Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2024 року Справа№200/11548/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі їй індексації грошового забезпечення за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 61 137,07 грн. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі їй індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4041,04 грн. відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4041,04 грн. за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року включно в сумі 147 693,32 грн. відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Також просила зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 28 вересня 2016 року по 17 березня 2021 року проходила військову службу у відповідача.
Посадовий оклад позивача підвищився з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Під час проходження служби їй не була в повному розмірі виплачена індексація грошового забезпечення відповідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, чим порушені її права. А саме:
1) за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення їй не виплачувалася. Їй належна індексація грошового забезпечення за зазначений період із застосуванням базового місяця (місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін) січень 2008 року, відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а сума заборгованості за даний період за підрахунками позивача складає 61 137,07 грн.;
2) за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року їй виплачена в повному обсязі тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%. Проте в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» за зазначений період не виплачена фіксована індексація (індексація-різниця) грошового забезпечення у фіксованій величині 4041,04 грн. в місяць на загальну суму 147 693,32 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, звернулася до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких зазначав, що у грудні 2015 року відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок премії та щомісячної додаткової винагороди для виплати у січні 2016 році на підставі рішення міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31 грудня 2015 року № 248/3/1/1150, у зв'язку з чим базовим місяцем (місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін ) став січень 2016 року.
З 01 березня 2018 року посадовий оклад військовослужбовців підвищився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, у зв'язку з чим базовим місяцем (місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін) став березень 2018 року.
Проте, виплати індексації грошового забезпечення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів.
Військова частина є бюджетною установою, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України. У зв'язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з листопада 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не здійснювалася.
У зв'язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з 2015 року по грудень 2018 року, не можливо надати довідку-розрахунок нарахованої індексації за період з 2016 - по 01 грудня 2018 року.
При цьому Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року, не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.
Крім того вважав, що вирішення спірного питання - нарахування індексації грошового забезпечення та визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень відповідача. Вважав, що щодо спірних періодів діяв правомірно.
Також вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Позивач через свого представника подала відповідь на відзив, якою підтримала доводи позовної заяви. Також зазначала, що посадовий оклад позивача підвищувався з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо застосування положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а саме щодо визначення базового місяця та фіксованої суми індексації. Індексація грошового забезпечення включається до складу фонду додаткової заробітної плати, тому вона має право звернутися до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком. Просила задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року:
1) скасовані в частині позовних вимог:
щодо зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 61 137,07 грн. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4041,04 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов'язання нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4041,04 грн. за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року включно в сумі 147 693,32 грн. відповідно до абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В цій частині справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд;
2) в решті - залишені без змін.
Верховний Суд в зазначеній постанові виходив з того, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити. Проте, суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду та не здійснили розрахунку суми індексації грошового забезпечення в конкретній сумі, яка підлягає до стягнення, що призвело до необґрунтованих та передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог. Тому рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати в оскаржуваній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу; зокрема, витребувано у позивача та відповідача:
- письмові пояснення з посиланням на докази та з додаванням доказів (в разі наявності таких) з питання чи було виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у даній справі (№ 200/11548/21) в частині, яка набрала законної сили після залишення його без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, а саме чи була на його виконання нарахована та виплачена ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- всі інші, наявні у позивача та відповідача докази, що стосуються предмету спору, які не були подані до суду раніше.
Позивач через свого представника подала письмові пояснення, в яких зазначала, що 22 грудня 2023 року відповідач на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 200/11548/21 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 59 744,55 грн., що підтверджується банківською випискою.
Відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначав, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі № 200/11548/21 в частині, яка набрала законної сили після залишення його без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (поточну індексацію) в сумі 59 744,55 грн. Виплачена сума підтверджується платіжною інструкцією від 21 грудня 2023 року № 5303.
Позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі та без участі її представника.
В судове засідання представник відповідача не з'явився; про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 вересня 2016 року по 17 березня 2021 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Вказані обставини підтверджуються, зокрема:
наказом Військової частини НОМЕР_1 від 28 вересня 2016 року № 289 (по стройовій частині), яким позивача зараховано до списків особового складу частини з 28 вересня 2016 року;
наказом цієї ж військової частини від 17 березня 2021 року № 79 (по стройовій частині), яким у зв'язку зі звільненням в запас позивача виключено зі списків особового складу частини з 17 березня 2021 року.
