Єдиний унікальний номер 646/8542/23
Номер провадження 22-з/818/274/24
19 грудня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу по справі № 646/8542/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 21 жовтня 2021 року в гривні у розмірі, еквівалентному 12 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення, три відсотки річних за період з 02 вересня 2022 року по день ухвалення рішення по справі від заборгованості за договором позики у розмірі, еквівалентному 12 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення, та судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 червня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 314 493,60 грн в рахунок заборгованості за договором позики від 21 жовтня 2021 року та витрати по сплаті судового збору в сумі 2515,64 грн; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шафоростова В.О. про стягнення витрат, понесених на правничу допомогу адвоката задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на його користь позивача 19 900,00 грн в рахунок витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду 05 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шафоростов В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду - скасувати в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 314 493,60 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2515,64 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 21 жовтня 2021 року в гривні у розмірі, еквівалентному 12 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення та витрати по сплаті судового збору у суді першої інстанції в розмірі 3587,62 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% річних заочне рішення не оскаржувалось.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що орієнтовний розмір його судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з апеляційним переглядом справи становить 8000,00 грн, докази понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду на виконання вимог частини 8 статті 141 ЦПК України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 червня 2024 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 314 493,60 грн в рахунок заборгованості за договором позики від 21 жовтня 2021 року та витрат по сплаті судового збору в сумі 2515,64 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 21 жовтня 2021 року в розмірі 497 474,40 грн, що є еквівалентом 12 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення судового рішення. Змінено розподіл судових витрат: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 7892,76 грн. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не переглядалось.
12 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 адвокатом Шафоростовим В.О. подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Заява мотивована тим, що позивачем понесено судові витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, про що було вказано в апеляційній скарзі. 30 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Валентина Шафоростова» укладено договір про надання правової допомоги. 06 листопада 2024 року ними складено акт наданих послуг (правової допомоги) № 2-646-8542-23, в якому детально описані надані послуги: підготовка та подача апеляційної скарги та заяви з актуальною судовою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, складено окремий детальний опис наданих послуг. Вартість послуг у розмірі 10 900,00 грн сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, ці витрати підлягають стягненню з відповідача.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 900,00 грн.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 19 грудня 2024 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Шафоростовим В.О. отримано в електронному кабінеті 19 листопада 2024 року (а.с. 147).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, колегія суддів вважає, заява про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 в ході апеляційного перегляду справи представляв адвокат Шафоростов В.О. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 30 жовтня 2023 року та ордеру серія АХ № 1192272 (а.с. 90, 138).
Пунктом 2.1. вищевказаного договору передбачено, що за виконання Адвокатським бюро «Валентина Шафоростова» доручення сплачується гонорар у строки та розміри, визначені актом наданих послуг (правової допомоги).
З акту наданих послуг (правової допомоги) № 2-646/8542/23 та детального опису наданих послуг (правової допомоги) від 06 листопада 2024 року вбачається, що Бюро надало на виконання доручення клієнта правову допомогу у вигляді представництва інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції, а саме при розгляді Харківським апеляційним судом справи № 646/8542/23, у тому числі, але не виключно підготовка та подача до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги від 03 липня 2024 року на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 червня 2024 року, підготовка та подача до Харківського апеляційного суду заяви у справі № 646/8542/23 з актуальною судовою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах. Сторони погодили, що усього розмір фіксованого гонорару та витрат Бюро, у тому числі, але не виключно, податкові витрати, поштові витрати, банківські витрати за надану правову допомогу, визначену у пункті 1.1 цього акту, складає 10 900,00 грн, який підлягає сплаті протягом 7 днів з дня підписання акта наданих послуг (правової допомоги) (а.с. 138 зворот, 139).
На підтвердження оплати послуг адвоката надана копія платіжної інструкції № @PL793601 від 07 листопада 2024 року на суму 10 900,00 грн (а.с. 139 зворот).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено орієнтовний розмір судових витрат та міститься посилання на те, що докази витрат будуть подані після завершення розгляду справи судом апеляційної інстанції у встановлений законом строк.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
12 листопада 2024 року, тобто в межах передбаченого частиною 8 статті 141 ЦПК України строку, Вуткі П.В. через представника до суду апеляційної інстанції подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Шафоростовим В.О. в інтересах ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи без його участі з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16.
Інші процесуальні документи не складались, участі у судовому засіданні адвокат не брав.
З урахуванням складності та категорії справи (стягнення боргу за договором позики), обсягу доказів, перегляду апеляційним судом судового рішення лише в частині, незмінності позиції сторони позивача протягом розгляду справи в обох інстанціях, складання апеляційної скарги та заяви про розгляд справи без участі не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу.
Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, з урахуванням обсягу та складності наданих відповідачу послуг з правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності та необхідності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст.141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати на надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду справив розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст додаткової постанови складено 23 грудня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова