Номер провадження: 33/813/2821/24
Номер справи місцевого суду: 521/7844/24
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.
Доповідач Карташов О. Ю.
23.12.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
адвоката Хрипка Максима Юрійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеса апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хрипко Максим Юрійович на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2024 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2024 року притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі один рік.
Як зазначено в постанові суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД №732026 від 25.04.2024 року, водій ОСОБА_1 25.04.2024року о 09 годині 55 хвилин керував транспортним засобом «Renault Logan» номерний знак « НОМЕР_2 » у м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд.39, з ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, не природна блідість, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хрипко М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржувана постанова суду винесена з порушенням матеріальних і процесуальних норм, є незаконною та необґрунтованою, просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення або ж змінити постанову в частині накладення адміністративного стягнення.
В скарзі зазначено, що на підтвердження обставин викладених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи органом поліції долучено відеозапис, про який також зазначено у протоколі, однак на відеозаписі не зафіксовано та з нього не вбачається, що ОСОБА_1 25.04.2024 року о 09 годині 55 хвилин керував транспортним засобом «Renault Logan» номерний знак « НОМЕР_2 » у м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 39, з ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, не природна блідість. Наголошується, що у порушення вимог Інструкції № 1026 відеозапис, не був здійснений з моменту початку виконання поліцейським службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції безперервно до його завершення та містить неповну та вибіркову інформацію, що не підтверджує обставин викладені у протоколі. Більш того, вказаний відеозапис не містить ознак того, що його було здійснено за допомогою саме відео реєстратора, навпаки вбачається, що можливо його зроблено на якийсь інший пристрій - мобільний телефон. Також з наявного відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та в матеріалах справи не міститься доказів, що останнім як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу. Наявні в матеріалах справи докази свідчать тільки про перебування ОСОБА_1 на вулиці перед працівником органу Національної поліції, проте не є доказом саме керування останнім транспортним засобом. В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази на підтвердження законності зупинки транспортного засобу, що є підставою для визнання протиправними усіх подальших дій працівників поліції та закриття провадження у справі.
На думку сторони захисту, з урахуванням того, що відеозапис, не є безперервним та містить неповну та вибіркову інформацію, а направлення на огляд, наявне в матеріалах справи, ОСОБА_1 не вручалось, і свідків керування ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а також його відмови від проходження медичного огляду, не існує.
В скарзі також зазначено, що в разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінуємого йому адміністративного правопорушення, просять суд врахувати те, що призначене стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в даній справі є надмірним, оскільки єдиним джерелом отримання доходу ОСОБА_1 є керування належним йому транспортним засобом.
В судовому засіданні адвокат Хрипко М.Ю. який діє в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та закрити провадження по справі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч 1 ст. 130 КУпАП винесена 31.10.2024 року, апеляційна скарга засобами поштового зв'язку адвокатом Хрипко М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подана 09.11.2024 року, тобто в межах 10-ти денного строку, а тому строк який не пропущено не підлягає поновленню.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею районного суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та доданими до справи матеріали відеофіксації, оцінюючи які, суд першої інстанції зробив висновок, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вбачається ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/35 від 09 листопада 2015 року, (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12).
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційним судом після перегляду відеозапису, встановлено, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля біля нього вже стояли працівники поліції. При цьому автомобіль розташований на проїзній частині автомобільної дороги, якою відбувається активний рух транспортних засобів. Під час спілкування у ОСОБА_1 працівники поліції виявили ознаки наркотичного сп'яніння, провівши обшук у машині ОСОБА_1 і нічого не знайшовши, працівники поліції здійснили візуальний огляд ОСОБА_1 , після чого працівниками поліції було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 сказав якщо потрібно, поїдемо. Далі, на відеозаписі зафіксовано, що один з поліцейських складає протокол відносно ОСОБА_1 за порушення правил ПДР, а інший розмовляє по телефону. В якійсь момент, поліцейський, який розмовляв по телефону звертаючись до свого колеги каже, що « ОСОБА_3 не їде» і на питання колеги чого? він же відповів «бо не хоче», потім зазначений поліцейський звертається до ОСОБА_1 і каже «Дивіться я пояснив, що буде, буде складено прокол за відмову», на, що ОСОБА_1 не розуміючи що відбувається знизав плечима.
Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я.
У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.
І лише у випадку, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
При цьому, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною і очевидною.
Як вбачається з матеріалів справи, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції було складено 25.04.2024 року о 09:55 годині, і як вбачається з протоколу саме в зазначений час ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Також, з зазначеного направлення вбачається, що ОСОБА_1 на огляд у заклад охорони здоров'я доставив інспектор взводу 1 роти, бат. 2, УПП в Одеській області, ДПП, рядовий поліції Лазор С.М., а з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 732026 складеного старшим лейтенантом поліції Чабли І.Ю. вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі, зазначивши час відмови о 0 годин 10 хвилин.
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції не вбачається, що ОСОБА_1 вручалось вищезазначене направлення, і також не вбачається, що після того, як останній погодився пройти огляд у медичному закладі в подальшому відмовився від нього.
Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не роз'яснювались його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Разом із тим, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані порушення вимог закону допущені при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не надав зібраним доказам по справі належну правову оцінку та дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове відображення під час апеляційного розгляду.
Враховуючи наявність згоди ОСОБА_1 на проходження огляду в медичному закладі, що зафіксовано на відеозапису, та відсутність будь-яких доказів його відмови у проходження огляду в останньому, дії ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватися за п. 2.5 ПДР України, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому порядку.
У даному конкретному випадку складені відносно ОСОБА_1 процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки мають між собою протиріччя.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Зважаю також на застосування загально прийнятого європейського стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
За вище викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хрипко Максим Юрійович - задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 31 жовтня 2024 року, щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов