Справа № 148/2540/24
Провадження №2-а/148/58/24
13 грудня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 03.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №141/843, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
10.05.2024, в п'ятницю, у нього погіршився стан здоровя, у зв'язку з чим він вимушений був звернутись до лікаря за медичною допомогою. Під час перебування біля лікарні його зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого його доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 і вручили йому повістку. Вказаною повісткою його зобов'язали прибути вже з пройденою ВЛК 15.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час вручення йому повістки, він повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 про незадовільний стан здоров'я та просив виписати повістку на більш пізніший час, для того щоб він мав можливість вилікуватись. Однак його прохання було проігноровано. Оскільки працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 майже увесь день протримали його в приміщенні РТЦК, він не мав можливості у п'ятницю в короткий день отримати офіційний лікарняний.
У період з понеділка 13.05.2024 по 23.05.2024 він перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом ГРВІ, Гайморит ст. загострення.
30.05.2024, після повного одужання, на виконання вимог п.11 ст.38 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з копією довідки, яка підтверджувала поважність причин його неприбуття по повістці 15.05.2024 та просив додатковий час на проходження ВЛК. Однак поважність його неприбуття була проігнорована, у зв'язку з чим 30.05.2024 ст. інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП від 30.05.2024.
Під час складання вищевказаного протоколу він повідомляв, що свою вину категорично не визнає, оскільки вчасно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 з пройденою ВЛК він не мав можливості, так як перебував на офіційному лікарняному. Вважає, що довідка №3986 від 13.05.2024, видана КНП «Центр первинної медично-санітарної № 24 м. Вінниця, є підтвердженням наявності поважних причин, які об'єктивно перешкоджали йому з'явитись за викликом 15.05.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
03.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення №141/843 від 03.06.2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень.
Також зазначив, що станом на дату 15.05.2024 відповідальність за діяння, в якому його визнано виним, була передбачена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у редакції від 14.10.2023 та розмір штрафу складав від 3 400 грн до 5 100 грн. Натомість норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", набрала чинності лише 19.05.2024.
Вказане відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано, як і те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин позивач просить постанову від 03.06.2024№141/843, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною і скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвалою судді від 11.11.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов та доказів.
Ухвалою суду від 21.11.2024 клопотання представника відповідача Бойка О.І. про продовження процесуального строку для подання відзиву у справі за позовом ОСОБА_1 задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву у справі на 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Вказана ухвала доставлена представнику відповідача до його електронного кабінету 11.11.2024, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана представником відповідача 02.12.2024.
В судове засідання позивач та його представник, адвокат Цімоха Р.Р., не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у встановлений судом строк відзиву та доказів не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, відповідно до копії протоколу №141 від 30.05.2024 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022. Так, 10.05.2024 йому було вручено повістку на 15.05.2024 щодо прибуття з ВЛК, але не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як на той момент був у м. Вінниця в лікарні №4, на даний час ВЛК не пройдено. 30.05.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 надав пояснення, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, так як на той момент був у м. Вінниця в лікарні №4, про що 30.05.2024 надав довідку №3986 від 13.05.2024.
За порушення вимог мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП (а.с. 11).
Згідно копії постанови за справою про адміністративне правопорушення № 141/873 від 03.06.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в сумі 17000 грн. за наступних обставин. Згідно відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення №141 від 30.05.2024, ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженим постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, а саме 15.05.2024 у строк, вказаний у повістці, не прибув до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому що був у м. Вінниця в лікарні №4.
Згідно наданих пояснень ОСОБА_1 свою вину у вчиненому порушенні визнав та поянив, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому що не був того дня в АДРЕСА_1 , а був у м. Вінниця в лікарні №4. Прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 30.05.2024 для проходження ВЛК. Станом на 30.05.2024 ВЛК не пройшов.
За порушення вимог мобілізаційного законодавства передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та, враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 15-17).
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2024 державним виконавцем Відділу виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання вказаної вище постанови (а.с. 16, зв.бік-17).
З копії довідки №3986 від 13.05.2024 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №24 м. Вінниця» встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 13.05.2024 по 23.05.2024 з діагнозом ГРВІ, гайморит ст.загострення (а.с. 12).
Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок).
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Частиною 3 статті 22 цього Закону передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни ромадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до п.19 Порядку призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ст.ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених обставин, суд доходить висновку, що при притягненні позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлених законодавством вимог не дотримано.
Так, підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності став протокол № 141 від 30.05.2024 про адміністративне правопорушення, згідно якого за порушення вимог мобілізаційного законодавства ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Натомість, зі змісту оскаржуваної постанови №141/843 від 03.06.2024 вбачається, що за порушення вимог мобілізаційного законодавства ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому, в постанові не зазначено жодних нових обставин, які були установлені під час розгляду справи, а містяться посилання лише на обставини (відомості) вказаного вище протоколу. Самі ж висновки про те, що ОСОБА_1 підлягає відповідальності саме за ч.3 ст. 210-1 КУпАП не мотивовані та не обгрунтовані.
Слід зазначити, що норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з'явилась лише 19.05.2024, коли набув чинності ЗУ №3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На час подій, які ставляться в провину ОСОБА_1 , - 15.05.2024, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП не існувало.
І хоча, резолютивна частина оскаржуваної постанови від 03.06.2024 в порушення вимог ст. 283 КУпАП не містить зазначення нормативного акта (частини, статті закону), що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, проте розмір адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17000 грн. відповідає санкції саме ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Однак субєктом винесення постанови не звернуто увагу, що дана норма посилює відповідальність, а тому не має зворотньої дії у часі.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Також, на переконання суду, під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою не було зясовано всіх обставин, зокрема, і причин, з яких він не зявився за повісткою у визначену дату та час, чи не були ці причини неявки поважними.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , занесених до протоколу про адміністративне правопорушення, він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою 15.05.2024, тому що не був того дня в м. Немирів, а був у м. Вінниця в лікарні №4, на підтвердження чого надав довідку № 3986 КРП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 13.05.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно п. 11 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), які підтверджені відповідними документами (довідками), визнається, зокрема, хвороба.
Отже, хвороба ОСОБА_1 та перебування його на амбулаторному лікуванні у період з 13.05.2024 по 23.05.2024 є поважною причиною неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом 15.05.2024, а довідка №3986 від 13.05.2024, видана КНП «Центр первинної медично-санітарної № 24 м. Вінниця», прямим підтвердженням наявності такої причини.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
В той же час, при внесенні оскаржуваної постанови, не зазначено належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б поза розумним сумнівом свідчили про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як і належним чином не мотивовано висновку про його винуватість, що суперечить вимогам ст. 7, 245, 252, 280, 283 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є протиправною.
Доводи позивача є обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем на їх спростування не надано належних та допустимих доказів.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 72-77, 79, 90, 139, 229, 242-246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210-1, 235, 245, 247, 215, 252, 254, 256, 268, 279, 280, 283, 293 КУпАП, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Постанову № 141/843 від 03.06.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., визнати протиправною і скасувати, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Повне рішення складено 20.12.2024.
Суддя Л.А. Штифурко