Справа № 553/4056/22 Номер провадження 11-кп/814/578/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурораОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 14 жовтня 2022 року,
Цією ухвалою задоволено подання ДУ "Полтавська виправна колонія (№64)" та щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Катеринопіль Черкаської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз -
31 березня 2021 року Ватутінським міським судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі,
встановлено адміністративний нагляд на строк 2 роки із застосуванням до нього таких обмежень: заборон виходити з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати 8 годин на добу (з 21 до 05 години), перебувати у визначених місцях району (міста): "Ресторан", "Бар", "Кафе" та інших закладах з метою придбання та розпиття спиртних напоїв, виїзду за межі адміністративного району в особистих справах без дозволу керівництва ВП ГУНП України за місцем проживання; реєстрації в органах Національної поліції 4 рази на місяць.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що під час відбування покарання поведінка й ставлення до праці ОСОБА_7 були негативними, він не бажав ставати на шлях виправлення та щодо нього є доцільним встановлення адміністративного нагляду.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 14 жовтня 2022 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання ДУ "Полтавська виправна колонія (№64)" про встановлення щодо нього адміністративного нагляду. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції поверхово та однобічно дослідив обставини справи, здійснив розгляд провадження за його відсутності, а наведені в оскаржуваній ухвалі висновки ґрунтуються на припущеннях.
ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про місце, дату, час апеляційного розгляду та до суду не з'явився, причини неявки не повідомив і клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило. У цьому апеляційному провадженні не порушується питання про погіршення становища засудженого та його участь у здійсненні апеляційного розгляду в розумінні положень ст.ст.401, 405 КПК України не є обов'язковою.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Ураховуючи наведене вище, апеляційне провадження підлягає розгляду.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи ОСОБА_7 про необхідність відмови в задоволенні подання установи виконання покарань щодо застосування до нього адміністративного нагляду позбавлені підстав.
Статтею 2 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» унормовано, що адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню кримінальних правопорушень особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.
За змістом ст.158 КВК України, п. «б» ст.3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства.
У п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду» визначено, що, перевіряючи обгрунтованість подання про встановлення адміністративного нагляду необхідно враховувати як кількість, так і характер порушень режиму відбування покарання, за які засуджений піддавався заходам стягнення.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» адміністративний нагляд встановлюється терміном від 1 до 2 років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості.
До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; заборона перебування у визначених місцях району (міста); заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); реєстрація в поліції від 1 до 4 разів на місяць (ст.10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31 березня 2021 року Ватутінським міським судом Черкаської області ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позблавення волі.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він у липні 2017 року в м. Ватутіне Черкаської обл., діючи повторно, проник у квартири, звідки таємно викрав чуже майно, належне:
ОСОБА_8 - по АДРЕСА_2 на загальну суму 24 943 гривні;
ОСОБА_9 - по АДРЕСА_3 на загальну суму 141 850 гривень;
ОСОБА_10 - по АДРЕСА_4 на суму 2 300 гривень (т.1 а.о.с.17-18, 29, 32).
Таким чином, наявні підстави для вирішення питання про встановлення в порядку п. «б» ст.3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» адміністративного нагляду щодо ОСОБА_7 , якого засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Як убачається з матеріалів особової справи та судового провадження, початок строку покарання засудженому визначено з 31 березня 2021 року, кінець цього строку - 07 листопада 2022 року (з урахуванням зарахованого строку відбутого покарання за попереднім вироком).
ОСОБА_7 у місцях позбавлення волі знаходиться з 07 листопада 2018 року та протягом усього строку відбування покарання його поведінка, ставлення до праці й виконання робіт із благоустрою установи були негативними, він 35 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення умов відбування покарання, зокрема: псування майна виправної колонії, невиконання законних вимог працівників установ виконання покарань, установлення міжкамерного зв'язку, вчинення дій, спрямованих на перешкоджання щодо контролю його поведінки, за що до нього застосувались 31 догана, 1 сувора догана, 2 поміщення в карцер строком на 10 діб і 1 поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк 14 діб, заохочень не мав та правильних висновків для себе не робив (т.2 а.о.с. 207-209, а.с.п.2-4).
Процес же отримання ОСОБА_7 стягнень, його негативної поведінки та ставлення до праці мали системний характер протягом усього строку відбування ним покарання. А характер допущених ним порушень умов відбування покарання, види й кількість застосованих до нього стягнень, які погашені лише в силу спливу відповідного строку, свідчить про те, що попереднє застосування до нього передбачених КВК України заходів впливу було безуспішним.
При цьому, ОСОБА_7 відбував покарання за вчинення на систематичній основі ряду епізодів злочинної діяльності, пов'язаної з викраденням ним із корисливих мотивів майна інших людей у значному розмірі та з порушенням недоторканності їх квартир, що має високу суспільну небезпеку.
Таким чином, аналізуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з доводами подання установи виконання покарань про вперте небажання ОСОБА_7 ставати на шлях виправлення під час відбування покарання і його небезпечність для суспільства. Тому з метою запобігання вчиненню засудженим нових кримінальних правопорушень і здійснення на нього виховного впливу, на думку суду апеляційної інстанції, до ОСОБА_7 було правильно встановлено місцевим судом адміністративний нагляд строком на 2 роки з покладенням відповідних обмежень, передбачених ст.10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі». Названий вище строк і визначене коло обмежень відповідають принципам необхідності та достатності для досягнення мети адміністративного нагляду, а також справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Що стосується посилань апелянта на розгляд місцевим судом провадження за його відсутності, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України в судове засідання щодо розгляду клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що судом першої інстанції через ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» ОСОБА_7 викликався в судове засідання щодо розгляду подання установи виконання покарань про встановлення до нього адміністративного нагляду з повідомленням дати, часу й місця судового розгляду (14 жовтня 2022 року о 15 годині 20 хвилин у приміщенні Ленінського районного суду м. Полтава). ОСОБА_7 було повідомлено про факт направлення до Ленінського районного суду м. Полтава названого вище подання та його виклик до суду. Однак засуджений як відмовився від ознайомлення з матеріалами подання установи виконання покарань та отримання їх копії, так і відмовився письмово ознайомитись із повісткою про виклик до суду та підтвердити її отримання, що засвідчено змістом належним чином оформлених акту й розписки (а.с.п.5, 18). Із будь-якими заявами/клопотаннями щодо розгляду подання виправної колонії, зокрема, про відкладення судового засідання ОСОБА_7 не звертався. Таким чином, суд першої інстанції вжив відповідні заходи для здійснення виклику засудженого в судове засідання, однак останній не реалізував своє право на участь у розгляді вказаного вище подання.
При цьому, ОСОБА_7 було надано можливість реалізації його прав під час провадження в суді апеляційної інстанції, в тому числі навести в апеляційній скарзі аргументи з приводу помилковості ухвали місцевого суду та взяти участь у судовому засіданні апеляційної інстанції з метою обґрунтування своєї позиції. Але доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а засуджений, у тому числі після звільнення з місць позбавлення волі, будучи належним чином повідомленим про місце, дату, час апеляційного розгляду, не змінив свою першочергову позицію щодо небажання брати участь у судовому засіданні, оскільки до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, протягом усього апеляційного провадження жодного разу не звертався до суду апеляційної інстанції та жодної зацікавленості в розгляді його апеляційної скарги не проявляв.
Тобто зазначені вище позиція та поведінка засудженого підтверджують відсутність у нього бажання та процесуального інтересу щодо участі в судовому засіданні по розгляду питання про застосування до нього адміністративного нагляду.
Разом з цим, місцевим судом були досліджені всі обставини, які мають значення для вирішення порушеного в поданні питання, та застосування щодо ОСОБА_7 адміністративного нагляду із визначеним вище способом його виконання було необхідним, факт чого перевірено колегією суддів у ході апеляційного провадження.
Окрім того, згідно з даними повідомлення ДУ "Полтавська виправна колонія (№64)" ОСОБА_7 звільнений із цієї установи за відбуттям строку покарання 07 листопада 2022 року (т.2 а.о.с.228). Тобто станом на момент апеляційного розгляду строк дії встановленого щодо нього адміністративного нагляду та застосованих у зв'язку з цим обмежень закінчився і вони наразі не мають правового значення.
Таким чином, ураховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів не вбачає належних і виправданих, а отже й достатніх підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 14 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4