23 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/18000/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком та зобов"язати відповідача призначити пенсію за віком з урахуванням періодів роботи:
з 14.06.1982 по 13.01.1984
з 25.01.1984 по 02.06.1984
з 18.03.1986 по 03.12.1986
з 01.04.1987 по 21.12.1991
з 19.02.1992 по 08.05.1992
період навчання у 1978-1981 роках згідно довідки №101 арх від 20.06.2022, з часу звернення, з 26.04.2023.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки він не може нести тягар за помилки при заповненні трудової книжки роботодавцем. Крім того, зазначає, що у зв"язку з військовою агресією виникають труднощі у витребуванні і наданні додаткових документів про періоди роботи у російській федерації, про те це не надає права службовим особам Пенсійного фонду приймати такі на власний розсуд.
Провадження у справі відкрито суддею Липою В.А. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 08.08.2023 залучено до участі у розгляді справи Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. відзиву на позов не подало.
Ухвалою від 22.07.2024 справу прийнято до провадження суддею Капинос О.В..
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
26.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області та прийняло рішення від 03.05.2023 №064350004598 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що за поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 24 роки 18 днів.
До страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 :
-з 14.06.1982 по 13.01.1984, так як наявне виправлення в даті прийняття на роботу;
-з 18.03.1986 по 03.12.1986, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення;
-з 01.04.1987 по 21.12.1991, так як дата винесення наказу про звільнення, 25.07.1991, перевищує 3 місяці від дати запису;
-з 19.02.1992 по 08.05.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення.
Для зарахування даних періодів необхідно надати уточнюючі довідки.
Також не зараховано періоди роботи: з 18.03.1986 по 03.12.1986 згідно довідки №11-11-Ж7/3399 від 19.07.2022; з 25.01.1984 по 02.06.1984 згідно довідки №05-10251028/52/295 від 06.07.2022; період навчання у 1978-1981 роках згідно довідки №101арх від 20.06.2022, оскільки довідки видані підприємством російської федерації без залучення апостиля.
Також не прийнята до уваги довідка про реєстрацію шлюбу №А-00263 від 04.04.2023, оскільки видана підприємством російської федерації без залучення апостиля.
Не зараховано період роботи з 19.02.1992 по 08.05.1992 згідно довідки №8 від 28.06.2022, оскільки зазначене прізвище " ОСОБА_2 ", не відповідає дошлюбному прізвищу, що зазначене у свідоцтві про шлюб " ОСОБА_3 ".
Листом від 11.05.2023 ГУПФУ в Житомирській області повідомило про прийняте рішення.
Позивач вважає протиправною відмову у призначенні пенсії за віком, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного .
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 Закону 1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення від 03.05.2023 №064350004598 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що за поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 24 роки 18 днів.
До страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 :
-з 14.06.1982 по 13.01.1984, так як наявне виправлення в даті прийняття на роботу;
-з 18.03.1986 по 03.12.1986, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення;
-з 01.04.1987 по 21.12.1991, так як дата винесення наказу про звільнення, 25.07.1991, перевищує 3 місяці від дати запису;
-з 19.02.1992 по 08.05.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення.
Для зарахування даних періодів необхідно надати уточнюючі довідки.
Також не зараховано періоди роботи: з 18.03.1986 по 03.12.1986 згідно довідки №11-11-Ж7/3399 від 19.07.2022; з 25.01.1984 по 02.06.1984 згідно довідки №05-10251028/52/295 від 06.07.2022; період навчання у 1978-1981 роках згідно довідки №101арх від 20.06.2022, оскільки довідки видані підприємством російської федерації без залучення апостиля.
Також не прийнята до уваги довідка про реєстрацію шлюбу №А-00263 від 04.04.2023, оскільки видана підприємством російської федерації без залучення апостиля.
Не зараховано період роботи з 19.02.1992 по 08.05.1992 згідно довідки №8 від 28.06.2022, оскільки зазначене прізвище " ОСОБА_2 ", не відповідає дошлюбному прізвищу, що зазначене у свідоцтві про шлюб " ОСОБА_3 ".
Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.
Відповідно до частини2 статті 4 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно частини другої статті 6 Угоди , для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набуття чинності вказаної угоди.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
На час роботи, навчання і проживання позивача в російській федерації Україна була учасником угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 14.06.1982 по 13.01.1984, з 18.03.1986 по 03.12.1986, з 01.04.1987 по 21.12.1991, з 19.02.1992 по 08.05.1992, у зв"язку з недоліками у трудовій книжці.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Твердження відповідача про виправлення у даті прийняття на роботу, звільнення не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період та спростовувати сплату на його користь страхових внесків.
Також відповідачем не надано доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу, акціонерне товариство Укрпошта з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, тому ні позивач ні відповідач не можуть з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження інформації щодо трудової діяльності позивача у спірний період.
Водночас до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Відтак, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періодів роботи з 14.06.1982 по 13.01.1984, з 18.03.1986 по 03.12.1986, з 01.04.1987 по 21.12.1991, з 19.02.1992 по 08.05.1992 відповідно до записів у трудовій книжці.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.02.1992 по 08.05.1992 згідно довідки №8 від 28.06.2022, оскільки зазначене прізвище " ОСОБА_2 ", не відповідає дошлюбному прізвищу, що зазначене у свідоцтві про шлюб " ОСОБА_3 ".
Як вбачається з матеріалів справи довідка №8 від 28.06.2022 видана директором КП "Радомишльська міська друкарня" Жмогиній Л.М. про те, що вона дійсно працювала в КП "Радомишльська міська друкарня" з 19.02.1992, наказ №7 від 02.03.1992 по 08.05.1992, наказ №17 від 07.05.1992.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 07.03.1992 Серія НОМЕР_2 прізвище нареченої дошлюбне ОСОБА_4 .
Разом з тим, суд зазначає, що описка, у довідці №8 від 28.06.2022 не є підставою для відмови у призначенні пенсії за віком та не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 19.02.1992 по 08.05.1992, оскільки у трудовій книжці ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище " ОСОБА_2 " російською) міститься запис про роботу у вказаний період у КП "Радомишльська міська друкарня" . Також дата народження вказана у трудовій книжці співпадає повністю з датою народження Поплавської, зазначеної у паспорті.
На зворотному боці трудової книжки НОМЕР_3 міститься запис про зміну прізвища на ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про шлюб від 07.03.1992.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 19.02.1992 по 08.05.1992, через помилку у довідці №8 від 28.06.2022, оскільки такий стаж насамперед підтверджено записами у трудовій книжці достовірність яких відповідачем не спростовано.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи: з 18.03.1986 по 03.12.1986 згідно довідки №11-11-Ж7/3399 від 19.07.2022; з 25.01.1984 по 02.06.1984 згідно довідки №05-10251028/52/295 від 06.07.2022; період навчання у 1978-1981 роках згідно довідки №101арх від 20.06.2022; не прийняття до уваги довідки про реєстрацію шлюбу №А-00263 від 04.04.2023, оскільки довідки видані підприємством російської федерації без залучення апостиля.
По перше, період роботи позивача з 18.03.1986 по 03.12.1986 та з 25.01.1984 по 02.06.1984 підтверджується записами у трудовій книжці, тому посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача через відсутність апостиля у довідці №11-11-Ж7/3399 від 19.07.2022 та довідці №05-10251028/52/295 від 06.07.2022 суд вважає безпідставними, оскільки основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка.
По друге, згідно довідки Санкт-Петербурзького державного професійного навчального закладу "Автодоржній коледж" №101арх від 20.06.2022 ОСОБА_6 навчалася у період з 1978-1981 у СМПТУ №80 по спеціальності "Маляр".
Відповідно до довідки про реєстрацію шлюбу №А-00263 від 04.04.2023, ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 .
Суд зазначає, що до 24 лютого 2022 року документи, видані державними органами російської федерації, приймалися в Україні без проставлення апостилю, оскільки вимогу про апостилювання знімала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що була вчинена від імені України у м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 липня 1994 року №240/94-ВР з подальшими протоколами до неї.
Законом України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" від 01 грудня 2022 року №2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон №2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23 грудня 2022 року. Про зворотну дію в часі в тексті Закону №2783-IX не зазначено.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" від 04 лютого 2023 року №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи викладене, відповідачем протиправно не прийнято до уваги довідку №101арх від 20.06.2022 про період навчання у 1978-1981 роках та довідку про реєстрацію шлюбу №А-00263 від 04.04.2023, через відсутність апостиля.
Відтак, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 18.03.1986 по 03.12.1986, з 25.01.1984 по 02.06.1984 та період навчання у 1978-1981 роках згідно довідки №101арх від 20.06.2022.
З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 03.05.2023 №064350004598 про відмову у призначенні пенсії позивач підлягає скасуванню як протиправне.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відтак, дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Волинській області.
При цьому, враховуючи положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія позивачу має бути призначена з 26.04.2023.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області, призначити пенсію, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки пенсійний орган листом лише повідомив позивачу про результат розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення ГУ ПФУ у Волинській області.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 03.05.2023 №064350004598 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 26.04.2023 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 14.06.1982 по 13.01.1984, з 25.01.1984 по 02.06.1984, з 18.03.1986 по 03.12.1986, з 01.04.1987 по 21.12.1991, з 19.02.1992 по 08.05.1992, періоду навчання у 1978-1981 роках згідно довідки №101 арх від 20.06.2022.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
23.12.24