Справа №: 148/2563/24
09 грудня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представниця позивача адвокат Ткаченко Тамара Володимирівна, яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги серії № 004-0206549 від 07.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Представниця позивача звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 22.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова № 24/2678 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як зазначено у постанові за те, що будучи належним чином повідомленим про необхідність 19.08.2024 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , проігнорував такий виклик та у зазначену дату не прибув, тим самим порушивши абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та частини 1 та 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначає, що копію даної постанови ОСОБА_1 отримав 31.10.2024.
Представниця позивача вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що дійсно ОСОБА_1 отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , на проходження огляду ВЛК. Протягом часу від отримання направлення на ВЛК до 09.10.2024 позивач проходив огляд лікарів, а 09.10.2024 року позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 йому було видано свідоцтво про хворобу, згідно якого він є непридатним до військової служби з виключенням з обліку. Того ж самого дня він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб повідомити про проходження ВЛК, однак відносно нього старшим офіцером відділення рекрутингу та комплектування капітаном ОСОБА_3 було складено протокол № 1/24/485 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у якому було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 22.10.2024 10.00 год. 22 жовтня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 . Однак коли позивач прибув у зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення місце та час розгляду справи його на розгляд справи не було запрошено, а пізніше було закликано працівником РТЦК до кабінету (вірогідно, юристом, але точно не начальником), де той записав його дані та повідомив, що слід почекати, коли приїде начальник. Прочекавши досить тривалий час, позивач поцікавився, що йому робити далі, на що йому було повідомлено, що його визнано винним та винесено постанову про стягнення штрафу в сумі 17000 грн. У подальшому із отриманої постанови позивач дізнався, що розгляд справи відбувся у його відсутності та зазначено, що він повідомлений про розгляд справи, який відбудеться 22 жовтня 2024 року о 10 год. 00 хв. в кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , про що був належним чином повідомлений під розпис. Вважає що винесеною постановою порушено право позивача на надання особистих пояснень та користування правничою допомогою адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також відповідачем не доведено об'єктивну сторону та саму подію вчиненого правопорушення, а протокол про адміністративне правопорушення вважає таким, що складений з порушенням 254 КпАП України, а тому є недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 24/2678 від 22.10.2024 із закриттям провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями ст. 159 КАС України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак відповідно до частини 4 вказаної статті неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
21.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що постанова № 24/2678 від 22.10.2024 винесена правомірно, у зв'язку з тим, що позивачем у повному обсязі були дослідженні матеріали справи про адміністративне правопорушення та прийнято законне, та обґрунтоване рішення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за фактом неявки останнього 19.08.2024 до ВЛК відповідно до отриманої ОСОБА_1 повістки про виклик від 17.08.2024, про що свідчать додані до матеріалів відзиву розписка про отримання повістки про виклик, рапорт відповідальної особи про неявку ОСОБА_1 для проходження ВЛК 19.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та протокол про адміністративне правопорушення від 09.10.2024 № 1/24/485, де у поясненнях особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 особисто зазначив, що по повістці не з'явився тому, що доглядав за хворою мамою. Щодо того, що в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначено, що розгляд справи проводився за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 , пояснив, що це описка та надав докази присутності останнього за місцем розгляду справи 22.10.2024, у вигляді витягу з журналу запису прийому громадян. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити (а.с.20-28).
23.11.2024 від представниці позивача засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив у якій представниця позивача посилаючись на те, що позивачем не надано доказів неявки позивача до ВЛК 17.08.2024, з огляду на те, що позивач пройшов комісію, а відтак факт отримання позивачем направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 на проходження медичного огляду та здійснення цих дій зі свого боку спростовує інкриміновані йому порушення вимог ч. 1 ст. статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 2,3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» про обов'язок громадянина прибути за викликом до ТЦК та СП для направлення та проходження медичного огляду. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 209/1501 від 09.10.2024 позивач визнаний непридатним до військової служби, а тому вважає що мета виклику до ТЦК та СП є виконаною. Зазначає, що посилання позивача на протокол про адміністративне правопорушення є незаконним, оскільки він складений з порушенням строків його оформлення, а саме недотримання двадцяти чотирьох годинного строку з моменту виявлення адміністративного правопорушення, тому є недопустимим доказом. Також зауважує, що сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом, у зв'язку з чим вважає оскаржувану постанову неправомірною та винесеною з порушенням чинного законодавства (а.с.29-32).
Відповідь на відзив представницею позивача подана вчасно через підсистему «Електронний суд» із доказами надходження до Електронного кабінету відповідача, однак від останнього заперечення не надійшли.
Із аналізу зазначеного вище вбачається, що сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначенням у Законі України Про оборону України особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 Про часткову мобілізацію.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 ст. 22 цього ж Закону передбачено, що під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт неявки позивача 19 серпня 2024 року о 10:00 год. за повісткою від 17 серпня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина в строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території т їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується наданими до суду матеріалами, позивач з 09.10.2024 визнаний непридатним до військової служби (а.с.10 зворот-11), однак станом на дату вчинення адміністративного правопорушення, 19.08.2024 він є суб'єктом адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та доказів протилежного матеріали справи не містять.
Копією розписки з підписом позивача про отримання повістки № ВЛК/В1/00462 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується факт отримання 17.08.2024 повістки про явку для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на 10:00 години 19.08.2024 (а.с.24 зворот).
Із змісту постанови № 24/2678 від 22.10.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винним за вказаним у протоколі № 1/24/485 від 09.10.2024 складом адміністративного правопорушення (а.с.23 зворот-24), тобто у зв'язку з неявкою 19.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для проходження військово-лікарської комісії та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн (а.с.25 зворот-26).
Посилання представниці позивача щодо порушення строків оформлення протоколу про адміністративне правопорушення у зв'язку з чим він має бути визнаний недопустимим доказом, суд вважає хибними оскільки вони суперечать ч.5 та 6 ст. 258 КУпАП, за змістом яких вбачається, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Однак якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Аналіз зазначених вище норм свідчить, що в даному випадку датою оформлення протоколу про адміністративне правопорушення є дата коли особа, оспорює допущене правопорушення, тобто саме 09.10.2024, а тому саме ця дата є належною датою оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Також призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення відбулось на 22.10.2024 за адресою АДРЕСА_3 , що свідчить про надання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності часу на отримання доказів на спростування позиції відповідача та звернення задля отримання юридичної допомоги.
Позивач задля отримання юридичної допомоги звернувся лише 07.11.2024, про що свідчить доручення для надання безоплатної вторинної допомоги № 004-0206549 (а.с.7).
Судом враховано також те, що відповідно до витягу з журналу запису прийому громадян (а.с.27-27 зворот) відповідач знаходився у день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення адресою, а тому посилання представниці позивача щодо зазначення у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, що ОСОБА_1 був відсутній під час розгляду справи та вказано іншу адресу розгляду справи, перешкодило позивачу представляти свої інтереси, надавати докази та отримати юридичну допомогу під час розгляду справи, спростовується зазначеними у позовній заяві твердженнями, а саме: У призначений день та час позивач приїхав до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у подальшому був викликаний працівником РТЦК до кабінету де той записав його дані, після чого йому було повідомлено, що відносно нього винесено постанову про стягнення штрафу в сумі 17000 грн, тому залишаються судом поза увагою.
Водночас суд зазначає, що доказів на спростування даних висновків матеріали справи не містять та представницею позивача до матеріалів справи не долучено, як і не додано до матеріалів позовної заяви доказів щодо наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність відповідно до статей 17-20 КУпАП.
Суд критично відноситься до тверджень представниці позивача щодо явки відповідача у визначені у повістці дату, час та місце проведення ВЛК, з огляду на те, що факт отримання позивачем направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 на проходження медичного огляду та здійснення цих дій зі свого боку спростовує інкриміновані йому порушення вимог ч. 1 ст. статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 2,3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» про обов'язок громадянина прибути за викликом до ТЦК та СП для направлення та проходження медичного огляду. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 209/1501 від 09.10.2024 позивач визнаний непридатним до військової служби, а тому вважає що мета виклику до ТЦК та СП є виконаною, оскільки представником відповідача до відзиву долучений рапорт та протокол № 1/24/485 в якому в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що ОСОБА_1 особисто було зазначено «По повістці не з'явився тому, що доглядав за хворою мамою» (до протоколу додаються копія паспорта, копія рапорту), надання доказів хворобливого стану матері саме 19.08.2024, які б давали підставу вважати причини неявки позивача поважними, із матеріалів справи не вбачається. Тому у сукупності з наданими до суду доказами спростовують явку відповідача на призовну дільницю ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК саме 19.08.2024, що у свою чергу розцінюється судом, як намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Поруч з цим, пунктом 3 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Отже, протокол було складено уповноваженою на це особою, з додержанням всіх вимог законодавства.
Суд вважає необхідним зазначити, що критичних порушень з боку відповідача під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, які б давали підстави вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП недоведеною або суттєві порушення процесу під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, що призвели до неправильного вирішення справи, порушення прав позивача, в судовому засіданні не встановлено, а помилкове зазначення відповідача що розгляд справи відбувся у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушила права позивача, оскільки той був присутній 22.10.2024 о 10:13 години за адресою АДРЕСА_3 , що відповідає місцю, даті та часу виклику на розгляд справи про адміністративне правопорушення, а тому не був позбавлений можливості відстоювати свою позицію перед відповідачем, надавати відповідні письмові докази своєї невинуватості або користуватись юридичною допомогою.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 139, 143, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 268, 279 , 280, 293 КУпАП, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 24/2678 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 22.10.2024 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Дамчук