1Справа № 335/4764/24 2/335/2095/2024
23 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в особі представника Киричук Галини Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В квітні 2024 року Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») в особі представника Киричук Г.М. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.07.2019 між сторонами було укладено кредитний договір № 2001357253501, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 30 000,00 грн., який пізніше було збільшено до 51 838,00 грн.
Однак відповідач умови договору виконував неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором № 2001357253501 від 15.07.2019 станом на 01.02.2024 становить 86 928,25 грн, яка складається з: 51 837,81 грн - заборгованість за кредитом, 35 090,44 грн.- заборгованість за процентами, 0,00 заборгованість за комісією. Просили стягнути з відповідача суму заборгованості у загальному розмірі 86 928,25 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн..
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
10.07.2024 до суду представник відповідача Пузін Д.М. надав відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що відповідач з метою отримання кредитних послуг підписав Заяву № б/н про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі в сумі 86 928 грн. 25 коп., з процентною ставкою 0,010 % річних, строком на 24 місяці, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%, що викладено в Публічній пропозиції АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Додатково вказали, що у заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Далі у відзиві зазначив, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цією публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ознайомився відповідач і погодився з ними, підписуючи фактично заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки АТ «ПУМБ» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Далі у відзиві зазначили, що вданому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінювалися самим позивачем з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказали на те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів, пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Прохали в позові відмовити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернулася до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримує повністю, просить справу розглянути за її відсутність та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені поштовими засобами зв'язку та завчасно через систему «Електронний суд». 27.08.2024, 11.09.2024 представник відповідача надавав заяви про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Наполягали на позиція, яку виклали у відзиві на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.
15.07.2019 між сторонами було укладено кредитний договір № 2001357253501, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 30 000,00 грн., який пізніше було збільшено до 51 838,00 грн..
Обставини підписання такої заяви відповідачем не оспорювалися, у відзиві не заперечувалися.
Зі змісту заяви вбачається, що розмір реальної річної процентної ставки складає 47,88%.
15.07.2019 відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту (а.с. 17). В зазначеному паспорті також зазначено про розмір стандартної процентної ставки, відсотки річні 47,88 %. Такий же розмір реальної річної процентної ставки, за умови використання кредиту поза межами пільгового періоду та погашення кредиту рівними платежами, відсотків річних. Також, визначено процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 62,0% річних.
01.02.2024 банком відповідачу було направлено письмову вимогу (повідомлення) на загальну суму боргу 86 928,25 грн. (а.с.52-56)
Згідно з рахунком заборгованості за кредитним договором № 2001357253501 від 15.07.2019 з 30.07.2019 по 28.01.2022 відповідач постійно користувався кредитними коштами, використовував кредитний ліміт, здійснював погашення позики та відсотків (а.с. 58-61).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку, з якими був ознайомлений позичальник.
Матеріали справи містять підтвердження, що саме з доданими банком до позовної заяви паспортом споживчого кредиту ознайомилася та погодилася відповідач, підписуючи заяву № 2001357253501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, а також, що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.
При цьому положень щодо визначення розміру та виду комісій зазначені документи не містять. Але з розрахунку заборгованості вбачається, що комісія до суми заборгованості не входить і її розмір не визначався.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З поданих АТ «ПУМБ» розрахунків заборгованості випливає, що станом на 01.02.2024 ОСОБА_1 у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору № 2001357253501 від 15.07.2019 має заборгованість розміром 86 928,25 грн, яка складається з: 51 837,81 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 35 090,44 грн. - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. - заборгованості за комісією. Загальна сума заборгованості за вищевказаними кредитними договорами станом на 01.02.2024 складає 86 928,25 грн..
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не спростував факт отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами, отриманими у АТ «ПУМБ». Свого розрахунку відповідачем не наведено.
Враховуючи вищенаведене та обов'язок ОСОБА_1 повернути АТ «ПУМБ» суму фактично отриманих кредитних коштів, вирішуючи питання про розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача, суд встановив, що сума отриманих відповідачем грошових коштів від Банку становить 51 837,81 грн..
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Стаття 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статті 536 ЦК України охоплює сплату процентів як за правомірне, так і за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Порядок нарахування процентів як винагороди за правомірне користування детально визначено залежно від виду правовідносин нормами ЦК України (ст. 1048 - позика, ст. 1054 - кредит, ч. 5 ст. 694 - товарний кредит).
Так, відповідно до частини першої статті 1054 Кодексу «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Отже, за кредитним договором у позичальника виникає зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Цьому зобов'язанню позичальника відповідає право кредитодавця вимагати повернення кредиту та сплати процентів.
З огляду на приписи частини другої статті 1056-1 Кодексу в кредитному договорі як істотні умови мають бути визначені розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок сплати процентів.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу, який застосовується до кредитного договору на підставі частини другої статті 1054 Кодексу, установлює, що за загальним правилом проценти як плату за користування грошовими коштами виплачують щомісяця до дня повернення позики, якщо сторони в договорі не досягли іншої домовленості. При цьому позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування позиченої грошової суми на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Кодексу).
Банк та Позичальник, укладаючи Кредитний договір, домовились, що проценти як плата за користування грошовими коштами (кредитом) будуть нараховані, а відповідно мають бути виплачені до дня повернення кредиту. Тобто в Кредитному договорі сторони відтворили загальне правило, що його встановлено приписом абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу.
Така домовленість сторін Кредитного договору, на думку Банку, означає, що Банк із дати укладення Кредитного договору очікував на отримання процентів як плати за користування кредитом до дня його фактичного повернення і що в разі неповернення Позичальником кредиту у строк, обумовлений Кредитним договором, Банк мав право вимагати сплати процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період - після настання дати повернення кредиту до дня його фактичного повернення.
Проценти за користування кредитом - це певна грошова сума, яку позичальник має сплатити кредитодавцеві за умовами кредитного договору, а кредитодавець відповідно має право вимагати сплати йому такої суми грошових коштів (процентів). Це право вимоги на отримання процентів за користування кредитом належить до майнових прав і підлягає вираженню в грошовому еквіваленті.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-р(II)/2022 від 22 червня 2022 року у справі № 3-188/2020(455/20) зазначає, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов'язань за кредитним договором у натурі.
Як було встановлено, то відповідно до змісту заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку підписав відповідач 15.07.2019, було визначено як розмір кредит, а також і розмір реальної річної процентної ставки. Банком на ім'я позичальника було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та видана картка НОМЕР_2 . Розрахунковим днем було визначено 30 число місяця.
На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернув.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідач та його представник не довели належним чином обставини щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов в повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 18, 141, 76-82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в особі представника Киричук Галини Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області від 24 квітня 1999 року, на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, заборгованість за кредитним договором № 20013572553501 від 15 липня 2019 року в розмірі 86 928 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень, 25 копійок, яка складається з: 51 837,81 гривень - заборгованість за кредитом, 35 090,44 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області від 24 квітня 1999 року, на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, суму судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Копію рішення суду надіслати сторонам.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23 грудня 2024 року.
Суддя: О.О. Романько