51 03.06.2022 зазначений солдат ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2022 року №141-А «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 за червень 2022 року» зазначено не проводити виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, відповідно до додатку 5 до цього наказу.
В додатку 5 до наказу №141-А від 03.06.2022 зазначений солдат ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким діями відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №548-XIV (далі Статут).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно дотримуватись Конституції та Законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військові обов'язки.
Зокрема: необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
В ст.12 Статуту видно, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
ст.14 Статуту визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Згідно ст.16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями
ст.26 Статуту, визначає, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №551-XIV. (далі Дисциплінарний статут).
ст.1, ст.2 Дисциплінарного статуту, встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається, у тому числі, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
ст.4 Дисциплінарного статуту визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
- бути пильним, зберігати державну таємницю;
- додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
- не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного Статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 наказу №71 від 11 червня 2022 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд зазначає наступне.
Згідно з витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №31 від 24.04.2022р. вважати такими, що прибули з відрядження « 24» квітня 2022р. до району ведення бойових дій у населений пункт Верхньокам'янка військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 … в тому числі солдата ОСОБА_1 гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Із матеріалів справи встановлено, що військова частина НОМЕР_1 відповідно до бойових розпоряджень у квітні 2022 року з м. Ужгород, перемістилась для виконання завдань у Донецьку область в підпорядкування командиру ОТУ ПІВНІЧ. В подальшому військова частина НОМЕР_1 передана в оперативне підпорядкування НОМЕР_3 ОМбр, після цього 1 стрілецька рота виконувала визначені бойові завдання поблизу населеного пункту Борівське Луганської області.
30.05.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №68-А «Про призначення службового розслідування про факт відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , зокрема ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування, заступником командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 яке тривало: 30.05.2022р. - 10.06.2022р. встановлено наступне: 28.05.2022р. близько 10 год., командир 1 роти ОСОБА_5 , виявив і доповів про відсутність на військовій службі в зоні виконання бойових завдань за призначенням військової частини НОМЕР_1 у Луганській області, 33-х військовослужбовців 1 роти. Зокрема, орієнтовно в 09.00 год. 27.05.2022р. солдат ОСОБА_1 та ще 32 військовослужбовці покинули свої позиції поблизу с. Борівське, Севєродонецького району, Луганської області. Старший лейтенант ОСОБА_4 під час службового розслідування опрацював рапорт ОСОБА_5 , відібрав пояснювальні записки військовослужбовців свідків: головного сержанта 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старшого сержанта ОСОБА_6 , старшого водія - радіотелефоніста 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 роти старшого солдата ОСОБА_7 , командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 роти старшого сержанта ОСОБА_8 , радіотелефоніста 1 стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_9 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2022 року №71 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », вважається, що позивач 27 травня 2022 року самовільно залишив військову частину з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану. Також згідно даного наказу, позивачу була оголошена догана та не виплачувалася додаткова винагорода.
Зокрема, із змісту даного наказу №71 від 11.06.2022 року вбачається, що командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_10 встановив факт відсутності на військовій службі військовослужбовців 1 роти в кількості 33 осіб, серед яких зазначено і ОСОБА_1 .
Отже, як встановлено з матеріалів справи, гранатометник 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону, 27.05.2022 року в умовах воєнного стану самовільно залишив бойові позиції та не з'явився в розташування військової частини НОМЕР_1 з метою ухилення від військової служби, що по факту є самовільним залишенням частини.
Під час розгляду справи позивач не спростував сам факт самовільного залишення місця виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_1 .
При цьому, позивач самовільно покинувши зону виконання завдань у Луганській області, вибув у невідомому напрямку та проводив час на власний розсуд, а саме:
- в дорозі з села Борівське , Лисичанського НПЗ в селі Верхньокамянське до міста Бахмут з 28-29 травня;
- з 29 травня по 03 червня 2022 року в місті Бахмут (де здав зброю, звернувся за медичною допомогою та очікував її надання).
- з 03.06.2022 по 05.06.2022 р. в дорозі до м. Ужгород;
- з 05 червня в АДРЕСА_2 , прибув у військову частину НОМЕР_1 .
В той же час, військова частина НОМЕР_1 продовжувала виконувати бойові завдання у Луганській області відповідно до бойових розпоряджень по липень 2022р., про що позивачу було достеменно відомо. Однак, належних заходів, щодо повернення до місця виконання завдань за призначенням військової частини НОМЕР_1 в Луганській області, позивач не здійснив.
Позивач під час розгляду справи, вказував на те, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , зокрема й сам позивач, звернулися з рапортом до командуючого Сил територіальної оборони Збройних Сил України та рапортом до ІНФОРМАЦІЯ_7 про відступ з бойових позицій та передислокацію до постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
Однак суд відкидає даний факт, оскільки, всупереч ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України позивач звернувся з рапортом до командувача сил ТРО, замість звернення до безпосереднього командира.
Згідно ст.45, ст.48 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Із змісту ст.ст. 83, 84, 85, 86 Дисциплінарного статуту видно, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 21.11.2017р. №608.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 (далі - Порядок).
п. 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування може призначатися у разі:
-невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
-невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
-неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
-дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
-втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
-порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
-недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
-внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
-повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
-скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
п.2 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування не призначається:
-у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;
-якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Щодо тверджень позивача, що йому не було відомо, що він самовільно залишив частину, вчинив правопорушення і буде притягнутий до відповідальності, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи встановлено, що за вчинене правопорушення солдат ОСОБА_1 в травні-червні 2022 року не отримав грошове забезпечення на свій картковий рахунок з відрахуванням премії та додаткової винагороди. Тобто, позивач мав і міг усвідомити, що грошове забезпечення йому не було виплачене з урахуванням його самовільного залишення військової частини. Однак останній за роз'ясненнями такого позбавлення грошового забезпечення до командування військової частини не звертався, заходів передбачених ст.88 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» не вчиняв. Не подавав відповідну скаргу старшому командирові та не звертався до суду у визначений законом строк.
Також, ОСОБА_1 , до призову на військову службу за призовом під час мобілізації у березні 2022 року, раніше проходив військову службу, мав військове звання старший сержант. Тобто, позивач знав порядок проходження військової служби, повинен був знати та виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, а також знав, що за вчинене як військовослужбовцем правопорушення може бути притягнений до відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що наказ №71 від 11 червня 2022 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яким було встановлено, що позивач 27 травня 2022 року самовільно залишив військову частину з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану та якого, позивачу була оголошена догана та не виплачувалася додаткова винагорода, прийнятий командиром військової частини НОМЕР_1 в межах повноважень та у законний спосіб. Відтак, відсутні підстави для визнання такого протиправним та скасування.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2022 року №68-А «Про призначення службового розслідування про факт відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », а також наказів від 31.05.2022 року № 68-СТ, від 14.07.2022 року №113-СТ, яким позивача усунуто від виконання службових обов'язків, суд зазначає наступне.
Пунктом 5 Розділу 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Таким чином, Дисциплінарний статут зобов'язує командира кожного військового з'єднання, формування, частини, підрозділу контролювати дотримання підлеглими військовослужбовцями військової дисципліни та покладає на нього відповідальність за невжиття відповідних заходів. Це означає, що командир не має права залишати без уваги і належного реагування жодного випадку порушення військової дисципліни.
З матеріалів справи вбачається, що наказ про призначення службового розслідування від 30 травня 2022 року №68-А прийнятий командиром військової частини, згідно даних наданих командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та з метою уточнення причин та умов, що сприяли скоєнню вказаних правопорушень та встановлення ступеня вини військовослужбовця.
В той же час, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31 травня 2022 року, яким позивача визнано вважати безпідставно відсутнім та усунуто від виконання службових обов'язків винесений на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2022 року №68-А та доповіді від 30 травня 2022 року №315.
Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що накази командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2022 року № 68-А «Про призначення службового розслідування про факт відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 », від 31.05.2022 року №68-СТ та від 14.07.2022 року №113-СТ, якими позивача усунуто від виконання службових обов'язків прийняті командиром військової частини НОМЕР_1 в межах повноважень та у законний спосіб. Відтак, відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Щодо позовних вимог в частині в частині визнання протиправними та скасування наказу №51 від 03.06.2022 року про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу) та наказу №141 від 04.07.2022 р. про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу), суд зазначає наступне.
В абз.2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
ч.4 ст.9 Закону України України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України
Так, відповідно до відповідно п.10 Телеграми Міністра оборони України №248 від 25.03.2022 року щодо врегулювання виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 (копія телеграми міститься в матеріалах справи) до наказів про виплату додаткової винагороди 100000 гривень або 30000 гривень не включаються військовослужбовці які
- самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертували -з дня самовільного залишення військової частини або місця служби(дезертирства), оголошеного наказом командира;
- у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаку адміністративного або кримінального правопорушення за місяць, у якому здійсненне таке правопорушення.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).
Згідно положеннями розділу XVI цього Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
В розділі XXXIV Порядку №260 видно, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у п.2 цього розділу, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
03.06.2022р. наказом командира військової частини НОМЕР_1 №51 Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за квітень 2022 року вирішено згідно п.10 телеграми Міністра Оборони України № 248/1298 від 25.03.2022р. не проводити виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, відповідно до додатку 5 до цього наказу. В додатку 5 до вказаного наказу зазначений. В додатку 5 до наказу №141-А від 03.06.2022 зазначений солдат ОСОБА_1 .
11.06.2022р. наказом командира військової частини НОМЕР_1 №71 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » за самовільне залишення бойових позицій в умовах воєнного стану та не з'явлення в розташування військової частини НОМЕР_1 з метою ухилення від військової служби, що по факту є самовільним залишенням військової частини, військовослужбовцю ОСОБА_1 у відповідності до п.10 телеграми Міністра Оборони України №248/1298 від 25.03.2022р. щодо врегулювання виплат додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року не виплачувати додаткову винагороду та оголосити догану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за червень 2022 року №141-А від 04.07.2022р. вирішено згідно п.10 телеграми Міністра Оборони України №248/1298 від 25.03.2022 р. не проводити виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, відповідно до додатку 5 до цього наказу. В додатку 5 до наказу №141-А від 03.06.2022 зазначений солдат ОСОБА_1 .
З витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 14.07.2022р. №113-СТ солдата ОСОБА_1 , гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з тривалою відсутністю на місці служби, неналежним виконанням службових обов'язків та службовою невідповідністю, на підставі рапортів командирів підрозділів усунуто від виконання службових обов'язків за посадою та вважати відсутнім на місці служби.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що накази командира військової частини НОМЕР_1 №51 від 03.06.2022 року про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу) та наказу №141 від 04.07.2022 р. про не проведення виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (додаток 5 до цього наказу); прийняті командиром військової частини НОМЕР_1 в межах повноважень та у законний спосіб. Відтак, відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 розрахувати та виплатити на користь позивача, грошове забезпечення та додаткову винагороду за наступні періоди та в наступних розмірах: в період з 28 травня по 05 червня 2022 року за 20 днів грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років винагороду за особливості проходження служби); в період з 01.05.2022 року по 03.06.2022 року за травень, червень премію в розмірі 247% посадового окладу та додаткову винагороду в розмірі по 100000,00 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій(проведення заходів); в період з 04 червня 2022 року по 31 липня 2022 року: премію в розмірі 247% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років, а також додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 на місяць, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, то такі не підлягають задоволенню, з огляду на те, що є похідними.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 понесених позивачем судових витрат в сумі 5000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, то така не підлягає задоволенню, з огляду на те, що судом відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.
В той же час, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні, оскільки позивач на підставі п .12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання бездіяльності протиправною не відповідає вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст.139 КАС України та у зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка тне заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 - Міністерство оборони України, про визнання проипранвими та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 грудня 2024 року.
СуддяЯ. М. Калинич