Житомирський апеляційний суд
Справа №286/2629/24 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
23 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №286/2629/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В. в м. Овручі Житомирської області,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просив змінити розмір аліментів, що утримуються з нього за судовим наказом Овруцького районного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року (справа №286/1664/24) на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини всіх видів його доходу до 1/10 частини всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначив, що 22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області видано судовий наказ про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що 30 грудня 2014 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області було прийнято рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 листопада 2014 року і до досягнення нею повноліття. Також зазначає, що 12.06.2020 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано судовий наказ про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджує, що на даний час він перебуває у шлюбі із ОСОБА_8 , від шлюбу з якою у нього народилося двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначає, що наразі його дружина перебуває у декреті, а відтак вона та двоє його дітей знаходяться на його утриманні.
Звертає увагу на той факт, що з лютого 2022 року його мати ОСОБА_10 є інвалідом 2 групи довічно. Розмір її пенсії є мінімальним, а наявність різного роду хронічних захворювань потребує постійних матеріальних витрат. Вказує, що наразі аліменти, що з нього утримуються, за двома виконавчими провадженнями, розмір яких становить 1/2 частину всього його доходу, а враховуючи той факт, що відділи ДВС стягують з нього ще й заборгованість зі сплати аліментів (яка виникла під час його переміщення з однієї військової частини в іншу) сума щомісячних стягнень з нього становить 70% його матеріального забезпечення та всіх додаткових винагород, що відповідно перевищує встановлену законом частку яка може бути стягнута з однієї особи. Отже, на даний час він має зобов'язання по безпосередньому утриманню - семи осіб. Вважає за доцільне у рівній мірі утримувати всіх своїх дітей, а саме визначити кожній дитині по 1/10 частині всіх видів доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття, що складає близько 8000 грн на кожну дитину. Зазначає, що він є підполковником ЗСУ, іншого доходу окрім грошового забезпечення військовослужбовця немає. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 06 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що його щомісячне грошове забезпечення складає близько 55 000 грн., 1/4 від вказаної суми становить 13 750,00 грн., а 1/10 від зазначеної суми складає 5 500 грн. Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено того факту, що розмір аліментів у сумі 5 500 грн буде недостатнім для утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що судом першої інстанції не належним чином досліджено докази у даній справі, зокрема довідку про перебування у декретній відпустці ОСОБА_11 . Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано того факту, що його мати ОСОБА_10 отримує мінімальну пенсію, яка не відповідає рівню прожиткового мінімуму. Вказує, що суд першої інстанції не обґрунтував чим саме порушуватимуться права малолітньої ОСОБА_12 у випадку задоволення позову. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Щодо порядку розгляду справи.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Відтак колегія суддів дійшла висновку про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Щодо суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є батьком п'ятьох дітей, а саме:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.2013;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.11.2015;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29.10.2019;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.02.2021;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 10.12.2022;
22 квітня 2024 року Овруцьким районним судом Житомирської області видано судовий наказ у справі №286/1664/24 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видій його заробітку (доходу), але не менше і не більше встановлених законодавством розмірів для дитини відповідного віку, починаючи з 19.04.2024 і до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Також, встановлено, що на виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа №703/6504/14-ц виданого 12.10.2022 Смілянським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 26.11.2014 і до досягнення нею повноліття.
Також, із позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини його доходів, починаючи з 14.05.2020 до досягнення повноліття.
З 06.04.2024 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11 . Від спільного проживання мають малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Дружина позивача з 01.04.2021 по 04.02.2024 перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку.
Позивач є військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення, його дохід за період із 26.04.2023 по 29.02.2024 без відрахування аліментів склав 739 816,36 грн.
Мати позивача ОСОБА_10 є особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності. За період з травня 2023 року по квітень 2024 року отримано 25 652,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись з даним позовом не врахував, що порушуються інтереси малолітньої ОСОБА_12 у відношенні до інших дітей, на яких утримуються аліменти, оскільки він не звертався з відповідними позовами за попередніми виконавчими листами. Доказів іншого суду не надано.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру у випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення їх розміру.
До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09.09.2021 у справі №554/3355/20.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилаючись на зміну сімейного та матеріального стану, просив про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч.2 ст.182 СК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи надані позивачем докази, колегія суддів зазначає, що з моменту прийняття судового рішення про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_12 його сімейне становище не змінилося.
Посилання позивача на те, що він сплачує аліменти на інших дітей не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №565/2071/19 вказано, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №715/2073/20.
Відтак саме по собі стягнення аліментів на інших дітей позивача не є підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на утримання доньки ОСОБА_12 , адже в такому випадку одна дитина матиме перевагу в утриманні перед іншими, що спричинить майнову дискримінацію дітей одного батька.
Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів погіршення майнового стану позивача, зокрема, останнім не надано суду доказів щодо зміни розміру його доходів в бік погіршення.
Посилання позивача на те, що він здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_10 , яка є особою з інвалідністю не є підставою для зменшення розміру аліментів на дитину, оскільки ОСОБА_10 , як особі з інвалідністю відповідно до законодавства України передбачено соціальну допомогу.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що мати позивача - ОСОБА_10 має незадовільний стан здоров'я та у зв'язку з цим потребує допомоги.
Зазначені обставини свідчить про те, що в межах заявлених позовних вимог та наданих суду доказів відсутні правові підстави для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 через суттєву на думку позивача зміну матеріального стану платника аліментів в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення суду.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що сама по собі зміна сімейного становища платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі, є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.
При цьому колегія суддів виходить з того, що ст. 192 СК України дійсно передбачена можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.
Проте, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч.1 ст. 84 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, зокрема, і те, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на утримання доньки ОСОБА_12 в раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На думку суду визначений розмір аліментів на доньку ОСОБА_12 відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а наявність на утриманні дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зменшення розміру аліментів, які стягуються на утриманні доньки ОСОБА_12 , за умови, що розмір аліментів на утримання доньок ОСОБА_14 та ОСОБА_15 залишається незмінним, може призвести до дисбалансу інтересів дітей, оскільки діти позивача опиняться у нерівному матеріальному становищі.
Водночас, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавчо визначена необхідність утримувати дітей на яких з позивача стягуються аліменти обумовлює перегляд їх розміру щодо всіх утриманців позивача, адже протилежні висновки поставили б дітей у нерівне становище, коли одна дитина отримуватиме більший розмір аліментів на утримання, ніж інша.
Таким чином вирішуючи питання про доведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру аліментів у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач звертаючись з даним позовом не врахував, що порушуються інтереси малолітньої ОСОБА_12 у відношенні до інших дітей, на яких утримуються аліменти, оскільки він не звертався з відповідними позовами за попередніми виконавчими листами.
Відтак висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Інші доводи позивача стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді