20 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/15669/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 2507 "Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 ".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що дисциплінарного проступку не вчиняв і у період зазначений в матеріалах службового розслідування, а саме з 31.10.2022 по 02.11.2022 перебував у своєму підрозділі та виконував завдання за призначенням. Також зазначає, що про проведення відносно нього службового розслідування йому не було відомо, оскільки службове розслідування про самовільне залишення військової частини проводилось без його участі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на адміністративний позов відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 року № 2507 "Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 " прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачем подано відповідь на відзив, де вказано, що доводи позовної заяви не спростовано відповідачем, а надані відповідачем докази не підтверджують факту ознайомлення його із результатами службового розслідування.
Ухвалою суду від 21.10.2024 справу призначено до розгляду в судовому засіданні із викликом осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні 30.10.2024 розпочато розгляд справи по суті.
Судом розглянуто клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, за результатами розгляду яких з урахуванням пояснень позивача, поновлено строк звернення до суду з огляду на відсутність достеменних доказів обізнаності позивача про проведення щодо нього службового розслідування та з метою забезпечення позивачу можливості реалізації права на доступ до правосуддя.
Позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення позивача, провівши допит свідків, суд дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, про що ухвалено рішення, яке відображено у протоколі судового засідання від 30.10.2024.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-70В від 12.09.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 26.09.2024 по 09.10.2024 включно.
Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу пояснення та докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2022 року №4863 було призначено службове розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 на підставі рапорту майора ОСОБА_4 №10309/окп від 31 жовтня 2022 року, за результатами проведення якого складено акт (вх.№10943 від 08.11.2022).
За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 року № 2507 "Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 ", згідно якого, службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_1 31 жовтня 2022 року, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , в районі дислокації підрозділу АДРЕСА_1 . 02 листопада 2022 року солдат ОСОБА_1 , повернувся до розташування підрозділу в АДРЕСА_1 . Військовослужбовець був відсутній на службі і незаконно перебував за межами військової частини тривалістю до десяти діб, чим здійснив порушення військової дисципліни, за що було притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накладено на позивача дисциплінарне стягнення "сувора догана".
Не погоджуючись із вказаним наказом, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 2 статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби), порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
За статями 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; (стаття 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Відповідно до статті 7 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.
За статтею 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відповідно до статті 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
За частиною першою статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку №608, відповідно до якого рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Приписи п.3 розд. IV Порядку №608 визначають, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається із акту службового розслідування (вх.№ 10943 від 08.11.2022), в ході проведення службового розслідування було встановлено наступне: 31 жовтня 2022 року командир 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , майор ОСОБА_4 , рапортом доповів про те, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину.
Згідно пояснень, отриманих від тимчасово виконуючого обов'язки начальника медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта ОСОБА_5 , стало відомо, що 31 жовтня 2022 року о 3.00 ранку надійшов виклик на виїзд до пораненого, водій санітар медичного пункту солдат ОСОБА_1 , був відсутній на місці, на виїзд поїхали з іншим водієм. О 9.00 31 жовтня 2022 року провели шикування особового складу медичного пункту, який перебуває в місті Часів Яр, Донецької області, та з'ясувалось, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування підрозділу без особистої зброї та засобів захисту. Пошукові дії не дали результату. Місце перебування солдата ОСОБА_1 невідоме. Телефон перебуває поза зоною дії мережі. Була зроблена доповідь по порядкуванню.
02 листопада 2022 року приблизно о.10.00, солдат ОСОБА_1 , повернувся до розташування підрозділу в АДРЕСА_1 , надати пояснення відмовився.
Згідно пояснень, отриманих від сержанта ОСОБА_6 , санітарного інструктора медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону, стало відомо, що о 09.00 31 жовтня 2022 року провели шикування особового складу медичного пункту, який перебував в місті Часів Яр, Донецької області, з'ясувалось, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування підрозділу без особистої зброї та засобів захисту. Пошукові дії не дали результату. Місце перебування солдата ОСОБА_1 невідоме. Телефон перебуває по-за зоною дії мережі.
02 листопада 2022 року приблизно 0 10.00 годині, солдат ОСОБА_1 , повернувся до розташування підрозділу в АДРЕСА_1 , надати пояснення свої відсутності відмовився.
За фактом незаконної відсутності на службі без поважних причин, в умовах особливого періоду, солдатом ОСОБА_1 в період з 31 жовтня 2022 року по 02 листопада 2022 року, командиром військової частини НОМЕР_1 було складено протокол про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про ознайомлення позивача із проведенням щодо нього службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , в тому числі й щодо ознайомлення його про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування.
Наявність протоколу про військове адміністративне правопорушення за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення із підписом позивача не може бути доказом про ознайомлення останнього із проведенням щодо нього службового розслідування. Крім того, позивач вказує, що підпис, який міститься у даному протоколі, йому не належить, до адміністративної відповідальності його не притягали.
Доказів відбирання пояснень в ході проведення службового розслідування від ОСОБА_1 чи відмови у їх наданні також не надано.
При цьому, пояснення в ході службового розслідування були відібрані від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 05.11.2022, тобто на момент присутності позивача у військовій частині, що свідчить про наявність у відповідача можливості в ході проведення службового розслідування отримати пояснення й від позивача.
При цьому, як зазначено у доповіді командира військової частини НОМЕР_1 по факту повернення після самовільного залишення частини, 02.11.2022 ОСОБА_1 з'явився за місцем служби та надав пояснення. Проте, які саме пояснення ним були надані та яким чином вони зафіксовані матеріали службового розслідування не містять.
Також відповідачем не надано доказів про ознайомлення позивача із актом службового розслідування, наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Щодо встановлених в ході службового розслідування обставин суд враховує наступне.
Самовільне залишення військової частини - це самовільне залишення будь-яким військовослужбовцем військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службі без поважних причин в умовах воєнного стану.
Самовільне є таке залишення частини, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.
Під розташуванням військової частини розуміється територія, на якій розташовано підрозділи та служби частини. Місце служби - це будь-яке місце, яке збігається з розташуванням військової частини та визначене військовослужбовцю для виконання обов'язків з військової служби протягом встановленого часу, або місце, де він повинен перебувати за наказом або за розпорядженням командування.
Як пояснив позивач, приблизно о 07.00 ранку 31 жовтня 2022 року, у час наданий для відпочинку, з метою вирішення побутових питань (душ, прання особистих речей, сон), а також відсвяткувати зі своїми побратимами день народження, він направився до АДРЕСА_2 в розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 на службовому автомобілі, разом із своїми співслужбовцями, які туди прямували. Повідомив про це водію, який заступав на чергову зміну, що буде знаходитись там і повернеться на наступний ранок на свою зміну. Зауважив, що військовослужбовцям було дозволено і ніколи не виникало жодних проблем, коли вони час для відпочинку проводили у розташуванні підрозділу в АДРЕСА_2 , оскільки це був об'єкт військової частини НОМЕР_1 . Ніхто з командування не вдавався до його розшуку, не з'ясовував його місце знаходження та не відбирав у нього пояснень, коли він зранку 01 листопада 2022 прибув до медичного пункту в АДРЕСА_1 .
Додатково вказав, що будь-яких дозволів від командування чи письмового оформлення не вимагалось щодо перебування під час відпочинку у розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .
Відповідачем у відзиві на позов дані обставини не спростовано.
Допитаний у судовому засіданні, свідок ОСОБА_3 підтвердив, що вранці 31.10.2022 ОСОБА_1 разом з ним та іншими військовослужбовцями, у свій вільний час направився до підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .
Свідок ОСОБА_2 підтвердив, що 01.11.2022 вранці позивач повернувся до медичного пункту в м.Часів Яр з підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 разом з ним на службовому автомобілі.
Надані свідчення узгоджуються із поясненнями позивача.
Отже, 01.11.2022 позивач прибув до медичного пункту в м. Часів Яр, а не 02.11.2022, як зазначається у матеріалах службового розслідування.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що позивач у свій вільний від служби та виконання обов'язків час, з 31.10.2022 по 01.11.2022, попередивши про своє місце перебування, знаходився у підрозділі військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , що не може бути визнано як самовільне залишення військової частини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що службове розслідування проведено всупереч вимогам Порядку №608 формально, неповно та необ'єктивно, без з'ясування всіх обставин вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку.
Суд наголошує, що з метою дотримання правила юридичної визначеності як невід'ємної складової, запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, а також критеріїв законності рішень згідно з ч.2 та ч.3 ст.2 КАС України, відповідач для притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен встановити поза розумним сумнівом наявність неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Будь-які фактори не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно.
Враховуючи, що службове розслідування проведено із порушенням Порядку №608, обставини, викладені у акті службового розслідування є суперечливими, поза розумним сумнівом не доведено наявності неправомірних дій військовослужбовця, його вини, суд вважає, що відповідачем не було у встановленому порядку встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому до нього не може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 2507 "Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 " є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Згідно із ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 2507 "Про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 ".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 20 грудня 2024 р.
20.12.24