Справа №442/8103/24
Провадження №2-а/442/107/2024
19 грудня 2024 року місто Дрогобич Львівської області
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Коваля Р.Г.,
з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано в його інтересах адвокатом Карпин Мартою Михайлівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи,-
з участю сторін:
представника позивача - адвоката Карпин М.М.,
представника ІНФОРМАЦІЯ_2 - Дмитріва А.Р.,-
Стислий виклад позиції позивача.
Представник позивача - адвокат Карпин М.М. від імені ОСОБА_1 звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи.
Позов обґрунтовано тим, що постановою № 299 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 12.02.2024 військовозобов'язаного ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн.. На розгляд даної постанови ОСОБА_1 не з'явився, а відтак був притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім того адвокат зазначає, що 10.02.2024 ОСОБА_1 не був присутнім при складанні відносно нього протоколу № 299 від 10.02.2024 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП та його копію не отримував. Підписи, що містяться у графах «підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» не належать ОСОБА_1 та ним не проставлялися і не могли проставлятися. Водночас у позовній заяві посилається на той факт, що відповідальність за ч.2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає повторного протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 цієї статті, за яке особу було притягнуто до адміністративної відповідальності. Більше того, представник позивача вказує, що відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 210-1 цього кодексу має розглядатися з участю особи. Однак її довіритель перебував на лікарняному та фактично не міг бути присутнім під розгляду даної постанови представниками начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 12.02.2024. Просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення та закрити справу відносно ОСОБА_1
05.11.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. 22845 надійшли письмові пояснення від ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з приводу позовної заяви про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У своїх пояснення зазначає, що військовозобов'язаного ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн.. Позовну заяву вважають необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції чинній на момент складання адміністративних матеріалів, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. Даний обов'язок військовозобов'язаним ОСОБА_1 був проігнорований, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що був складений 10.02.2024 протокол про адміністративне правопорушення. При складенні даного протоколу ОСОБА_1 був присутнім, про що свідчить його підпис у самому протоколі, роз'яснено ст. 63 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також повідомлено про розгляд справи на 12.02.2024 о 09.00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у кабінеті №13. Разом із тим, позивач не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав ні він, ні його представник. Враховуючи наведене, у задоволенні позовної заяви просить відмовити.
19.12.2024 через «Електронний суд» надійшло заперечення від представника позивача - адвоката Карпин М.М. зазначає, що наведені відповідачем у письмових поясненнях доводи є цілком необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними, допустимими та достовірними доказами у той час, коли за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а також такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. До того ж, в протоколі про адміністративне правопорушення №299 від
10.02.2024 відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучаються та на підставі яких можливо було б дійти висновку про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2101 Кодексу про адміністративне правопорушення в редакції від станом 30.03.2021. Отже, за наведених вище обставин, позивач вважає, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення № 299 від 12.02.2024 була прийнята суб'єктом владних повноважень за його відсутності із істотними процедурними порушеннями, у зв'язку з чим копія вказаної постанови на адресу позивача не направлялася. Позовні вимоги просить задоволити повністю.
У судовому засіданні представник ІНФОРМАЦІЯ_2 Дмитрів А.Р. зазначив, що повторності немає, однак адміністративне правопорушення вчинене в особливий період. Протокол про адміністративне правопорушення складений в присутності ОСОБА_1 , а також ним був підписаний 10.02.2024 та повідомлений про місце та час розгляду на 12.02.2024 о 09.00 год.. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та його представника не поступало. Вважає постанову законною, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Карпин М.М. підтримала позицію, викладену у позовній заяві та запереченні на письмові пояснення. Вважає постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що підлягає скасуванню, а справа відносно її довірителя закриттю.
Заяви та клопотання учасників справи.
Від представника позивача - адвоката Карпин М.М. через канцелярію суду надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду.
26.09.2024 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла заява від ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи.
11.10.2024 від представника позивача - адвоката Карпин М.М. надійшла заява про усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 02.10.2024 за №442/8103/24.
26.11.2024 надійшло клопотання від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 Дмитріва А.Р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із тимчасовою його непрацездатністю (лікарняний).
28.11.2024 від представника позивача - адвоката Карпин М.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням її на лікарняному.
Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваля Р.Г. від 02.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати 5 днів, для усунення недоліків.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваля Р.Г. від 23.10.2024, після усунення недоліків, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи по суті ухвалено проводити у судовому засіданні, котре було призначене на 28.11.2024 о 09 год. 15 хв..
Розгляд справи не відбувся у зв'язку із неявкою учасників процесу. Наступний розгляд призначено на 19.12.2024 о 14.00 год..
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами, пов'язаними із притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із наведенням відповідних доказів.
Як встановлено судом, 10.02.2024 на ОСОБА_1 було складено протокол № 299 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП черговим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України та його права, обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 12.02.2024 о 09.00 год. в кабінеті № 13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що постановою № 299 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 12.02.2024 військовозобов'язаного ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн..
Відповідно до інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я ОСОБА_1 перебував лікарняному в період з 12.02.2024 по 16.02.2024.
Будь-яких інших доказів, котрі мають значення для правильного вирішення цієї справи та котрі б відповідали критеріям їх належності та допустимості, як і матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача у цілому, для їх безпосереднього дослідження, відповідачем суду не надано, а судом не здобуто.
Норми права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З урахуванням викладеного, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення) повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції чинній на момент складання адміністративних матеріалів, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції чинній на момент складання адміністративних матеріалів встановлено, що громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Відповідно до ч.9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч.2 ст. 28 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років.
Висновок суду за результатами розгляду справи.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, доведено факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Доводи представника позивача відносно того, що протокол про адміністративне правопорушення не могло бути підписано її довірителем надумане та таке, що не відповідає об'єктивній реальності, оскільки в протоколі проставлено підпис ОСОБА_1 .. Разом із тим позивач та його представник не надали суду доказів про звернення до працівників Національної поліції України із заявою про підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів відповідно до норм КК України. Суд також не приймає до уваги позицію сторони позивача про неправильність кваліфікації та складання адміністративних матеріалів відповідно за ч.2 ст. 210-1 КУпАП, оскільки вказаною статтею передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, в редакції чинній на момент складання адміністративних матеріалів. В даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол саме за особливий період, але аж ніяк не за повторність. Більше того, суд також критично ставиться до думки представника позивача про розгляд справи без участі позивача та перебування його на лікарняному з урахуванням наступного: ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що він поставив відповідний підпис у протоколі №299 від 10.02.2024. Водночас на лікарняний останній пішов 12.02.2024, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не скерував, а ч.2 ст. 210-1 КУпАП не передбачає обов'язкову явку особи для розгляду даної категорії справи, відповідно до приписів ст. 268 даного кодексу.
Так, судом встановлено, що представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не надіслано постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1, як того вимагають приписи ст. 285 КУпАП. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 у справі № 500/26/22. У свою чергу, суд задоволив заяву позивачу на поновлення строку для оскарження даної постанови, і як наслідок, надав доступ до правосуддя з метою встановлення об'єктивності в даній справі.
Відповідно до ч.2 ст. 28 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебував у запасі та належав в момент складення адміністративних матеріалів до першого розряду, як особа, якій не виповнилося 35 років. Відповідно до ч.9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції чинній на момент складання адміністративних матеріалів встановлено, що громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. Доказів того, що ОСОБА_1 , який перебував запасі в період складення постанови, був приписаним до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, сторонами не надано, а судом не здобуто.
Враховуючи викладені обставини суд вважає постанову від 12.02.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї адміністративної справи не містять.
Керуючись ст. ст. 9, 19, 20, 72-77, 241-247, 286 КАС України, суд,-
Поновити строк на звернення до суду з даним позовом.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , який подано в його інтересах адвокатом Карпин Мартою Михайлівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текс рішення складено 23.12.2024.
Суддя Роман КОВАЛЬ