Під час проходження служби (станом на час звернення до суду з позовом):
1) за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року їй не нараховувалася та не виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення;
2) за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року їй не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (індексація-різниця). (Виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення за зазначений період, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 %, на загальну суму 5516,18 грн., і така індексація в даній справі не є спірною.)
Вказані обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються:
- довідкою-розрахунком від 22 січня 2022 року № 81 про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за 2016 - 2021 роки, відповідно до якої відповідачем зроблено нарахування поточної індексації грошового забезпечення позивача - індексація нарахована за період з грудня 2018 року по березень 2021 року (по дату звільнення) на загальну суму 5516,18 грн.;
- розрахунком виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 5516,18 грн., в якому зазначено, що для нарахування індексації застосовані базові місяці січень 2016 року та березень 2018 року.
У травні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 05 травня 2021 року, в якій просила, зокрема нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за спірний період (з 28 вересня 2016 року по 17 березня 2021 року)
Листом від 23 червня 2021 року № 423 відповідач повідомив, що до грудня 2018 року індексація грошового забезпечення не здійснювалася. Оскільки військова частина є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з 2015 року по грудень 2018 року не закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. У зв'язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з 2015 року по грудень 2018 року, не можливо надати довідку-розрахунок нарахованої індексації за період з 2016 року по 01 грудня 2018 року.
Судом також встановлено, що після виникнення спірних правовідносин, подачі позивачем позову до суду та відкриття судом провадження в даній адміністративній справі, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у даній справі (№ 200/11548/21) в частині, яка набрала законної сили після залишення його без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (до скасування його у відповідній частині постановою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року), відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (поточну індексацію) у загальній сумі 59 744,55 грн., яку виплатив позивачу.
За підрахунками позивача сума цієї індексації мала становити 61 137,07 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 59 744,55 грн.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
З 01 січня 2023 року пунктом 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинена на 2023 рік.
Відповідно, не застосовувався і Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та розроблений на виконання вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Наведена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році була чинною, неконституційною не визнавалася, не скасовувалася, а тому підлягала застосуванню.
З 01 січня 2024 року дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» відновлена.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, з січня 2024 року встановлений єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2024 році.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком (на той час) незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
В цій частині судом враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо визначення базового місяця індексації
Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі №825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 620/3282/18.
Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, також зазначив: «Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації».
Отже, було таке поняття як «фіксована сума індексації», яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Протягом спірного періоду Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, такого поняття як «фіксована сума індексації» вже не містили. Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до цього Порядку, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.
На вказані обставини звернута увага і у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №600/524/21-а.
Пізніше такий термін умовно замінений на «індексацію-різниці».
Відповідно до абз. 3 п. 101 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З огляду на наведене обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу.
01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 102 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013.
Відповідно до п. 102 Порядку для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Згідно з п. 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Міністерство соціальної політики України в листі від 28 квітня 2016 року № 201/10/137-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: «Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.».
Як приклад в цьому листі зазначено: «Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року».
Мінсоцполітики в листі від 23 червня 2020 року № 76/0/214-20 надало роз'яснення: «Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.»
Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, січень 2008 року - є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців (місяцем для обчислення індексу споживчих цін) з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а березень 2018 року - є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.
Отже, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, передбачає можливість виплати двох видів індексацій грошових доходів - умовно кажучи «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2024 року у справі № 200/11548/21.
Щодо позовних вимог в частині виплати поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін) в конкретній сумі щодо періоду з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
З огляду на наведені положення законодавства щодо позивача нарахування індексації грошового забезпечення щодо зазначеного спірного періоду повинно було проводитися із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
У постанові Верховного Суду від 15 листопада 2024 року у даній справі № 200/11548/21 зазначено наступне:
«Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).»
Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
Індекс споживчих цін опублікований на офіційному сайті Держстату https://www.ukrstat.gov.ua/ (у розділі «Статистична інформація» (підрозділ «Ціни») https://cutt.ly/ki9cJmD ).
Величина приросту індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) (із застосуванням базового місяця - січень 2008 року) протягом спірного періоду з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року становила:
з вересня по листопад 2016 року - щомісяця 186,9;
з грудня 2016 по лютий 2017 року - щомісяця 198,6;
з березня по травень 2017 року - щомісяця 210;
з червня по серпень 2017 року - щомісяця 221,5;
з вересня по листопад 2017 року - щомісяця 231,4;
з грудня 2017 по лютий 2018 року - щомісяця 241,7.
Аналогічне зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 28 вересня 2021 року № 5211/0/290-21/51 (з урахуванням додатка до нього).
З урахуванням правила, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, а частина грошових доходів, яка перевищує такий прожитковий мінімум індексації не підлягає, то поточна індексація грошового забезпечення позивача протягом спірного періоду з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року (із застосуванням базового місяця - січень 2008 року) загалом становила 61 137,08 грн.
Загальна сума індексації судом розрахована шляхом складання щомісячних сум поточних індексацій грошового забезпечення позивача, які розраховані за формулою: прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, помножений на величину приросту індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації), і поділений на 100 відсотків. При підрахунку враховано те, що протягом спірного періоду позивач щомісячно отримував грошове забезпечення у розмірі, який становив понад прожитковий мінімум для працездатних осіб (за виключенням вересня 2016 року, коли позивач працював 3 дні, і його грошове забезпечення було менше прожиткового мінімуму).
Такі підрахунки суду співпадають з підрахунками калькулятора індексації заробітної плати, що розміщений, зокрема за посиланням: https://services.dtkt.ua/calculators/salary , та майже співпадають з підрахунками представника позивача.
Судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог законодавства щодо зазначеного спірного періоду поточна індексація грошового забезпечення позивачу нарахована в меншій сумі, а саме в сумі 59 744,55 грн., тобто на 1 392,54 грн. менше, що призвело до порушення права позивача на належне грошове забезпечення.
Оскільки право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення порушено, тому воно підлягає захисту та відновленню в судовому порядку.
При вирішенні справи в цій частині судом враховано те, що права позивача захищені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року, що ухвалено в даній справі та залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року та постановою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року в частині, якою визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Проте не відновлені.
Враховуючи наведене захищені судовим рішенням, яке набрало законної сили в цій частині, права позивача слід відновити наступним чином: зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, в сумі 1 392,54 грн., та виплатити її з відрахуванням з неї податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Щодо позовних вимог в частині правильності застосування відповідачем абзаців 4 - 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, які стосуються індексації-різниці.
Щодо індексації-різниці Верховний Суд в постанові від 23 березня 2023 року (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки в ній) у справі № 400/3826/21 зазначив, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 цього Порядку дають Суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовослужбовця військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Верховний Суд в цій же постанові зазначив наступне:
« 104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року»...
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.».
Щодо індексації-різниці щодо періоду з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року
За зазначений період позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (індексація-різниця).
Щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення позивача (відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей) до підвищення грошового забезпечення (лютий 2018 року) були наступними:
1) посадовий оклад - 530 грн.;
2) оклад за військовим званням - 30 грн.;
3) надбавка за вислугу років - 28 грн.;
4) надбавка за виконання особливо важливих завдань - 249 грн.;
5) щомісячна додаткова грошова винагорода - 2828,34 грн.;
6) щомісячна премія - 3831,90 грн.
Разом: 7497,24 грн.
Щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення позивача після підвищення грошового забезпечення (березень 2018 року) були наступними:
1) посадовий оклад - 2640 грн.;
2) оклад за військовим званням - 530 грн.;
3) надбавка за вислугу років - 792,50 грн.;
4) надбавка за виконання особливо важливих завдань - 396,25 грн.;
5) щомісячна премія - 3560,60 грн.
Разом: 7919,35 грн.
Таким чином:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (порівняно з лютим 2018 року) становив: 7919,35 грн. - 7497,24 грн. = 422,11 грн.;
- сума можливої індексації у березні 2018 року відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року (1762,00 грн.), на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року (253,30%), поділений на 100 відсотків, становила:
1762,00 грн. х 253,30% /100% = 4463,15 грн.
(Аналогічна сума індексації наведена в постановах Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23.);
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації у березні 2018 року, у зв'язку з чим позивачу має бути нарахована індексація-різниця;
- розрахунок індексації-різниці позивача (різниця між сумою можливої індексації у березні 2018 року і розміром підвищення доходу позивача у березні 2018 року до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини):
4463,15 грн. - 422,11 грн. = 4041,04 грн.
Отже, позивач в період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року включно мав право на нарахування та виплату індексації-різниці у розмірі 4041,04 грн. щомісячно.
Загальна сума такої індексації за зазначений період становить 147 693,49 грн., а саме:
- з 01 березня 2018 року по 28 лютого 2021 року (36 місяців х 4041,04 грн.) = 145 477,44 грн.;
- з 01 березня 2021 року по 17 березня 2021 року (17 днів х (4041,04 грн./31 день)) = 2 216,05 грн.;
- 145 477,44 грн. + 2 216,05 грн. = 147 693,49 грн. (з урахуванням податків та зборів).
Ненарахуванням та невиплатою позивачу такої індексації-різниці відповідач порушив права та законні інтереси позивача.
З огляду на наведене порушені права позивача в цій частині підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Посилання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень щодо вирішення спірного питання є неприйнятними, оскільки норми права, що регулюють спірні правовідносини, визначають чітку поведінку суб'єкта владних повноважень, яка не передбачає свободи розсуду (дискреції).
Щодо похідних позовних вимог зобов'язального характеру, що стосуються компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (з недонарахованої та недоплаченої суми індексації грошового забезпечення)
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до п. 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2018 року в справі № 812/1048/17 зазначив, що доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача. Також вказав, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року в справі №815/5826/16 зазначено: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».
Таким чином, після набрання рішенням у даній справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов'язок виконати рішення суду.
Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Тобто, у суду наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов'язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірної індексації як складової грошового забезпечення, тобто у майбутньому.
З огляду на наведене відповідні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року в справі №200/5882/20-а.
З аналогічних підстав не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги зобов'язального характеру, що стосуються відрахування 1,5% військового збору
Так, вказане питання стосується порядку виконання судового рішення та спрямоване на майбутнє. Порядок утримання податкових платежів врегульований податковим законодавством, на момент розгляду справи спір про порядок утримання податків між сторонами відсутній. Отже, до моменту здійснення фактичної виплати додатково нарахованої суми індексації суд не може ґрунтувати судове рішення на припущеннях про неналежний спосіб виконання такого рішення у майбутньому за відсутності обставин порушень в цій частині станом на час розгляду справи.
Проте, оскільки загальна сума індексації, на яку позивач мав право, судом порахована з урахуванням податків та зборів, тому з урахуванням положень Податкового кодексу України така сума індексації підлягає нарахуванню та виплаті позивачу відповідачем як роботодавцем з відрахування з неї податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просила позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
У суду відсутні підстави для сумніву, що рішення суду в даній справі відповідачем буде виконане. Враховуючи наведене клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Щодо строку звернення до суду з позовом
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, було визначено, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення (ч. 1 ст. 233).
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233).
Отже, до 19 липня 2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.
Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28 листопада 2019 року в справі №803/1937/17).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 викладено правовий висновок про те, що до правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року.
Позов поданий до суду у вересні 2021 року та стосується правовідносин, що виникли до 19 липня 2022 року. З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, згідно з якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Отже, позов, що стосується заробітної плати (грошового забезпечення), поданий з дотриманням строку звернення до суду з даним позовом.
З огляду на наведене відповідні протилежні посилання відповідача в цій частині є неприйнятними.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення нею інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, в сумі 1 392,54 грн., та виплатити її з відрахуванням з неї податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року включно відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 березня 2021 року включно із застосуванням абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а саме в розмірі 4041,04 грн. в місяць - у загальній сумі 147 693,49 грн., та виплатити її з відрахуванням з неї податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 23 грудня 2024 року.
Суддя Т.В. Логойда