23 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29487/24
Провадження № 33/4820/775/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Прядуна В.Б., апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Постановою суду встановлено, що 22 жовтня 2024 року о 23 год. 58 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi SQ7», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, мови, звужені зіниці, які не реагують на світло) по провул. Шевченка, 3 в м. Хмельницькому та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2024 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, відносно нього закрити.
Вважає недопустимим доказом відеозапис із назвою «document_5244911678444820703», оскільки його походження не відоме, адже у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано жодних відомостей про технічний пристрій, за допомогою якого здійснювався запис. При цьому, зазначає, що відеозапис події починається лише з 00.03.29 год. 23.10.2024 року, що не відповідає протоколу про адміністративне правопорушення та не підтверджує факт керування водієм автомобілем в час, який зазначений у протоколі.
Посилається і на те, що поліцейські жодного разу не пропонували йому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, що відповідно до нормативних актів є обов'язковим, а також вказали такі ознаки наркотичного сп'яніння, які не підтверджуються матеріалами відеозаписами події, оскільки в той час доби він був стомлений, зіниці його очей звичним чином реагували на світло, поводив себе спокійно, чітко відповідав на запитання та має індивідуальну особливість уповільненого мовлення.
Також, на його думку, не можна вважати допустимим доказом і пояснення свідків, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки дані свідки підтвердили факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, проте такий факт сп'яніння йому не ставився у вину.
Крім того, стверджує, що у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення вказано два місця вчинення правопорушення, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Таким чином, вважає, що його вина у скоєному не доведена належними та допустимими доказами, а тому всі сумніви мають тлумачитися на його користь, а отже справа відносно нього підлягає закриттю.
Водночас, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2024 року, оскільки вважає, що такий пропущено з поважної причини.
Вказує на те, що не був присутнім під час розгляду справи, судових повісток не отримував, копію постанови отримав його захисник лише 14.11.2024 року, після чого 25.11.2024 року він звернувся із апеляційною скаргою, а тому, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважної причини та підлягає поновленню.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник Прядун В.Б. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.
Мотиви суду
Згідно з ст.294 ч.2 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 в судовому засіданні присутнім не був, 07.11.2024 року була постановлена постанова суду, після чого 25.11.2024 року він звернувся із апеляційною скаргою, у зв'язку з цим строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №156753 від 23.10.2024 року, з якого вбачається, що 22.10.2024 року о 23:58 год. в м. Хмельницькому по пров. Шевченка, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi SQ7» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, мови, звужені зіниці, які не реагують на світло) та в порушення вимог п.2.5 ПДР України від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в присутності двох свідків відмовився (а.с.1);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких 23.10.2024 року о 00 год. 25 хв. ОСОБА_1 на місці його зупинки відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі (а.с. 6,7);
- направленням та актом огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.10.2024 року, відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів та мови (а.с.8).
Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
За результатами апеляційного перегляду провадження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи викладене, твердження апелянта про те, що його вина у вчиненому не доведена належними та допустимими доказами,у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, є надуманими, і спростовуються наведеними доказами по справі у їх сукупності та взаємозв'язку.
Доводи захисту про те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського, із назвою «document_5244911678444820703», є недопустимим доказом, оскільки його походження не відоме, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано жодних відомостей про технічний пристрій, за допомогою якого здійснювався запис, апеляційний суд до уваги не приймає, враховуючи наступне.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у графі №10 міститься посилання на технічний засіб відеозапису, а саме: нагрудні камери 476520, 476081 (а.с.1). При цьому, файл «document_5244911678444820703» знаходиться на диску, який долучений до матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , на ньому зафіксована відповідна інформація, яка підтверджує обставини, що мають значення для справи. Жодних підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених в апеляційній скарзі підстав у суду немає, а отже він є належним та допустимим доказом по справі.
При цьому, посилання сторони захисту на те, що долучений відеозапис із нагрудних камер 476520, 476081 поліцейських не містить зображення за період часу вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - 23.58 год. 22.10.2024 року, є безпідставними, оскільки із відеозапису вбачається, що у вказаний час транспортний засіб «Audi SQ7», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , був переслідуваний працівниками поліції, при зупинці якого у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, після чого пройти огляд в медичному закладі останній відмовився.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписах інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи, та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами, будь-яких порушень поліцейськими Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, не встановлено.
Твердження апелянта про те, що поліцейські жодного разу не пропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі апеляційний суд відкидає, з огляду на наступне.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно ст. 266 ч.ч. 2, 3, 4 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).
Отже, виходячи із зазначених норм, огляд на стан наркотичного сп'яніння здійснюється у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я, куди поліцейський забезпечує доставку особи, яка має ознаки наркотичного сп'яніння.
Як вбачається із відеозапису події, ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось на місці його зупинки пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння саме в медичному закладі, на що останній відмовився і така відмова була зафіксована в присутності двох свідків. Апеляційний суд також виходить з того, що під час судового розгляду ОСОБА_1 повідомив, що 22.10.24 р. не виявив бажання їхати в наркологію серед ночі та чекати в черзі, оскільки працівники ДПС неодноразово пред'являли йому такі вимоги і йому це набридло.
З наведених підстав, твердження захисту про те, що його огляд на стан сп'яніння повинен був бути проведений на місці його зупинки не відповідають вимогам закону.
Посилання сторони захисту на відсутність ознак наркотичного сп'яніння, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки такі ознаки як порушення координації рухів, мови, звужені зіниці, які не реагують на світло обумовлені суб'єктивним сприйняттям посадової особи, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, і не може об'єктивно оцінюватися виключно за відеозаписом подій доданим до протоколу, як вважає захист.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що пояснення свідків не можна вважати допустимими доказами, оскільки вони підтвердили факт його відмови на місці зупинки та у медичному закладі від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, який йому у вину не ставився, то такі також не є слушними, враховуючи те, що із їх пояснень також вбачається засвідчення ними факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі (а.с.6-7).
Також апеляційний суд не погоджується із твердженнями апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано два місця вчинення правопорушення, оскільки, як вбачається із відеозапису події, транспортний засіб «Audi SQ7», під керуванням ОСОБА_1 , був зупинений та переслідуваний працівниками поліції по вул. Водопровідна, 42/1 в м. Хмельницькому, в подальшому рухався по пров. Шевченка, 3, після чого зупинився сам. Відповідно до протоколу місцем його складення є першочергова зупинка даного транспортного засобу, а саме - вул. Водопровідна, 42/1 в м. Хмельницькому, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до яких протокол складається за місцем його вчинення. Таку адресу його зупинки ОСОБА_1 зазначив і під час апеляційного перегляду провадження, тому суд вважає її встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від від 7 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: