20 грудня 2024 рокуСправа №160/18570/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Савченко А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
10 липня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати Рішення від 08.02.2024 №5936/04-36-09- 04/ НОМЕР_1 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 14.12.2023 за №4006/04-36-09-023601706219.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 04.12.2023 відповідачем прийнято накази №5086-п «Про проведення фактичної перевірки ГО «MEDELLIN» за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 46, яким вирішено: провести фактичну перевірку з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. За результатами перевірки 13.12.2023 складено акт фактичної перевірки, який зареєстрований в органі ДПС 14.12.2023 за №4006/04-36-09-02/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; ст. 226 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 08.02.2024 №5936/04-36-09- 04/ НОМЕР_1 . Так позивачем наголошується, що приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган для належного визначення юридичної підстави, разом із відображенням підпункту 80.2.5 пункту статті 80 ПК України, зобов'язаний також вказати відповідну фактичну підставу (або отримання інформації про порушення, або здійснення визначених законодавством функцій, або за наявності сукупності підстав - вказати обидві), при цьому в наказі №5086-п від 04.12.2023 про проведення фактичної перевірки торгівельного об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 зазначено норму закону, відповідно котрої призначено проведення перевірки - пп. 80.2.2, 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 ПК України, проте не зазначено конкретної підстави, котра передувала призначенню перевірки, зокрема не зазначено конкретної інформації, на підставі котрої контролюючим органом вирішено призначити та провести перевірку, не зазначено джерело походження такої інформації.Також, в порушення п. 81.1. ст. 81 ПК України в наказі №5086-п від 04.12.2023 не вказано мету та конкретну фактичну підставу для проведення перевірки. Також позивачем наголошується, що працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області в Акті вказано, що позивач здійснював зберігання, реалізацію тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, а саме реалізація рідини до електронного нагрівача «HYPE» 30 мл. Вартістю 320 грн., проте, по-перше, докази реалізації таких рідин відсутні, а, по-друге, позивач не здійснював реалізацію рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а реалізував перевіряючому харчовий ароматизатор, й на вітринах також були виставлені харчові ароматизатори, котрі можуть бути змішані з метою створення рідини, котра використовується в електронних сигаретах, проте самі рідини позивачем не створювалися та не реалізовувалися, а висновок перевіряючих про реалізацію рідин ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючих. При цьому, харчові ароматизатори не є підакцизним товаром, й для реалізації їх не потрібні марки акцизного податку.На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18570/24, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
23.08.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було видано наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №5086-п від 04.12.2023, в якому містяться посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. При цьому, відповідачем наголошено, що контролюючим органом було дотримано форму та зміст наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.12.2023 №5086-п про призначення перевірки на підставі пп. 80.2.2 та 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та було розпочато фактичну перевірку. Фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) було проведено фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 46. В ході проведення перевірки були встановлені порушення: ст.11 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка; ст. 226 ПК України. Внаслідок проведення перевірки складено акт №4006/04-36-09-02/ НОМЕР_1 від 14.12.2023 посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На підставі висновків акта перевірки було винесено оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 08.02.2024 № 5936/04-36-09-04/ НОМЕР_1 , згідно з яким застосовано фінансові санкції у сумі 17000 гривень. Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 08.02.2024 № 5940/04-36-09- 04/3601706219 діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
06.09.2024 року до суду від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останнім підтримана позиція заявлена ним у власній позовній заяві та додатково зауважено, що відзив на позовну заяву підписано без належного підтвердження своїх повноважень на представництво Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. У матеріалах справи відсутні документи, які визначені статтею 59 КАС України, які б підтверджували повноваження Денисової Валерії представляти у Дніпропетровському окружному адміністративному суді інтереси Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, їх не додано й до відзиву на позов, крім того, Денисова Валерія не є керівником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Крім того, відповідач помилково дійшов висновку, що в наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5086-п від 14.12.2023 міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме пп.80.2.2, 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України, а отже фактична перевірка позивача проведена для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу підакцизних товарів. Проте, перевірка проведене на підставі надуманих підстав, й наказ про призначення перевірки є незаконним.Додатково позивачем зауважено, що товари, що реалізовувалися Позивачем не містять код товару УКТ ЗЕД 2404 12 00 10, 2404 19 90 10, 2404 12 00 90, 2404 19 90 90, є харчовими ароматизаторами (котрі не є підакцизним товаром), а відтак й не є підакцизними та не потребують отримання марок акцизного податку, встановленого зразка, як помилково дійшов висновку Відповідач. Отже, нормами Закону №481 та ПК України не передбачають обов'язкової наявності марок акцизного збору на рідких харчових ароматизаторах, а тому марки акцизного збору на рідких харчових ароматизаторах не потребується.
