Справа № 461/6294/16-ц
Провадження № 2-р/461/8/24
19.12.2024 року місто Львів
Галицький районний суду м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,
представника заявника (представник відповідача) Карпінського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в міста Львова заяву адвоката Карпінського Сергія Володимировича, який діє в інтересах акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про роз'яснення судового рішення від 21.04.2017 у цивільній справі № 461/6294/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення боргу,
встановив:
13.11.2024, шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», адвокат Карпінський Сергій Володимирович, який діє в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про роз'яснення судового рішення від 21.04.2017 у цивільній справі № 461/6294/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення боргу.
Відповідно до поданої заяви, заявник просить роз'яснити АТ КБ «ПриватБанк» рішення Галицького районного суду м.Львова від 21.04.2017 по справі № 461/6294/16-ц, а саме:
- чи мають суми, зазначені у резолютивній частині рішення суду, бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» позивачу з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України;
- за рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов'язане сплатити податки та збори до державного бюджету, якщо суми, зазначені в резолютивній частині рішення суду, підлягають обов'язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Мотивуючи подану заяву, представник Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» вказує, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017, суд вирішив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» окрім заборгованості за договорами банківського вкладу, також і відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 1363,68 долари США. Стягнуті за рішенням суду з банку відсотки за користування банківським вкладом за своєю природою є доходом позивача (фізичної особи), який відповідно до законодавства підлягає оподаткуванню. Однак, під час ухвалення рішення, Галицький районний суд м. Львова не врахував положення Податкового Кодексу, які є імперативними і обов'язковими до виконання.
Таким чином, у АТ КБ «ПриватБанк» виникло зобов'язання з однієї сторони виконати рішення суду в повній відповідності до вказаних в них відомостей. З іншої сторони, якщо суми, які підлягають виплаті у відповідності до вимог ПК України, є доходом фізичної особи, то АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний виконати вимоги пп. 168.1.1 ст. 168 ПК України та з доходів, які підлягають виплаті фізичній особі, утримати та сплатити від імені такої особи податки, а решту коштів виплатити позивачу за рішенням суду.
У зв'язку з наведеним, у банку виникла необхідність у роз'ясненні судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
У судовому засіданні адвокат Карпінський Сергій Володимирович, який діє в інтересах Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», подану заяву підтримав з мотивів наведених у ній.
Інші учасники справи у судове не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України.
У силу вимог ч. 3 ст. 271 ЦПК України, враховуючи строки розгляду даної заяви та відсутності необхідності для повторного виклику учасників справи, суд дійшов висновку про розгляд заяви за відсутності осіб, які у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017 позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір №SAMDN 01000712401709 (вклад «Стандарт» с ежемесячной выплатой) від 19 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Голови правління Дубілета Олександра Валерійовича. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7 363 (сім тисяч триста шістдесят три) долари 68 центів США заборгованості та 1899 (одну тисячу вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 83 копійок - судових витрат..
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.11.2017, вказане рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2018, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року залишено без змін.
Відповідно до положень статті 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
У п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року зазначено, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
За своєю правовою суттю роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання.
Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру для примусового виконання.
Як вбачається із резолютивної частини рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017 така є чіткою, не містить суперечностей, неточностей або кількох варіантів тлумачення. Мотиви, з яких виходив суд, ухвалюючи вказане рішення описані у мотивувальній частині цього рішення. Текст рішення суду не містить двозначних трактувань, є зрозумілим та доступним для сприйняття, в ньому викладені обставини в обґрунтування прийняття саме такого рішення, в ньому дано оцінку та правовий аналіз поданим доказам, а також зазначено посилання на законодавчі акти, якими керувався суд, приймаючи рішення.
Відтак, суд вважає, що судове рішення, про роз'яснення якого подана заява, викладено повно і чітко, резолютивна частина викладена конкретно та підстав для різночитання чи суперечностей ні у мотивувальній, ані у резолютивній частині рішення немає, обґрунтування заявника викладені у заяві не доводять наявності недоліків судового рішення, що підлягають усуненню в порядку, визначеному ст. 271 ЦПК України.
Водночас, суд також враховує, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи особи.
У підпункті 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПК України, наведено перелік визначених законодавцем видів пасивного доходу. Одним із видів такого доходу є, зокрема, проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інші проценти (у тому числі дисконтні доходи).
Визначення терміна «проценти» міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів, залучених у депозит.
Ураховуючи положення підпунктів 170.4.1 і 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, банк або інша фінансова установа виступає у ролі податкового агента і автоматично здійснює нарахування та стягнення процентів за депозитом.
Таким чином, законом фактично чітко визначено імперативний порядок сплати податків та інших обов'язкових платежів на проценти за депозитним вкладом.
Водночас, суд у даній справі вирішував питання виключно в межах заявлених позовних вимог та оцінював предмет та підстави позову. І рішення з цього приводу є цілком зрозумілим і воно повинно бути виконаним.
У даному випадку заявник фактично просить роз'яснити суд яким чином йому слід виконувати вимоги податкового законодавства, тобто додатково розглянути питання, яке сторонами під час розгляду справи.
З цього приводу суд вважає за можливе відзначити лише, що вимоги податкового законодавства повинні виконуватись усіма суб'єктами на які вони поширюються. У разі якщо у заявника виникають питання застосування податкового законодавства, ці питання слід вирішувати за встановленою процедурою.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що законних підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення немає, а тому заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладно та керуючись вимогами ст.ст. 260, 271, 353 ЦПК України,
постановив:
у задоволенні заяви адвоката Карпінського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про роз'яснення судового рішення від 21.04.2017 у цивільній справі № 461/6294/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення боргу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 19 грудня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький