Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 грудня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/17846/24
Провадження № 11-сс/4815/374/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024240030000076 від 16.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ?
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 13 січня 2025 року без визначення розміру застави.
Не погодившись з рішенням слідчого судді захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що слідчий суддя прийняв рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, не повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та не дослідивши і не надавши належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, що призвело до необ'єктивного та упередженого розгляду клопотання прокурора.
Зазначає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не доведені слідчим та прокурором, оскільки ОСОБА_5 немає сенсу переховуватися від органів досудового розслідування та суду у зв'язку з тим, що він розуміє наслідки порушення покладеного зобов'язання, що може призвести до позбавлення волі на більший термін ув'язнення. Також наголошує на відсутності наміру підробити документи щодо самоскалічення, симулювання хвороби або оформити набуття інвалідності чи опікунства над непрацездатними особами, оскільки мав можливість це зробити протягом року, однак не зробив, бо не мав намір ухилитися від військової служби.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду.
Зазначає, що ухвала слідчого судді від 15 листопада 2024 року на його електронну адресу чи за допомогою системи Електронний суд не надсилалася, а копію ухвали він отримав 25.11.2024 року від слідчого у даній справі.
Згідно вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскільки копію ухвали слідчого судді захисник ОСОБА_6 отримав 25.11.2024 року, а апеляційна скарга подана до суду 26.11.2024 року, то строк на подачу апеляційної скарги, з урахуванням мотивів, наведених апелянтом, пропущений з поважних причин, тому його слід поновити.
Прокурор, будучи повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив і ніяких клопотань про відкладення розгляду не подавав, а тому, відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний суд враховуючи, що його неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, проходячи військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальник другої групи мінометів вогневого відділення першого відділу прикордонної служби першої прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №680-ОС від 26.10.2023 року, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності причин поважного характеру, 27.11.2023 року не повернувся з відпустки до розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 що тимчасово знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , відправившись у невідомому напрямку, де проводив час на власний розсуд та тимчасово обов'язки військової служби не виконує.
20 вересня 2024 року ОСОБА_5 , у зв'язку із не встановленням місця перебування останнього, у порядку ст. ст. 111, 112, ч.2 ст.135, ч.1 ст.278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, зокрема, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень за місцем служби (роботи), командиру ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 вересня 2024 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у державний розшук.
14 листопада 2024 року ОСОБА_5 розшуканий та затриманий на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: повідомленням відділу внутрішньої та власної безпеки по 3 прикордонному загону, матеріалами службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_1 , протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 та іншими матеріалами судового провадження в їх сукупності.
Також слідчим суддею враховано те, що в разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Крім того, після самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 тривалий час перебував у розшуку, що лише підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
На думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є й ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється, оскільки протягом близько року він не здійснив спроб добровільно повернутися до військової частини для виконання обов'язків військової служби, протягом всього часу перебував за невстановленим місцем, офіційно не працевлаштований та виплати грошового забезпечення не отримує у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, тому в разі звільнення з-під варти може вчиняти інші правопорушення задля заробітку коштів.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, згідно з ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, тобто даний запобіжний захід є безальтернативним, тому доводи захисника ОСОБА_6 про можливість обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024240030000076 від 16.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3