16.09.2024 року до суду від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій останнім викладена позиція аналогічна заявленій ним у власному відзиві на позовну заяву. Також додатково зауважено, що дослідження повноважень представників та наданих доказів є повноваженням суду, а не сторін по справі. Крім того, доказом реалізації рідин, що використовуються в електронних сигаретах без наявності марок акцизного податку встановленого зразка є фіксація даного порушення посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області в акті фактичної перевірки №4006/04-36-09-02/3601706219 від 14.12.2023 року.Окрім цього, посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області зроблено фотофіксацію торговельної точки з рідинами, які використовуються в електронних сигаретах, процесу продажу даних виробів посадовій особі ГУ ДПС у Дніпропетровській області
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року було задоволено клопотання представника ФОП ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для надання відповіді на відзив у справі 160/18570/24 та продовжено ФОП ОСОБА_1 строк для подачі відповіді на відзив по справі та прийнято відповідь на відзив.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.05.2022, про що внесено запис до Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер запису 2 010 350 0000 00150645, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та здійснює господарську діяльність за видом діяльності 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.12.2023 №5086-п керуючись ст.19-1, ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями призначено проведення фактичної перевірки торгівельного об'єкту «MEDELLIN» за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 46, з питань дотримання норм законодавствау сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятися згідно зі ст. 102 Податкового кодексу України. Превірку розпочати з 04.12.2023 тривалістю не більше 10 діб.
На підставі вказаного наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області та направлень на перевірку від 04 грудня 2023 року №6974та №6975, посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області 13.12.2023 о 15 год. 00 хв. розпочато проведення фактичної перевірки торгівельного об'єкту «MEDELLIN» за адресою АДРЕСА_1 .
З направлень на перевірку від 04 грудня 2023 року №6974та №6975, копії яких містяться в матеріалах справи, слідує, що ці направлення на проведення фактичної перевірки пред'явлені продавцю ОСОБА_2 разом із врученням останньому копії наказу від 04.12.2023 №5086-п про проведення фактичної перевірки 13.12.2023 о 15 год. 00 хв., що підтверджується його підписом у цих направленнях.
За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт фактичної перевірки, який зареєстрований в органі ДПС від 14.12.2023 за №4006/04-36-09-023601706219, згідно з яким проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
- ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
- ст. 226 Податкового кодексу України.
Вказані висновки акта фактичної перевірки обґрунтовано тим, що перевіркою встановлено факт реалізації (зберігання) товарів (алкогольних напоїв, тютюнових виробів) рідина до електронного нагрівача «HYPE» 30 мл., вартість якого становить 320 гривень. Таким чином, перевіркою встановлено зберігання, реалізація тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності марок акцизного податку встановленого зразку, а саме реалізація рідин до електронного нагрівача «HYPE» 30 мл., вартістю 320 гривень.
Актом відмови від підписання матеріалів перевірки від 14 грудня 2023 року передбачено, що після ознайомлення з актом №4006/04-36-09-023601706219 від 14.12.2023, керівник підприємства або особа що його заміщує ( а у випадках їх відсутності - особа, що уповноважена здійснювати розрахункові операції ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовився від підписання матеріалів перевірки
08.02.2024р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій №5936/04-36-09-04/ НОМЕР_1 , згідно з яким за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі акту фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним від 14.12.2023 №4006/04-36-09-023601706219 встановлено порушення ст.. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями); ст. 226 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).
Згідно з абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано до ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі: 17000,00 грн. - за реалізацію електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.
Незгода позивача з рішенням про застосування фінансових санкцій №5936/04-36-09-04/ НОМЕР_1 від 08.02.2024 стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.1 статті 1 ПК України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені статтею 75 ПК України, пунктом 75.1 якої встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
В даному випадку, в оскаржуваному наказі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.12.2023 №5086-п «Про проведення фактичної перевірки торгівельного об'єкту «MEDELLIN» за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 46» підставою проведення перевірки вказано пп.80.2.2, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.2 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Питання дотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки в аспекті перевірки достатності відображення в наказі підстав для її проведення (абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України) відповідно до підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, були предметом дослідження Верховним Судом у справах №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) та №280/1431/23 (постанова від 28.05.2024).
У справі №280/1431/23 (постанова від 28.05.2024) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив таку правову позицію:
«…оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав».
Застосовуючи вказану правову позицію Верховного Суду у спірних відносинах, суд вважає необгрунтованим та не доведеним призначення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, оскільки в наказі №5086-п від 04.12.2023 року відсутній мінімальний обсяг інформації, який би був достатнім для висновку про правомірність призначення перевірки, а саме в наказі не зазначено які саме фактичні підстави, передбачені п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, стали підставою для призначення та проведення фактичної перевірки у спірному випадку.
У справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив таку правову позицію:
«…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України».
У спірному випадку, застосовуючи вказані правові висновки Верховного Суду, можливо стверджувати те, що в наказі №5086-п від 04.12.2023 року наявний допустимий обсяг інформації для визначення підстав для призначення фактичної перевірки, а саме наявне посилання на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, який передбачає єдину підставу для призначення перевірки.
В той же час, у справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд зробив також висновок про те, що при перевірці правомірності призначення фактичної перевірки підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
За висновком Верховного Суду лише у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.
У спірному випадку контролюючим органом (відповідачем у справі) не було обгрунтовано підстав для призначення фактичної перевірки, передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Не було надано відповідачем суду доказів того, що ним була отримана інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства. Про наявність такої інформації відповідач не повідомляв суду а ні у відзиві на позов, а ні у запереченнях на відповідь на відзив.
Таким чином, застосовуючи вказані правові висновки Верховного Суду та враховуючи недоведеність відповідачем фактичних підстав для призначення перевірки, передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, суд вважає необгрунтованим призначення фактичної перевірки і з підстав, передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
Отже, встановивши зазначені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що у спірному випадку контролюючим органом не було дотримано вимог закону щодо визначених підстав для призначення фактичної перевірки, що, у свою чергу, свідчить про неправомірність проведення відповідачем такої перевірки.
У свою чергу, невиконання або порушення вимог Податкового кодексу України при призначені та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки.
Установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №1340/3590/18 (постанова від 26.09.2022).
Щодо суті порушень позивачем чинного законодавства, які виразились у реалізацію електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, зафіксованих в акті фактичної перевірки, суд установив таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України врегульовано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (надалі Закон №481/95-ВР)
Статтею 1 Закону №481/95-ВР передбачено, що терміни «електронна сигарета», «рідини, що використовуються в електронних сигаретах» вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Податковому кодексі України (надалі ПК України); ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Нормами ст.14 ПК України визначено поняття тютюнових виробів, електронної сигарети та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, зокрема:
п.п. 14.1.563 визначено, що електронна сигарета - це виріб, який може бути використаний для споживання (вдихання) парів, що утворюються внаслідок нагрівання компонентами такого виробу рідин, що містять або не містять нікотин. Електронні сигарети можуть бути одноразовими або багаторазовими;
п.п. 14.1.564 визначено, що рідини, що використовуються в електронних сигаретах - це рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин, використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях;
п.п. 14.1.252 визначено, що тютюнові вироби - це сигарети з фільтром та без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Законами України № 465, 466 від 16.01.2020 внесено зміни в частині правил торгівлі рідинами для електронних сигарет до Закону №481/95-ВР та ПК України.
Відтак, з 01.01.2021 виробництво та продаж рідин, що використовуються в електронних сигаретах, підлягає ліцензуванню, а самі рідини повинні бути з марками акцизного збору. При цьому не має значення чи містить така рідина нікотин чи ні. Ліцензуванню підлягає: виробництво рідин, що використовуються в електронних сигаретах; роздрібна торгівля рідин, що використовуються в електронних сигаретах; оптова торгівля рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Питання сплати акцизного податку при продажу рідин, що використовуються в електронних сигаретах, врегульований розділом VI ПК України.
Слід зауважити, що п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів віднесено, зокрема, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; рідини, що використовуються в електронних сигаретах.
Згідно вимог п.226.9 ст.226 ПК України вважаються такими, що не марковані: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Статтею 226 ПК України передбачені загальні правила маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно п.215.3.31. ст. 215 ПК України рідини, що використовуються в електронних сигаретах: Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2404 12 00 10, 2404 19 90 10, 2404 12 00 90, 2404 19 90 90.
Натомість, контролюючий орган дійшов висновку про те, що рідини, які перебували на реалізації у позивача, мали властивості, що відносять їх до товарної позиції, а саме рідин, що використовуються в електронних сигаретах та потребують ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюнових виробів.
Так, як наголошується представником позивача рідина до електронного нагрівача «HYPE» 30 мл., вартістю 320 гривень, яка була реалізована під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 є саме харчовим ароматизатором (котрі не є підакцизним товаром), а відтак й не є підакцизними та не потребують отримання марок акцизного податку.
Водночас, матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 не містять доказів того, що товари, що реалізовувалися позивачем містять код товару УКТ ЗЕД 2404 12 00 10, 2404 19 90 10, 2404 12 00 90, 2404 19 90 90.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення від 08.02.2024 №5936/04-36-09- 04/3601706219 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 14.12.2023 за №4006/04-36-09-023601706219 не є обґрунтованим та прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мали значення, а тому не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у загальному розмірі 968,96 грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 08.02.2024 №5936/04-36-09- 04/3601706219 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 17000,00 грн., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 14.12.2023 за №4006/04-36-09-023601706219
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко