м. Вінниця
23 грудня 2024 р. Справа № 120/1139/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10.08.2021 позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком, однак вказану пенсію було призначено на підставі неповного і необ'єктивного розгляду всіх поданих документів, оскільки в страховий стаж не було зараховано період роботи позивача з 03.02.1990 по 03.01.1994 під час закордонного відрядження до Індії. Також позивач вважає противною відмову проводити індексацію (збільшення) показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн), який враховується при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , в 2022 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від №118 від 16.02.2022 р. "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" на коефіцієнт 1,14 та в 2023 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" на коефіцієнт 1,197.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого у задоволенні позову просив суд відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
З 10.08.2021 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Листом №0200-0202-8/111234 від 09.11.2023 відповідачем повідомлено, що період перебування у відрядженні в Республіці Індії з 03.02.1990 по 03.01.1994 не враховано до страхового стажу позивача, а також вказано, що середня заробітна плата, яка бралась до уваги при обчисленні розміру пенсії позивача не підлягає індексації відповідно до ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо незарахування до страхового стажу період роботи з 03.02.1990 по 03.01.1994 та вважаючи, що відповідач не провів індексацію його пенсії за віком у 2022-2023 роках: у 2022 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" на коефіцієнт 1,14; у 2023 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" на коефіцієнт 1,197 без збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та зібраним у справі доказам, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із преамбулою Закону України №1058-IV, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, роботи за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 03.02.1990 по 03.01.1994 під час перебування у закордонному відрядженні в Індії, який не врахований відповідачем до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані з умовами праці радянських працівників за кордоном, врегульовано «Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном», затвердженими постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25.12.1974 №365 (далі - Правила, Постанова №365 відповідно).
Зі змісту пункту 48 Правил вбачається, що працівникам, направленим до установ СРСР за кордоном, а також їх сімей, прийнятим на місці на штатні посади, час роботи в цих установах зараховується до їх безперервного трудового стажу при призначенні виплати з державного соціального страхування за умови вступу на роботу після повернення в СРСР протягом двох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання і перебування у відпустці, що невикористана за час роботи за кордоном.
Згідно пункту 50 Правил до стажу роботи за спеціальністю (педагогічний, медичний та інші) включається час роботи в установах СРСР за кордоном за даною спеціальністю.
Відповідно до пункту 52 Правил у трудові книжки спеціалістів, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх у розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном. Трудові книжки спеціалістів зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях, де вони працювали до виїзду за кордон.
У пункті 53 Правил вказано, що записи в трудові книжки спеціалістів проводяться після закінчення їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також заснування їх видачі (номери і дати відповідних наказів).
Так, із записів трудової книжки позивача, окрім іншого вбачається, що у період з 02.03.1990 по 03.01.1994 він перебував у закордонному відрядженні в Республіці Індія.
Суд наголошує, що вказані вище записи трудової книжки позивача за період з 02.03.1990 по 03.01.1994 вчинені відповідно до вимог Інструкції № 58.
Враховуючи наведене суд вважає доведеним факт перебування позивача на роботі у закордонному відрядженні у Індії в період з 02.03.1990 по 03.01.1994, який повинен бути зарахований до страхового стажу позивача, а тому дії відповідача, які полягають в не зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача, є протиправними та необґрунтованими.
Щодо індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру пенсії.
Індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Аналіз положень абз. 1 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV показує, що індексація пенсії проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а не шляхом безпосереднього збільшення розміру пенсії.
У свою чергу, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, для цілей індексації збільшується за правилами, визначеними абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск: К), де:
Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. […];
Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + Кз№);
Кс страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, одним із показників, який враховується для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передуються року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 01 лютого 2008 року № 4-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2008 року за № 146/14837 (далі - Порядок № 4-4).
Відповідно до п. 1.1 Порядку № 4-4 його розроблено з метою визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії (далі - заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії) відповідно до Закону № 1058.
Згідно з п. 1.2 Порядку № 4-4 Порядок визначає механізм розрахунку показників заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за місяць та за рік.
Порядком визначено:
- показник заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за місяць використовується для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
- показник заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за рік використовується для визначення заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії, скоригованої згідно з ч. 2 ст. 40 Закону.
У пункті 2.2 Порядку № 4-4 наведена формула, за якою розраховується показник заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за рік.
Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124).
При цьому суд звертає увагу на те, що хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проте, враховуючи пункт 1 Порядку № 124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
Пунктом 1 Порядку № 124 встановлено, що він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).
Коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за формулою, наведеною в п. 4 Порядку № 124.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається з урахуванням таких показників як:
ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзсп (1): Псзп (2) х 100 % - 100 %, де
Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Починаючи з 2021 року показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначатиметься як співвідношення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Відповідно до абзаців першого і другого пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пенсії, які призначені відповідно до Закону № 1058 та розмір яких не підвищено відповідно до п. 4 цього Порядку, абз. абз. 1, 2 цього пункту, з урахуванням абз. абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 28, абз. 2 п. 4-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058, п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2148, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 124 під час перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону № 1058-IV на дату проведення перерахунку.
Під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 124 показник середньої заробітної плати визначається станом на 01 жовтня 2017 року і становить 3764,40 грн. (3149,45 грн. + 3661,41 грн. + 4482,35 грн.: 3 = 3764,40 грн., де 3149,45 грн. середня заробітна плата за 2014 рік, 3661,41 грн. середня заробітна плата за 2015 рік, 4482,35 грн. середня заробітна плата за 2016 рік).
В 2019 році показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 124, підлягав збільшенню на коефіцієнт 1,17, що передбачено пунктом 2 Постанови КМУ № 124.
Як наслідок, у 2019 році показник середньої заробітної плати при перерахунку пенсій становив 4404,35 грн. (3764,40 грн. х 1,17).
Таким чином, механізм індексації пенсій, визначений ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та Порядком № 124, зводиться до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за правилами, визначеними абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, на відповідний коефіцієнт.
При цьому для цілей індексації показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, обчислюється відповідно до пункту 5 Порядку № 124.
16 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 118 "Про індексацію пенсій за заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі - Постанова № 118).
Пунктом 1 Постанови № 118 установлено, що з 1 березня 2022 року:
- перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14;
- у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
При цьому пунктом 4 Постанови № 118 установлена з 01 березня 2022 року до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058, за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2022 року згідно з Порядком № 124, щомісячна доплата до пенсії в розмірі 135 гривень, яка виплачується додатково до встановленої п. 2 Постанови КМУ № 127 щомісячної доплати до пенсії, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у 2022 році для цілей індексації показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до пункту 5 Порядку № 124 підлягав збільшенню на коефіцієнт 1,14 і становив 6186,32 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14).
24 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
При цьому пунктом 6 Постанови № 168 установлена з 01 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058, за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2023 року згідно з Порядком № 124 щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених п. 2 Постанови № 127 та п. 4 Постанови № 118, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, в 2023 році для цілей індексації показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до пункту 5 Порядку № 124, підлягав збільшенню на коефіцієнт 1,197 і становив 7405,03 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Зміст нормативного правила, передбаченого в абз. 1 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV зводиться до того, що визначено періодичність та спосіб проведення перерахунків пенсії, який забезпечує проведення індексації 01 березня шляхом збільшення однієї з розрахункових величин, які використані у формулі розрахунку розміру пенсії (ст.ст. 27, 40 Закону № 1058-IV). Тобто перерахунок здійснюється не шляхом збільшення добутку в такій формулі (коли на коефіцієнт підвищення множиться розмір пенсії), а шляхом збільшення одного з множників в такій формулі, що, у свою чергу, тягне за собою і збільшення кінцевого розміру пенсії в цілому.
Водночас абзац 3 цієї статті визначає спосіб здійснення вищевказаного збільшення використовується коефіцієнт, розмір якого визначається відповідним чином (далі - коефіцієнт збільшення).
Абзац 4 цієї статті є бланкетною нормою, якою делеговано уряду право визначати розмір та порядок збільшення показника середньої заробітної плати.
На виконання цієї норми прийнято Порядок, положення якого і зумовили існування цього спору.
Пункт 4 Порядку відображає зміст ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, а також визначає порядок визначення коефіцієнту підвищення.
Пункт 5 Порядку є одним з визначальних нормативних положень в цій справі. Попри те, що Порядок є нормативно-правовим актом, який визначає порядок проведення перерахунку пенсій, яким забезпечується їх індексація в цілому, тобто спрямований на періодичне застосування, він також створює індивідуальне правило поведінки для перерахунку пенсій саме в 2019 році (перший рік застосування оновленого способу проведення індексації). Так, передбачено, що в 2019 році коефіцієнт збільшення застосовується до визначеного показника середньої заробітної плати - станом на 01.10.2017 року. Також встановлено, що наступні перерахунки проводяться шляхом застосування кожного нового коефіцієнта збільшення до вже збільшеного (завдяки попереднім коефіцієнтам збільшення) показника середньої заробітної плати.
При цьому слід наголосити, що як ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, так і Порядок у п. 5 передбачають правило, за яким збільшується "показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії", а не показник "середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії". Тобто, законодавець свідомо в рамках одного закону, а також послідовно (відображено як в ст. 42 Закону № 1058-IV, так і в Порядку та постановах про індексацію (Постанова № 168, Постанова № 185) розрізняє середню заробітну плату для цілей призначення пенсії (обчислюється за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії) та показник середньої заробітної плати для цілей індексації такої пенсії (обчислюється наростаючим підсумком з 01.10.2017 року шляхом множення на коефіцієнти збільшення). Водночас перша величина має разове застосування лише під час призначення пенсії, а друга величина використовується неодноразово та у формулі розміру пенсії позивача згодом замінює першу.
Абзац третій пункту 5 Порядку є не менш важливою нормою права, що регулює спірні правовідносини, адже прямо передбачає існування ситуацій, коли в результаті перерахунку за п. 4 Порядку пенсія не збільшиться, в зв'язку з чим встановлює порядок дій для такого випадку. Саме це загальне правило втілено у п. 6 Постанови № 168 та пп. 6 п. 2 Постанови № 168.
Пункт 7 Порядку повторює зміст абзацу другого п. 5 Порядку із конкретизацією випадків застосування відповідного правила.
У пункті 1 Постанови № 168 визначено коефіцієнт збільшення для 2023 року, а у пункті 4 визначено розмір доплати для випадків, коли пенсія не підвищується згідно з Порядком.
Відтак суд констатує, що нічого з вищевикладеного змісту положень Порядку, по-перше, не виходить за межі врегулювання "порядку збільшення показника середньої заробітної плати" (визначення якого делеговано уряду абз. 4 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та прямо утілено в нормах Порядку), а, по-друге, не суперечить абз. 1-3 ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV.
Так, Порядок прямо визначає процедуру збільшення показника середньої заробітної плати, а Постанови № 168 (у відповідних частинах) безпосередньо втілюють такі процедури.
Суд звертає увагу на те, що абзац четвертий цієї статті дозволяє уряду визначати порядок перерахунку, а питання вихідної величини для обчислень очевидно стосується саме порядку проведення перерахунку. Окремо слід враховувати, що Порядок, Постанова № 168 у відповідних частинах наразі є чинними правовими актами, а тому підлягають застосуванню в силу принципу законності (ст. 19 Конституції України).
Відповідно відсутня суперечність Порядку та ст. 42 Закону № 1058-IV, оскільки нормативні положення першого нормативно-правового акту видано не всупереч, а на виконання та для реалізації нормативних положень другого нормативно-правового акту.
Щодо позовних вимог за 2022-2023 роки, то суд зазначає таке.
Оскільки пенсія позивача не підвищились внаслідок перерахунків відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, Порядку № 124 і Постанов №№ 127, 118 та 168, з 01.03.2022 позивачу встановлена доплата до пенсії в розмірі 135,00 грн., з 01.03.2023 в розмірі 100,00 грн.
Відповідно, пенсія позивача дійсно підлягала перерахунку, однак отримана величина, за рахунок якої мала змінитися (в сторону збільшення) формула визначення розміру пенсії позивача, була меншою, ніж відповідна величина (показник середньої заробітної плати), яка вже використана у формулі розміру пенсії позивача. Водночас перерахунок фактично проведено, що підтверджується розрахунками пенсії.
За таких обставин відповідач згідно з п. 4 розд. XV Закону № 1058-IV обґрунтовано не зменшив розмір пенсії позивача, а залишив її у незмінному розмірі (саме в аспекті індексаційних перерахунків), адже показник середньої заробітної плати для цілей індексації був меншим, ніж наявний наразі показник середньої заробітної плати (визначений при призначенні пенсії). При цьому відповідач також вірно встановив позивачу щомісячні доплати в сталому розмірі.
Подібне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 21.05.2024 у справі № 160/30309/23, від 14.05.2024 року у справі № 160/28752/23, від 29.02.2024 у справі № 280/6340/23, Другим апеляційним адміністративним судом у постановах від 30.04.2024 у справі № 440/18252/23, від 27.03.2024 року у справі № 440/15105/23, Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.04.2024 у справі № 200/5908/23, від 21.03.2024 у справі № 200/5515/23, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.01.2024 у справі № 120/16176/23.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що внаслідок перерахунку пенсії позивача у 2022-2023 роках пенсійний орган не вчиняв протиправних дій та не порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 03.02.1990 по 03.01.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.02.1990 по 03.01.1994 та здійснити з 10.08.2021 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович