23 грудня 2024 рокуСправа №160/27925/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони України), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 № 18/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2023 року його було звільнено з військової служби та лише 31.01.2024 року встановлено 10% ступеня втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. На підставі викладеного, позивачем було надано всі належні документи до ТЦК та СП для відправки та отримання одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В середині вересня 2024 року ОСОБА_1 було ознайомлено з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 року в якому було зазначено, що йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що встановлення ступеня втрати працездатності відбулося пізніше, ніж через три місці після його звільнення зі служби. Позивач вважає, що своїм рішенням відповідач порушує його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги, у зв'язку із встановленням часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби. Зауважив, шо його було звільнено з військової служби без визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення, а довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках він отримав 31.01.2024 року. Отже, саме ця дата є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Тобто, позивач вчинив всі можливі дії з метою отримання необхідних документів для подання заяви на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. Враховуючи викладене, позивач вважає, що оскаржуване рішення МО України прийняте без врахування всіх обставин у справі, а тому не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, з метою ефективного захисту його прав, свобод та інтересів, просить суд визнати дане рішення протиправним та скасувати його, та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (пункт 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ). Позивача звільнено з військової служби 25.10.2023 року, а 31.01.2024 року встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Отже, друга умова для застосування до даних правовідносин пункт 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ недотримана. Аналіз поданої позовної заяви дозволяє прийти висновку, що позивачем не наведені поважні причини пропуску встановленого пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ строку для отримання одноразової грошової допомоги. Щодо позовної вимоги - зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби, відповідач посилався на його дискреційні повноваження в цій. Зауважив, що визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб'єктом владних повноважень не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.
До суду надійшов через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання разом з копіями документів, які подавалися позивачем для призначення одноразової грошової допомоги та на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 02.03.2022 року по 22.12.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи поблизу м.Бахмут Донецької області, що підтверджується довідкою від 17.02.2023 року №563.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданої 25.10.2023 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
З довідки про обставини травми від 04.07.2022 року № 2987 вбачається, що 07.05.2022 року приблизно 18:00 год., у зоні бойових дій поблизу с.Володимирівка Донецької області підрозділ позивача зазнав вогневого ураження під час ворожого обстрілу позицій з мінометів та РСЗВ БМ-21, в результаті чого солдат ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівого плеча. Під час даної події він перебував в засобах індивідуального захисту. Солдата ОСОБА_1 слід вважати таким, що отримав поранення, яке пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області. В стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння не перебував.
З довідки про обставини травми від 28.12.2022 року № 744306 вбачається, що 06.09.2022 року приблизно о 15:00 год. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області підрозділ позивача зазнав вогневого ураження, внаслідок ворожого мінометного обстрілу було поранено солдата ОСОБА_1 , діагноз: мінно-вибухова травма. Вогнепальне осколкове поранення правого плеча. Під час даної події позивач перебував в засобах індивідуального захисту. Солдата ОСОБА_1 слід вважати таким, що отримав поранення, яке пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області. В стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння не перебував.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №44 від 13.02.2023 року, позивача з 13 лютого 2023 року було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і вважається таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби.
В подальшому ОСОБА_1 продовжив службу на посаді командира третього відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) №239 від 25.10.2023 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира третього відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільненого з військової служби у запас за підпунктом «г», наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 24.10.2023 року №110-РС, з 25.10.2023 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 26.10.2023 року з продовольчого забезпечення і направлено до червертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік.
Протоколом засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку з захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2772 від 02.12.2023 року було встановлено причинний зв'язок травм отриманих позивачем 07.05.2022 року та 06.09.2022 року із захистом Батьківщини. Також у копії з протоколу вказано, що захворювання «Хронічна вертеброгенна радикулопатія L5-S1 справа, нерізко виражена на тлі дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта» - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби.
З довідки Міжрайонної Зарічної МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії 12 ААА №009494 встановлено, що 31.01.2024 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 10% (одноразово) - Витяг із протоколу №2772 від 02.12.2023 року, причина втрати професійної працездатності: травми, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
02.04.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою від 02.04.2024 року про виплату йому грошової допомоги у зв'язку із травмами пов'язаними з захистом Батьківщини, 10 % втрати працездатності. До заяви були додані такі документи: копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 ; копію довідки про обставини травми №2987; копію довідки про обставини травми №7443; копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 №7483; копію довідки про безпосередню участь; копію витягу з протоколу засідання штатної НОМЕР_3 РЕЛК; копію військового квитка; копію витягу з наказу №239; копію паспорта; копія ІНН; копію посвідчення УБД; копію довідки з реквізитами банківського рахунку.
Листом №7/15859/14 від 11.04.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_9 направив Директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України надані позивачем документи, а саме: заяву; копію довідки МСЕК про встановлення відсотка працездатності серії 12ААА №009494 від 31.01.2024 року; копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію довідки ВЛК; копію довідки про причини та обставини поранення (травми, контузії, каліцтва); витяг з наказу про виключення зі списків особового складу; довідку про безпосередню участь в АТО; копію паспорта; копію ідентифікаційного номеру. Також у листі зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 10% 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності (2024). Ступінь втрати працездатності встановлено 31.01.2024 року - пізніше ніж через 3 місяці після звільнення з військової служби 25.10.2023 року.
Згідно з витягом із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 року №18/в, «Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги:
102. Молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), якого 25.10.2023 звільнено з військової служби та 31.01.2024 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, повязаної із захистом Батьківщини, що сталася 07.05.2022 (довідка МСЕК серія 12ААА №009494 від 31.01.2024).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Заявника звільнено з військової служби 25.10.2023, а 31.04.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.»
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 №7/25796/14 від 16.09.2024 року позивача повідомлено, що розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (протокол №18/в від 30.08.2024 року).
Вважаючи протиправним рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 № 18/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011), передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону №2011 Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно з пунктом 2 статті 16-3 Закону № 2011 у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом 3 статті 16-3 Закону № 2011 визначено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 6 статті 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно з пунктом 9 статті 16-3 Закону № 2011 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Пунктом 10 статті 16-3 Закону № 2011 визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 975).
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Водночас п.3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п.18 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до п.21 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 22 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно із п.23 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до п. 25 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2023 року у справі №380/2772/21 зазначив, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Наведене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.10.2018 року у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 року у справі № 760/18315/16- а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи, неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Слід вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Окремо в Рішенні від 6 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 у справі №3- 192/2020(465/20) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) Конституційний Суд України зробив висновок, що конституційний обов'язок держави щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців (статті 17, 46 Конституції України) є значущішим, ніж будь-які цілі, досягнення яких законодавець визначав як підставу для запровадження обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі при зміні групи інвалідності, збільшенні відсотка втрати працездатності часовими рамками.
Отже, Конституційний Суд України вважає невиправданим законодавчо обмежувати часовими рамками (строком у два роки) настання причиново-наслідкового зв'язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням нею обов'язків військової служби, та динамікою стану здоров'я. Такий правоприпиняльний (преклюзивний) строк має бути об'єктивно оцінений, обумовлений індивідуальним станом здоров'я кожної особи, яка отримала поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням нею обов'язків військової служби, в межах розумного строку. (п.п.5.3, 6.1)
Суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтями 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
В той же час, адміністративний суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити конкретні дії лише за умови, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 р. (заява №38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивача було звільнено з військової служби 25.10.2023 року без визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення.
Протоколом засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку з захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2772 від 02.12.2023 року було встановлено причинний зв'язок травм отриманих позивачем 07.05.2022 року та 06.09.2022 року із захистом Батьківщини. Окрім того, у копії з протоколу вказано, що захворювання «Хронічна вертеброгенна радикулопатія L5-S1 справа, нерізко виражена на тлі дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта» - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби.
31.01.2024 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 10% (одноразово), що підтверджується довідкою Міжрайонної Зарічної МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серії 12 ААА №009494.
При цьому, у довідці МСЕК під графою ступінь втрати професійної працездатності 10% (одноразово) міститься посилання на Витяг із протоколу №2772 від 02.12.2023 року.
Наведені обставини, на думку суду, свідчать про те, що позивачем після звільнення з військової служби вживались всі залежні від нього заходи для визначення йому ступеня втрати професійної працездатності та встановлення причинного зв'язку травм отриманих ним 07.05.2022 року та 06.09.2022 року із захистом Батьківщини, а захворювань - з проходженням військової служби, проте довідка МСЕК була отримана лише 31.01.2024 року, з незалежних від ОСОБА_1 обставин.
При цьому, виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 975, саме дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що саме дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії - 31.01.2024 року є днем виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги.
Також суд звертає увагу на неоднозначність норми підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011 у співставленні з пунктом 9 статті 16-3 цього ж Закону, якщо в першому випадку визначений присічний строк - три місяці з дати звільнення з військової служби, то в другому випадку особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Оскільки позивач, в силу приписів пункту 2 статті 16-3 Закону № 2011, є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, то підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011, в частині строку реалізації такого права, суперечить пункту 9 статті 16-3 цього ж Закону.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, при розгляді питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги позивачу не досліджувала та не перевіряла наведені вище обставини та вказані норми чинного законодавства, а рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 № 18/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби, ґрунтується на доводах про встановлення ОСОБА_1 ступеня втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
З матеріалів справи та оскаржуваного рішення, оформленого протоколом не вбачається, що Комісія перевіряла та з'ясовувала наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, надавалась оцінка документам, поданим позивачем на підтвердження наявності обставин для здійснення такої виплати.
Оскільки наявність передумов для призначення виплати позивачеві відповідачем достовірно не встановлена, суд не вбачає можливим зобов'язати відповідача зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
Проте, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в рамках спірних правовідносин є визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 № 18/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути надані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності такого рішення.
Враховуючи викладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 № 18/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути надані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024 р.
Суддя О.М. Неклеса