м. Вінниця
23 грудня 2024 р. Справа № 120/6361/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі
за позовом: 7-ої окремої автомобільної санітарної роти (м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про: стягнення матеріальної шкоди,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом 7-ої окремої автомобільної санітарної роти до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови
Рішенням суду від 12.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
09.12.2024 за вх.№71254/24 до суду від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення суд керується такими мотивами.
Згідно ч. 1, 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Крім того, з огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Суд зазначає, що згідно із ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які ні через наявність певних причин.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 зазначив, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується як можливість подання протягом п'яти днів доказів на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до ст. 252 КАС України.
Отже, питання щодо розподілу судових витрат після розгляду справи може мати місце і у справах, які розглядались в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому зазначене питання вирішується або при прийнятті судового рішення (рішення, постанови, ухвали) за наслідком розгляду адміністративної справи, або після такого розгляду за умови дотримання встановленого КАС України порядку.
Проте суд наголошує, що ані у відзиві на позовну заяву, ані у будь-якій іншій заяві, яка могла б бути подана протягом строків, встановлених ч. 2 ст. 262 КАС України (або до закінчення розгляду справи), відповідач не заявила вимогу про розподіл витрат на правничу допомогу, як і не вказала про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у справі.
Суд зауважує, що в постанові від 19.09.2024 у справі №200/2125/23 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність залишення судом апеляційної інстанції без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України з огляду на те, що ним не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 252, 256, 294 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №120/6361/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна