23 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/15141/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову від 18.04.2024 №064250007156 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати йому пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 09.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило йому у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає відмову відповідача протиправною та такою, що суперечать чинному законодавству.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 06.09.2024 подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що у зв'язку з тим, що позивач не підтвердив факт проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 31.07.1986, Головним управління правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII, отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.04.2024 № 064250007156 не підлягає скасуванню.
12.09.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що до періодів постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період військової служби з 26.04.1986 по 05.05.1987 згідно військового квитка від 25.04.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація, щодо дислокації військової частини на територіях радіоактивного забруднення та періоди роботи з 25.11.1991 по теперішній час, згідно записів трудової книжки від 16.06.1987 б/н, оскільки місце роботи м.Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Період постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю врахований на підставі довідки про проживання від 11.03.2024 № 86 з урахуванням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 по справі № 240/23569/23 і складає 04 роки 03 місяці 21 день (увесь період постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю з 28.05.1987 по 18.09.1991 в с. Майданівка, Коростенського р-ну Житомирської обл. станом на 01.01.1993). За відсутності права на початкову величину (*2 роки) зниження пенсійного віку, а саме станом на 31.07.1986 відсутній факт проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, вирішено відмовити позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України від 28.02.1991 № 796- XII.
У період із 02.09.2024 по 16.09.2024, 07.10.2024 та із 04.11.2024 по 18.11.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці, із 25.11.2024 по 01.12.2024 - у відрядженні.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_2 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), видане Коростенським міськвиконкомом від 08.06.1995.
09.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 18.04.2024 № 064250007156 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю права на початкову величину зниження пенсійного віку, а саме станом на 31.07.1986 відсутній факт проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.
У рішенні вказано, що страховий стаж особи складає 39 років 5 місяців 26 днів. Відповідно до наданих документів зараховано усі періоди роботи. Період постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю врахований на підставі довідки про проживання від 11.03.2024 № 86 з урахуванням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 по справі № 240/23569/23 і складає 4 роки 3 місяці 21 день (увесь період постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю з 28.05.1987 по 18.09.1991 в с. Майданівка, Коростенського р-ну Житомирської обл. складає станом на 01.01.1993. Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком у 59 років, тобто з 05.04.2025.
Листом від 19.04.2024 №0600-0211-8/48532 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 18.04.2024 № 064250007156 про відмову у призначенні пенсії.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням Пенсійного фонду та вважає, що надав необхідну та достатню сукупність документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".
У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-ІV).
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.
Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5);
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 6).
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи або ж щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 чи 3 роки проживання, роботи.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України, копія якого доучена до позову та досліджена судом, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (09.04.2024) був особою, якій виповнилося 58 років.
Загальний страховий стаж позивача, який враховано при розгляді заяви про призначення пенсії становить 39 років 5 місяців 26 днів.
Відповідачами не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача є наявним страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
При цьому з положень статті 55 Закону №796-ХІІ висновується, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості; зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Отже, для отримання права на пільгу призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та стажу (при умові проживання з 26.04.1986 до 01.01.1993 не менше 4 років) суд має встановити факт проживання особи з 26.04.1986 по 31.07.1986 у зоні посиленого радіологічного контролю (що дає право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку 2 роки) та встановити період проживання з 26.04.1986 і далі (що дає право на застосування розрахунку 1 рік за 3 роки проживання/роботи).
Встановлення таких обставин є обов'язковим, оскільки запроваджена законодавцем пільга застосовується за визначеною структурою та послідовністю за умови проживання з 26.04.1986 до 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю (тобто у період найбільш наближений до моменту аварії, що був особливо шкідливим та небезпечним для здоров'я) особа має право на зменшення пенсійного віку відразу на 2 роки, а далі кожні наступні 3 роки проживання дають право зменшувати пенсійний вік ще на 1 рік, але такий можна зменшити не більше, ніж на 5 років (максимальна межа зменшення пенсійного віку).
При цьому, суд вважає, що початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) в даному випадку не застосовується, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт проживання та (або) роботи позивача зоні посиленого радіологічного контролю, з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31 липня 1986 року.
За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17 та підтриманий в подальшому у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №565/841/17, від 21.03.2019 у справі №287/68/16-а, від 16.05.2019 у справі №357/9973/16-а.
Щодо періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 то суд зазначає, що дійсно відповідно до довідки про проживання від 11.03.2024 № 86 період постійного проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 28.05.1987 по 18.09.1991 в с.Майданівка, Коростенського району Житомирської області складає станом на 01.01.1993 складає 4 роки 3 місяці 22 дні.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23 липня 1991 року №106 с.Майданівка, Коростенського району Житомирської області належить до зони посиленого радіологічного контролю.
Як зазначалось судом, позивач має посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_2 від 08.06.1995. Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. №501, якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (який був чинним на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №501) передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Пунктом 10 Порядку №501 встановлено, що видача посвідчень провадиться громадяни, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
Відповідно до п.2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зазначене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
На підставі зазначеного, питання проживання позивачем не менше чотирьох років у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
Саме такий правовий висновок міститися у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 по справі №460/2589/20.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було та матеріали справи не містять.
Обставина, що станом на 01 січня 1993 року позивач прожив або відпрацював в посиленого радіологічного контролю 4 роки 3 місяці 22 дні не є спірною.
Також позивачем надано довідку Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 15.03.2024 №826 про те, що ОСОБА_1 з 26.09.1991 по теперішній час постійно проживав та був зареєстрований в м.Коростені Житомирської області.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 липня 1991 року №106 м.Коростень Житомирської області належить до зони гарантованого добровільного відселення.
За результатами аналізу названих документів суд приходить до висновку, що позивач проживав у період з 28.05.1987 по 18.09.1991 у зоні посиленого радіологічного контролю (4 роки 3 місяці 22 дні), а у період з 26.09.1991 по теперішній час у зоні гарантованого добровільного відселення.
Також суд зауважує, що відсутність норми права, яка б врегульовувала порядок сумування періодів проживання в різних зонах радіоактивного забруднення не може впливати на право позивача щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за додатковою умовою 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, тобто ОСОБА_1 має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.04.2024 № 064250007156 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
З метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача) призначити і виплатити пенсію позивачу з 09.04.2024.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 50% (605,60 грн) сплаченого позивачем судового збору в солідарному порядку.
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.04.2024 № 064250007156 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XIІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XIІ з 09.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) 605,60 грн та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна,3, м.Слов'янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122. ЄДРПОУ: 13486010) 605,60 грн на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
23.12.24