Номер провадження: 33/813/2982/24
Номер справи місцевого суду: 509/3468/24
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.
Доповідач Карташов О. Ю.
23.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
адвоката Харчук Олександра Петровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеса в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Харчук Олександр Петрович на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2024 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605, 60 гривень.
Як зазначено в постанові суду, 05.06.2024 о 07 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Lexus IS200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Ангарська, буд. 1, в смт Авангард Одеського району Одеської області, в стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законному порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6810», результат 1,31 проміле, тест №621. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у визначеному законом порядку відмовилась. Огляд проводився під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру, від керування транспортним засобом відсторонена, чим порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Харчук О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В скарзі зазначається, що ОСОБА_1 будучі абсолютно тверезою погодилася пройти огляд на стан сп'яніння, однак вказала, що бажає його пройти виключно в медичному закладі. В подальшому співробітники поліції під дією погроз евакуації автомобіля на штраф майданчик, а також шляхом введення в оману, яка виразилась у тому, що огляд в закладі охорони здоров'я включає в себе лише продування приладу «Alcotest Drager», змусили ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці. Після того, як прилад «Alcotest Drager 6810» показав позитивний результат, ОСОБА_1 висловила свою незгоду та стала наполягати на проведенні огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, але зазначене було проігноровано співробітниками поліції, і складено протокол. Наголошується, що огляд було проведено з порушенням Інструкції 1452/735, ОСОБА_1 не визнавала своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не погоджувалась з результатами тесту, але їй не було виписано направлено і запропоновано пройти повторний огляд у медичному закладі. Направлення яке міститься в матеріалах справи не має відомостей про те, що ОСОБА_1 була з ним ознайомлена і воно їй було вручено під розписку. Сторона захисту також просить звернути увагу, що огляд ОСОБА_1 здійснювався приладом «Alcotest Drager», калібрування якого було здійснено 17.10.2023 року, тобто на день проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 пройшов шести місячний строк перевірки. Вказані обставини у своїй сукупності ставлять під сумнів достовірність результати проведення огляду на зазначеному приладі.
Також в скарзі зазначено, суд перейняв на себе обов'язок працівників поліції, щодо збирання доказів, оскільки протокол серії ААД №578921 від 05.06.2024 року відносно ОСОБА_1 був складений за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП. З оскаржуваної постанови не зрозуміло у який спосіб суддею було встановлено факт притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі постанови Біляївського районного суду Одеської області від 16.05.2024 року, і чи такий спосіб був законний. На думку апелянтів, всі докази були отримані не належним суб'єктом, а це свідчить про істотне порушення права ОСОБА_1 на справедливий суд та права на захист. Викладені обставини свідчать, що суд першої інстанції змінив формулювання правопорушення та правову кваліфікацію діянь, які викладені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 578921 від 05.06.2024 року, тим самим суттєво погіршив становище ОСОБА_1 .. Сторона захисту вважає, що наявна в матеріалах справи постанова Біляївського районного суду Одеської області від 16.05.2024 року в справі № 496/2272/24 не могла бути визнана судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, і взагалі зазначена постанова не завірена належним чином та роздрукована з ЄДРСР.
Підсумовуючи викладене, стороною захисту в скарзі зазначено, що в силу допущених порушень судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та працівниками поліції під час складання та оформлення матеріалів, а також беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, провадження по справі відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку адвоката Харчука О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 та який надав аналогічні доводи та пояснення викладеним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити та закрити провадження по справі, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями частини 1-3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно із п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі -Інструкція) встановлено: що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно п. 2 розділу II Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Однак, в порушення зазначених вимог працівник поліції належним чином не ознайомив ОСОБА_1 з порядком застосування спеціального технічного засобу Драгер «ALKOTEST 6810».
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер «ALKOTEST 6810». Результат тесту № 621 - 1,31 ‰ .
Слушними є посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що працівником поліції не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, після того як ОСОБА_1 не погодилась з результатами тесту.
Так, з відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з нею працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд. ОСОБА_1 наполягала на проходженні огляду у медичному закладі, але співробітники поліції почали вмовляти її пройти огляд на місці, зазначаючи, що в лікарні такий же огляд. На наступному відрізку відео ОСОБА_2 вже сидить в патрульному автомобілі і проходить тест за допомогою приладу Драгер «ALKOTEST 6810». При цьому з відео не вбачається, що водієві було роз'яснено порядок проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема про право водія пройти такий огляд у медичному закладі. Після проходження огляду на місці та оголошення водієві результату, працівником поліції було запитано чи згодна ОСОБА_1 з таким результатом, остання не погоджувалась з таким результатом, але співробітниками поліції зазначений факт було проігноровано і не запитано у ОСОБА_1 чи не бажає вона пройти повторний огляд в медичному закладі.
Також, при перегляді відеозапису, апеляційним судом звернено увагу на те, що поліцейський який проводив огляд порушив Інструкцію по експлуатації до «Аналізатора парів етанолу в повітрі, що видихається, «ALKOTEST 6810», якою передбачено порядок встановлення мундштука.
З урахуванням вищевикладеного, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням правил використання технічного приладу Драгер «ALKOTEST 6810», а тому результат тесту отримані після проходження огляду не можна вважати належним та допустимим доказом перебування останньої в стані алкогольного сп'яніння, оскільки є об'єктивні сумніви щодо таких результатів за умови використання для огляду не запакованого мундштука.
Доводи апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції змінив формулювання правопорушення та правову кваліфікацію діянь, які викладені у фабулі протоколу, заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
З цього приводу апеляційний суд відмічає, Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
В даному випадку, апеляційний суд з об'єктивністю констатує, що фабула обвинувачення, яка викладена у протоколі стосовно ОСОБА_1 по формі та змісту відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції отримавши справу з дооформлення по суті розширив і доповнив фабулу, вказавши проте, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, тим самим перебрав на себе не притаманну незалежному органу правосуддя функцію обвинувачення, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд першої інстанції повертаючи справу відносно ОСОБА_1 до сектору поліцейської діяльності № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, для належного оформлення, в своїй постанові від 05 липня 2024 року послався на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але матеріали справи копії зазначеної не містили.
Відповідно рапорту, який не має ні номеру вихідної реєстрації документа, ні дати складання, вбачається, що протокол серії ААД № 578921 відносно ОСОБА_1 вважати складеним за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Також сектором поліцейської діяльності до матеріалів справи долучена копія постанови Біляївського районного суду Одеської області від 16 травня 2024 року, яка виготовлена з ЄДРС та належним чином не завірена.
Рапорт інспектора РПП СПД № 1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області у розумінні ст. 251 КУпАП не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адмінправопорушення. У постанові від 20.05.2020у справі № 524/5741/16-а Верховний Суд зазначив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
В той же час, з урахуванням того, що матеріали справи не містили належних та допустимих доказів про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції позбавлений був можливості перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 130 КУпАП на ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з'ясування, об'єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 130 КУпАП, а тому постанова районного суду підлягає скасуванню.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
З огляду на те, що матеріали справи не містять належних й допустимих доказів на підтвердження, поза розумним сумнівом, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відтак, з огляду на вищенаведене, на думку апеляційного суду, при винесенні постанови, суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчинені нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, які б узгоджувалися між собою, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу та події вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Харчук Олександр Петрович- задовольнити.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2024 року, щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов