Справа № 134/1038/24
2/134/308/2024
Іменем України
03 грудня 2024 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю: секретаря судового засідання Франко О.Г.
представника позивачки - адвоката Лукавського І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,
встановив:
06 червня 2024 року адвокат Лукавський І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (житловий будинок - «А», загальна площа - 120,0 кв. м., житлова площа - 66,4 кв. м., допоміжна площа - 53,6 кв. м., веранда - «а», вхідний майданчик - «а2», літня кухня - «Б», сарай - «б», веранда - «б1», погріб - «В», сарай - «Г», сарай - «З», убиральня - «Т», огорожа - 1-2), укладений 26 грудня 2013 року між ОСОБА_1 , в якості покупця, та ОСОБА_2 , в якості продавця, за ціною 90 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-556/11 було вирішено спір між сторонами щодо житлового будинку, який був придбаний ними під час перебування в шлюбі. Даним рішенням суд визнав за кожним із них право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . До складу домогосподарства входить: житловий будинок - «А», загальна площа - 120,0 кв. м., житлова площа - 66,4 кв. м., допоміжна площа - 53,6 кв. м., веранда - «а», вхідний майданчик - «а2», літня кухня - «Б», сарай - «б», веранда - «б1», погріб - «В», сарай - «Г», сарай - «З», убиральня - «Т», огорожа - 1-2.
У грудні 2013 року ОСОБА_1 домовилась із ОСОБА_2 про купівлю-продаж належної йому 1/2 частини спірного житлового будинку за 90 000,00 грн.
26 грудня 2013 року ОСОБА_2 написав заяву про те, що він продав ОСОБА_1 належну йому частину житлового будинку АДРЕСА_1 . При цьому, він підтвердив факт отримання від позивачки грошових коштів та зазначив, що не має до неї ніяких майнових претензій. Підпис ОСОБА_2 на даній заяві посвідчений державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В. 26 грудня 2013 року за р.№ 1807.
Оскільки в той час у сторін ще не були готові всі документи для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, вони домовились укласти його пізніше. ОСОБА_2 оформив нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив батька позивачки - ОСОБА_3 бути його представником з усіх питань по відчуженню належної йому частини житлового будинку.
Приблизно в квітні 2014 року ОСОБА_2 виїхав із селища Крижопіль на постійне місце проживання в Житомирську область, при цьому він забрав з собою довіреність на ім'я ОСОБА_3 . Позивачка ж продовжила проживати і користуватись спірним будинком, провела у ньому ремонтні роботи.
18 вересня 2018 року батько позивачки помер і нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу належної відповідачу частини житлового будинку без його участі стало неможливим. Виїхавши на постійне місце проживання в Житомирську область, ОСОБА_2 припинив будь-які зв'язки з позивачкою, змінив номер телефону, його родичі повідомляли, що він нібито працює в м. Києві, але де саме їм не відомо.
З огляду на викладене, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 10 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 липня 2024 року підготовче засідання у справі було відкладено через відсутність відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Протокольними ухвалами Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 липня 2024 року, 10 вересня 2024 року та 02 жовтня 2024 року підготовче засідання у справі було відкладено через відсутність відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 28 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з неявкою відповідача.
В судовому засіданні 03 грудня 2024 року представник позивачки - адвокат Лукавський І.А. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов. Вказав, що рішення суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним буде достатньою підставою для державної реєстрації права власності на відповідне нерухоме майно за позивачкою, відтак немає необхідності заявляти позовну вимогу про визнання права власності на це майно. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час і місце судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки направлені на адресу його зареєстрованого місця проживання судові повістки поверталися до суду через значний проміжок часу неврученими із відмітками на конвертах «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», в зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Протокольною ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Заслухавши представника позивача - адвоката Лукавського І.А., дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) подавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року (справа № 2-556/11) визнано житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок - «А», загальна площа - 120,0 кв. м., житлова площа - 66,4 кв. м., допоміжна площа - 53,6 кв. м., веранда - «а», вхідний майданчик - «а2», літня кухня - «Б», сарай - «б», веранда - «б1», погріб - «В», сарай - «Г», сарай - «З», убиральня - «Т», огорожа - 1-2, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За кожним з них визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Згідно даних наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту, виготовленого КП «Тульчинське МБТІ» на замовлення ОСОБА_1 11 вересня 2017 року за результатами технічної інвентаризації садибного (індивідуального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво житлового будинку «А» (загальна площа 120,0 кв. м., житлова площа 66,4 кв. м., допоміжна площа 53,6 кв. м.), веранди - «а», вхідного майданчику - «а2», літньої кухні - «Б», погребу - «В», сараю - «Г» та сараю - «З» здійснено в 1975 році, сараю - «б», веранди - «б1» та убиральні - «Т» в 2003 році.
Рішенням 28 сесії 8 скликання Крижопільської селищної ради від 23 грудня 2022 року № 1001 «Про переймування населених пунктів, вулиць, провулків на території Крижопільської селищної територіальної громади» вулицю Пушкіна в смт. Крижопіль перейменовано на вулицю Мистецька.
Згідно із заявою ОСОБА_2 , яка нотаріально посвідчена державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Деревянчук А.В. 26 грудня 2013 року за р.№ 1807, та оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, він продав належну йому частину будинку з надвірними будівлями та присадибною земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . Гроші за належну йому частину будинку з відповідними надвірними будівлями та присадибною земельною ділянкою отримав від ОСОБА_1 повністю. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 він не має.
Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору.
Судом також встановлено, що договір купівлі-продажу від 26 грудня 2013 року в нотаріальному порядку не посвідчувався.
На даний час ОСОБА_1 позбавлена можливості належним чином оформити договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, оскільки її колишній чоловік ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання в Житомирську область та зв'язку з ним немає, відтак вона змушена звернутися до суду з даним позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Окрім цього, ч. 1 ст. 210 ЦК України передбачає що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Враховуючи те, що придбана позивачкою 1/2 частина житлового будинку є нерухомим майном, до нього застосовується положення ст. 657 ЦК України щодо форми договору купівлі - продажу, тобто при укладанні даного договору не може бути застосована проста письмова форма, а обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Згідно положень ст. 627 ЦК України у поєднанні зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що є принципом договірного права.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, що не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства або врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства свої правовідносини, які не врегульовані цими актами, або у договорі відступити від актів цивільного законодавства і врегулювати їх на власний розсуд, за виключенням, якщо у цих актах прямо зазначена заборона відходу від їх положень або якщо їх обов'язковість для сторін випливає з їх змісту або з суті правовідносин, що виникли між сторонами.
Положеннями ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актам цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Нормами ст. 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Враховуючи, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 26 грудня 2013 року фактично було укладено договір купівлі-продажу належної останньому 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, шляхом прийняття виконання, а саме, продавець ОСОБА_2 отримав грошові кошти за продаж майна, а покупець ОСОБА_1 , в свою чергу, повністю розрахувалася за нерухоме майно та прийняла його, однак нотаріальне посвідчення договору в подальшому не відбулось, в зв'язку з ухиленням продавця від такого посвідчення і наразі втрачена будь-яка можливість нотаріально посвідчити правочин, придбане майно перебуває у користуванні позивачки, будь-яких спорів щодо права власності на набуте майно між сторонами та іншими особами немає,суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
У даній справі судові витрати слід залишити за позивачкою, оскільки таке бажання вона висловила в позовній заяві.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (житловий будинок - «А», загальна площа - 120,0 кв. м., житлова площа - 66,4 кв. м., допоміжна площа - 53,6 кв. м., веранда - «а», вхідний майданчик - «а2», літня кухня - «Б», сарай - «б», веранда - «б1», погріб - «В», сарай - «Г», сарай - «З», убиральня - «Т», огорожа - 1-2), укладений 26 грудня 2013 року між ОСОБА_1 , в якості покупця, та ОСОБА_2 , в якості продавця, за ціною 90 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 12 грудня 2024 року.
Суддя: