Справа № 438/2138/24
Провадження № 3/438/996/2024
іменем України
19 грудня 2024 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області
стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Романського С.І.,
13 жовтня 2024 року о 10 год 27 хв у м. Борислав вул. Петлюри,76, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2161 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6829, або в найближчому медичному закладі, в законному порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 провину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП заперечив. Пояснив, що 13 жовтня 2024 року о 10 год 27 хв у м. Борислав вул. Петлюри,76не керував транспортним засобом ВАЗ 2161 д.н.з. НОМЕР_2 . Цього дня проходив повз патрульний автомобіль, його було запрошено поліцейськими до службового автомобіля та запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння. Він відповідно відмовився. У подальшому, ОСОБА_1 змінив пояснення у судовому засіданні, зазначив що перебував у транспортному засобі на пасажирському сидіння, при цьому за кермом перебував його знайомий. Після зупинки транспортного засобу на вимогу працівників поліції, на прохання знайомого ОСОБА_1 , помінявся з останнім місцями, пересів у крісло водія.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Романський С.І. у судовому засіданні просить провадження у даній справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що ОСОБА_1 13 жовтня 2024 року о 10 год 27 хв у м. Борислав вул. Петлюри,76не керував автомобілем ВАЗ 2161 д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння чи з ознаками алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 не пропонували і не вимагали пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння «на місці зупинки».
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника вивчивши представлені адміністративні матеріали, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім визнання вини, доведена зібраними доказами, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, 07 лютого 2021 року о 06 год. 12 хв. в м. Трускавці по вул. Сагайдачного керувала автомобілем Ford Focus д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук та відмовилася проходження огляду на стан сп'яніння.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненому при вище викладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного рішення, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №149557 від 13 жовтня 2024 року, з якого вбачається, що 13 жовтня 2024 року о 10 год 27 хв у м. Борислав вул. Петлюри,76, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2161 д.н.з. НОМЕР_2 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, а також різка зміна забарвлення шкірного покриву, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений повноважною особою і повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
оглянутим в судовому засіданні відеозапису з камери відеореєстратора службового автомобіля, вбачається, що на вимогу працівників поліції був зупинений автомобіль марки ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_2 . Із відеореєстратора з нагрудної камери інспектора вбачається, що за кермом автомобіля ВАЗ перебував саме ОСОБА_1 . Після встановлення особи ОСОБА_1 та наявних у нього ознак алкогольного сп'яніння, інспектором поліції запропоновано останньому зайняти місце у службовому автомобіля. Перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля, ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем. Поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора. Після отриманні відмови ОСОБА_1 , поліцейські запропонували останньому пройти зазначений огляд у найближчому медичному закладі. Також було роз'яснено ОСОБА_1 про наслідки відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Проте ОСОБА_1 не погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія на місці зупинки, а також заперечив щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Жодних зауважень під час складення акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та вищезгаданого протоколу не висловлював, повністю погодився та підписав останні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація, на думку суду, не являються сумнівними, узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Невизнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , зокрема заперечення обставин керування транспортним засобом, сприймаються судом як лінія захисту з метою ухилитись від адміністративної відповідальності.
Щодо неналежності та недопустимості доказів, про які посилається ОСОБА_1 у своєму письмовому поясненні, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №149557 від 13 жовтня 2024 року та відеозапису з нагрудної камери інспектора, посилаючись на те, що дана копія не є первинним носієм інформації, не є безперервними і не відображають відомостей про вчинення правопорушення та прецедентну практику щодо недопустимості копії відеозапису як допустимого доказу у справі, слід зазначити наступне.
Діючими нормами КУпАП не обумовлено підстав для визнання доказів недопустимим.
Разом з тим, стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав і основних свобод людини для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, ст.94 КПК України, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив рішення (вирок, постанову, ухвалу).
Питання про визнання доказів недопустимими вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.89 КПК України) у кожному конкретному випадку залежно від характеру і наслідків порушень критеріїв допустимості. При цьому оцінка доказів передбачає їх відповідний аналіз у всій сукупності та взаємозв'язку (ст. 94 КПК України).
Висловлюючи свою позицію щодо недопустимості як доказу вище вказаної копії відеозапису, що наданий не на первинному носії, при цьому не виказував сумнівів у дійсності запису та його відповідності оригіналу, можливого спотворення чи будь-якого іншого втручання у здійснений запис.
Проте, зміст відеозаписів узгоджується з іншими доказами у справі.
Звертаю увагу на те, що ВС зауважив, що при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.
Нормативно-правовим актом, що регулює порядок застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів є Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом МВС України 18.12.2018№ 1026та зареєстрована Мінюстом 11.01.2019 р. За № 28/32999.
Відповідно п. 1 ч. 2 Розділу І Інструкції, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Відповідно до пунктів 6-9 розділу вище вказаної Інструкції, дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції.
Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції, без коригування. Перегляд, аналіз відезапису здійснюється працівником поліції, якому він виданий у встановленому цією Інструкцією порядку для виконання, покладених на нього завдань в межах його повноважень.
Тобто передбачена відповідна процедура перенесення інформації з програмно-апаратного комплексу, призначеного для зберігання цифрової відеоінформації.
Будь-яких порушень правил застосування поліцейськими технічних приладів, що мають функцію відеозапису, не встановлено.
За наведеного, з урахуванням положень ст.252 КУпАП, суд не вбачає підстав, з яких даний доказ має ознаки недопустимого.
Наведені докази (протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис подій) не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
За вказаних обставин, суд вважає, що засада змагальності сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, рівно як і засада забезпечення права на захист оговорена ст. 129 Конституції України дотримана під час розгляду даної справи.
Підсумовуючи наведене, вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також наслідки вчиненого ним правопорушення, ставлення його до скоєного, вважаю за необхідне застосувати відносно неї адміністративне стягнення у виді накладання адміністративного штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» Судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Судом не встановлені обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 122-4, 124, 130, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суддя, -
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Роз'яснити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу в установлений ст.307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Суддя: Андрій СЛИШ