м. Вінниця
23 грудня 2024 р. Справа № 120/13541/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
10.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Вінницького об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене протоколом від 13.09.2024 року №27, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий періодна підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати Комісію Вінницького об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача, оформленого протоколом № 27 від 13.09.2024 року, про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суду від 15.10.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
27.11.2024 представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі.
Обґрунтовуючи клопотання представник відповідача вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За результатами розгляду вказаної заяви оформлено довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, представник відповідача, посилаючись на положення п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, просить закрити провадження у справі.
09.12.2024 року представник позивача подала клопотання, у якому просить:
- провадження у справі щодо зобов'язання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - закрити;
- позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 13.09.2024 № 27, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - задовольнити;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн. та витрати на судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Так, для закриття провадження відповідно до вказаної норми необхідним є настання сукупності наступних обставин: самостійне виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень чи після звернення позивача до суду з відповідним позовом, а також можливість повного відновлення законних прав та інтересів позивача внаслідок виправлення оскаржуваних порушень, без визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, зазначено, що у розумінні п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Так, спір між сторонами виник у зв'язку з прийняттям рішення Комісією Вінницького об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформленого протоколом від 13.09.2024 року №27, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В даному випадку, позивач, обираючи спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, просив суд: визнати протиправним та скасувати вказане вище рішення та зобов'язати Комісію Вінницького об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження в адміністративній справ, відповідач, на підставі ч. 7 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", прийняв рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на строк до 07.02.2025 року.
Зазначені обставини зумовили представника позивача звернутись до суду із клопотанням про закриття провадження в частині позовних вимог зобов'язального характеру. Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Вінницького об?єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене протоколом від 13.09.2024 року №27, то позивач просив її задовольнити.
Суд звертає увагу, що порушений інтерес позивача, який полягає в отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наразі є задоволеним у повному обсязі та не потребує судового захисту.
Поряд з цим, слід вказати, що судовий розгляд заради судового розгляду суперечить завданню адміністративного судочинства, метою якого є саме захист прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тому, якщо у ході судового розгляду буде встановлено факт того, що права позивача не є порушеними або ж їх було відновлено під час судового розгляду, то такі права не можуть бути захищені судом.
Враховуючи те, що порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду з цим позовом, виправлене відповідачем самостійно в позасудовому порядку, про що додатково свідчить клопотання представника позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, і при цьому у суда відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні відстрочки, після надання такої відстрочки, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Щодо повернення витрат на сплату судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС).
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Так, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3929946631.1 від 08.10.2024 року.
Отже, така сума сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не може нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №М-189 від 30.09.2024 року, укладений між адвокатом Слізяк Мар'яною Миколаївною і ОСОБА_1 , Акт здачі-приймання наданих послуг від 05.12.2024 року за договором №М-189 про надання правничої допомоги від 30.09.2024 року, ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1158515; платіжну інструкцію на суму 14 000 гривень.
Так, 30.09.2024 року між адвокатом Слізяк Мар'яною Миколаївною (Виконавець) і ОСОБА_1 (Замовник) укладений договір про надання правничої допомоги від №М-189.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором
Права та обов'язки Клієнта та Виконавця визначені у пункті 2 та 3 цього Договору.
За змістом п. 4.4 Договору сторони погодили, що вартість послуг адвоката складає 14000 грн.
Згідно з п.п. 4.4. договору сторони погодились, що вартість послуг адвоката у Вінницькому окружному адміністративному суді складає 14000 грн.
Згідно з актом № 1 здачі-приймання наданих послуг, за договором № М-189 про надання правничої допомоги від 30.09.2024 року Виконавець надав Замовнику наступні послуги:
- підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду позовної , витрачений час 5 годин, вартість послуги 10 000 гривень;
- підготовка та подання заяви про компенсацію витрат у справі №120/13541/24, витрачений час 1 година, вартість послуг 20000 гривень;
- підготовка та подання адвокатських запитів від 01.10.2024 року та від 07.10.2024 року, витрачений час 1 година, вартість послуг 2000 гривень.
Загальна вартість послуг, вказаних в Акті становить 14000 гривень.
Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, беручи до уваги те, що відповідачем самостійно усунуті порушення, що були предметом розгляду у цій справі, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами і виконаними роботами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, виходячи з принципу співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в сумі 14000,00 грн. не є співмірним та обґрунтованим та доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., що буде відповідати принципам обґрунтованості, співмірності та розумності.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256, 294 КАС України, -
Заяву представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області судовий збір, сплачений при поданні позову, відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3929946631.1 від 08.10.2024 року, в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Суддя Дончик Віталій Володимирович