23 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/12598/24
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов"язати надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у нього на утриманні перебувають 3 дітей, 2 дитини від попереднього шлюбу дружини та 1 спільна дитина від теперішнього шлюбу. При цьому позивач наголошує, що батько 2 дітей від попереднього дружини помер. Також позивач наголошує, що факт утримання ним 3 дітей підтверджується актом обстеження умов проживання від 07.06.2023. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації гр. ОСОБА_1 . Рішення комісії було оформлено протоколом від 18.06.2024 №5 та доведено до заявника у формі повідомлення від 19.06.2024 №158 засобами поштового зв'язку. У повідомлені було вказано, що причиною відмови є відсутністю документів, які дозволяють зробити висновок, що на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме відсутність підтверджуючих документів щодо батьківства та утримання ним дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Як свідчать матеріали справи, 14.06.2023 позивач звернувся із заявою до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій просив оформити йому відстрочку на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви додав: копію свідоцтва про шлюб сері НОМЕР_1 , копію паспорта ОСОБА_4 , копію РНОКПП ОСОБА_4 , витяг з реєстру про місце реєстрації ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 , копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 , витяг з реєстру про місце реєстрації ОСОБА_5 , витяг з реєстру про місце реєстрації ОСОБА_3 , витяг з реєстру про місце реєстрації ОСОБА_6 , копію паспорта ОСОБА_1 , копію РНОКПП ОСОБА_1 , копію акта обстеження від 07.06.2024 складеного депутатом Олейник І.О..
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації гр. ОСОБА_1 .
Рішення комісії було оформлено протоколом від 18.06.2024 №5 та доведено до заявника у формі повідомлення від 19.06.2024 №158 засобами поштового зв'язку.
У повідомлені було вказано, що причиною відмови є відсутністю документів, які дозволяють зробити висновок, що на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме відсутність підтверджуючих документів щодо батьківства та утримання ним дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись з таким рішення, позивач звернувся до суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).
Згідно пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками поданої позивачем заяви із доданими документами комісія дійшла висновку про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки на утриманні позивача перебуває троє неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме відсутність підтверджуючих документів щодо батьківства та утримання ним дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.
Так, згідно п. 3 додатку 5 Порядку №560 Переліку додатків, що подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", документами, що підтверджують право на відстрочку згідно п. 3 ч. 1ст. 23 Закону є - свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 14.02.2019.
Зі свідоцтва про народження серії № НОМЕР_8 від 14.02.2019 вбачається, що батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Зі свідоцтва про народження серії № НОМЕР_9 від 03.09.2008 вбачається, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ..
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 вбачається, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ..
Батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_11 .
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
Тому, посилання відповідача на відсутність доказів підтвердження батьківства є безпідставними.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою визначено поняття "сім'ї", можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну "член сім'ї": членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін "сім'я" означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства чи проживання однією сім'єю, а утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітньої дитини своєї дружини,
З цього приводу слід зазначити, що якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Як передбачено частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до частини першої статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, має право на участь у вихованні її дітей (за умови проживання однією сім'єю).
При цьому, обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Позивач до заяви надав акт депутата Звягельської міської ради від 07.06.2024 про те, що він проживає разом з сім"єю по АДРЕСА_1 .
Разом з тим такий акт не є безумовним підтвердженням факту утримання позивачем неповнолітніх дітей дружини, оскільки не надано доказів того, що ці діти не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у матері цих дітей поважних причин, з яких вона не може надавати їм належного утримання.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23.
Крім того, за загальним поняттям багатодітна сім'я - це сім'я в якій виховується троє та більше дітей (рідних, усиновлених та дітей, над якими встановлено опіку чи піклування).
Докази того, що позивач усиновив дітей дружини матеріали справи не містять.
Механізм виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї визначає Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 №209 (далі - Порядок №209).
Посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім'ї і дітей з такої сім'ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України "Про охорону дитинства" та іншими актами законодавства (пункт 2 Порядку №209).
Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви, зокрема додано копію посвідчення багатодітної сім"ї НОМЕР_12 від 29.05.2019.
Разом з тим, вказаного посвідчення багатодітної родини позивач до заяви про відстрочку від призову під час мобілізації не додавав, тому відповідачем не було надано йому оцінку та не враховано при прийнятті оскаржуваного рішення.
Також, суд не бере до уваги долучену до позову заяву від 10.06.2024 про надання відстрочки від призову по мобілізації, у додатках до якої міститься копія посвідчення багатодітної родини, оскільки доказів, того, що саме таку заяву позивач подавав відповідачу матеріали справи не містять.
Заява, подана позивачем, за наслідками якої прийнято оскаржуване рішення, датована 14.06.2024. У додатках до не ї відсутня копія посвідчення багатодітної сім"ї.
Таким чином, у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з із заявою не надав належним доказів наявності правових підстав для відстрочення від призову на військову службу по мобілізації.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні відстрочки від призову у зв'язку відсутністю підтверджуючих документів щодо утримання ним дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову по мобілізації, надавши всі необхідні документи.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований, тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 2429246, 295 КАСУ,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_13 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_14 ) , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
23.12.24