Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2024 року Справа №200/7301/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
17 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат за період з 23.10.2023 по 31.07.2024 у загальному розмірі 91973,92 грн.;
- стягнути з відповідача заборгованість з пенсійних виплат за період з 23.10.2023 по 31.07.2024 у загальному розмірі 91973,92 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
05.11.2024 на адресу суду надійшла заява, у якій відповідач просить закрити провадження у справі.
Обгрунтовуючи заяву відповідач зазначив, що фактично спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі № 200/663/24, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Положеннями частини 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з вимогами статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили, зокрема, після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 8 статті 382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що положеннями статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті, зокрема, забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача, а також обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення у справі.
При цьому наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, у разі невиконання рішення суду, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, відповідно до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18 та від 21.12.2020 року у справі № 440/1810/19.
Як встановлено судом, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 200/663/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.11.2023 року № 2600011865 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, з дня її звернення, а саме з 24.10.2023 року.
Отже, у справі № 200/663/24 спірним питанням було право позивача на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.
Водночас, спірним питанням у межах цієї справи є право позивача на отримання заборгованості з пенсії.
Таким чином, доводи відповідача відносно того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 383 КАС України, а провадження у справі № 200/7301/24 підлягає закриттю, є безпідставними та необґрунтованими.
Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постановах від 25.07.2024 по справі № 200/559/24, від 24.10.2024 по справі № 200/1285/24, від 24.10.2024 по справі № 200/1894/24, від 02.10.2024 по справі № 200/4497/23 та інші.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що постанови Верховного Суду від 13.03.2024 по справі № 440/10029/22, від 22.08.2024 по справі № 160/2735/23, від 14.08.2024 по справі № 580/5660/22 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі № 200/816/24, від 03.04.2024 по справі № 200/6649/23, від 21.08.2024 по справі № 200/3770/24, від 28.10.2024 по справі № 200/1210/24 не є релевантними до даної справи.
За таких обставин суд доходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі.
Отже, у задоволенні заяви відповідача належить відмовити.
Керуючись ст. 238, 248, 256 КАС України, суд -
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі № 200/7301/24 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.С. Духневич