Справа № 161/13819/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.
Провадження № 22-ц/802/1093/24 Доповідач: Осіпук В. В.
09 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживача шляхом стягнення завданих збитків при наданні послуг поштового зв'язку, за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2024 року,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Покликалась на те, що 12 січня 2024 року у відділенні № 17 у м. Луцьку АТ «Укрпошта» вона оформила поштове відправлення «Укрпошта Стандарт» № 4301709348110 - посилку вагою 22,13 кг з оголошеною цінністю у розмірі 2800 грн адресату ОСОБА_2 . Працівник відділення оглянув відправлення та без будь-яких зауважень оформив його для пересилання.
Вказувала, що 17 січня 2024 року від оператора поштового відділення № 17 вона отримала повідомлення про пошкодження вищевказаного поштового відправлення. Після чого, зверталась до Луцького РУП ГУНП у Волинській області із заявою про відшкодування завданих їй збитків. За даним фактом пошкодження посилки працівниками АТ «Укрпошта» було складено акт, яким підтверджено пошкодження вмісту поштового відправлення, що завдало їй матеріальну шкоду.
Крім того позивач зазначала, що внаслідок завданих відповідачем матеріальних збитків їй також була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях через відсутність можливості в найкоротші терміни переслати продукти харчування синові ОСОБА_2 , який відбуває покарання у виправному закладі. Добровільно виконавець послуги поштового зв'язку заподіяні їй збитки не відшкодував.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача АТ «Укрпошта» на свою користь спричинену їй внаслідок неналежного надання послуг поштового зв'язку матеріальну шкоду в сумі 2984 грн, яка складається: з оголошеної вартості посилки - 2800 грн, оплати за її пересилання - 164 грн, вартості пошкодженого мішка - 20 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 завдані збитки за пошкодження посилки з оголошеною цінністю в сумі 2964 грн, моральну шкоду в розмірі 500 грн та понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2053 грн 80 коп.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, відповідач АТ «Укрпошта» подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не повно з'ясував обставини справи, зокрема щодо виду поштового відправлення, не надав належної правової оцінки зібраним доказам, внаслідок чого постановив необґрунтоване рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пошкодження поштового відправлення відбулось саме внаслідок неналежного виконання відповідачем послуг з його пересилання, то з останнього на користь позивача підлягають стягненню завдані збитки саме у сумі оголошеної цінності посилки і плати за її пересилання. Крім того, суд першої інстанції, виходячи з характеру спірних правовідносин, вважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 500 грн.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 12 січня 2024 року, оплативши послуги з пересилання відправлення в сумі 164 грн, оформила у відповідача АТ «Укрпошта» (у відділенні м. Луцьк, 43017) поштове відправлення «Укрпошта Стандарт» № 4301709348110 з сумою оголошеної цінності - 2800 грн, вагою - 22,13 кг про пересилання ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 (контактна особа - виправний заклад ВК-76) продуктів харчування та речей побуту (а. с. 9).
Відповідно до копії акту, складеного 18 січня 2024 року відповідальними особами АТ «Укрпошта», вищезазначена посилка після відправлення прибула до Луцьк ЦЕХОП та надійшла на наступний день пошкоджена, мішок розірваний та мокрий. Під час огляду поштового відправлення разом з клієнтом, який його не забрав, було виявлено, що зіпсовано усі продукти харчування, які знаходились всередині посилки. Причиною порушення зазначено пункт: «пошкоджено іншим відправленням/річчю при транспортуванні/ переміщенні».(а. с. 15).
З наявної в матеріалах справи копії заяви від 17 січня 2024 року вбачається, що позивач зверталась до відповідача з письмовою вимогою про відшкодування завданих їй внаслідок пошкодження вмісту посилки збитків в сумі 2984 гривень, а саме: оголошеної цінності посилки - 2800 грн, оплати за її пересилання - 164 грн, вартості пошкодженого мішка «Укрпошта» - 20 грн, на що отримала лист-роз'яснення від 25 січня 2024 року щодо захисту своїх прав шляхом звернення до суду з відповідним позовом (а. с. 10-12).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 906 ЦК України визначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлене договором.
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Зазначена норма передбачає принцип вини перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку на підставі статті 3 Закону України «Про поштовий зв'язок» (в редакції Закону від 03 листопада 2022 року, № 2722-IX, чинній на день виникнення спірних правовідносин) є, зокрема, захист інтересів користувачів, забезпечення надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості, доступність до ринку послуг поштового зв'язку.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про поштовий зв'язок» послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 05 березня 2009 року № 270 - далі Правила).
Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до абзацу 2 пункту 29 Правил порядок упакування поштових відправлень залежно від вкладення установлюється операторами поштового зв'язку.
Приписами статті 32 Закону України «Про поштовий зв'язок» № 2722-IX визначено, що за невиконання чи неналежне виконання послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень, доручень користувачів щодо поштових переказів оператори поштового зв'язку несуть перед користувачами таку відповідальність:
за повну втрату реєстрованих поштових відправлень без оголошеної цінності - відшкодування вартості послуги поштового зв'язку та штраф у розмірі 100 відсотків вартості такої послуги;
за часткову втрату (пошкодження) реєстрованого поштового відправлення без оголошеної цінності - відшкодування вартості послуги поштового зв'язку пропорційно до маси втраченої або пошкодженої частини вкладення шляхом ділення розміру ціни (тарифу) за пересилання на чисту масу вкладення та штраф у розмірі 100 відсотків вартості послуги поштового зв'язку;
за повну втрату реєстрованого поштового відправлення з оголошеною цінністю - відшкодування збитків у розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуги поштового зв'язку та штраф у розмірі 50 відсотків вартості такої послуги;
за часткову втрату (пошкодження) реєстрованого поштового відправлення з оголошеною цінністю - повернення (відшкодування) вартості вкладення або його пошкодженої частини згідно з описом, вартості послуги поштового зв'язку та штраф у розмірі 50 відсотків вартості такої послуги. У разі відсутності опису застосовується норма абзацу третього цієї частини;
за невиплату грошей за поштовим переказом, порушення строків пересилання поштового переказу - відповідно до закону;
за несвоєчасну доставку реєстрованих поштових відправлень усіх видів - штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуги поштового зв'язку;
у разі порушення встановлених строків пересилання поштових відправлень повітряним транспортом - відшкодування у розмірі різниці плати за пересилання повітряним транспортом та плати за пересилання наземним транспортом та штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуги поштового зв'язку.
Заяви та претензії щодо випадків, передбачених частиною першою цієї статті, подаються оператору поштового зв'язку протягом шести місяців з дня подання поштового відправлення або поштового переказу для пересилання.
Вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг.
Спори щодо відшкодування завданих користувачеві фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання оператором поштового зв'язку своїх зобов'язань, а також інші спори між користувачем та оператором поштового зв'язку вирішуються у судовому порядку.
Оператор поштового зв'язку не несе відповідальності за поштові відправлення, якщо:
поштове відправлення підлягає вилученню, конфіскації або знищенню відповідно до закону;
втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії обставин непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо);
нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством обмежень щодо пересилання предметів та речей;
поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання;
заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об'єкта поштового зв'язку після спливу шести місяців з дня приймання такого поштового відправлення;
поштове відправлення з оголошеною цінністю прийнято від відправника закритим, оболонка поштового відправлення, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем АТ «Укрпошта» послуг поштового зв'язку щодо збереження вмісту посилки, їй було завдано матеріальну та моральну шкоду.
У даному спорі саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у пошкодженні поштового відправлення, оскільки відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони, тобто законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши зазначені вище фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, обґрунтовано вважав, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставини, передбачені ст. 32 Закону України «Про поштовий зв'язок», за наявності яких оператор поштового зв'язку не несе відповідальності за поштові відправлення.
В апеляційній скарзі АТ «Укрпошта», як на підставу для відмови в задоволенні позову, посилається на те, що під час пересилання поштового відправлення мало місце не повне, а часткове пошкодження його вмісту, а тому відповідач був зобов'язаний відшкодувати лише вартість послуги поштового зв'язку пропорційно до маси пошкодженої частини вкладення та штраф у розмірі 100 відсотків вартості послуги поштового зв'язку без сплати повної вартості товару, опис якого не складався.
Однак, вказані доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме актом, складеним відповідальними особами АТ «Укрпошта», в якому вказано, що за результатами огляду поштового відправлення в присутності позивача було виявлено, що усі продукти харчування зіпсовано, тобто мало місце повне пошкодження вмісту вкладення посилки з оголошеною цінністю, за що оператор поштового зв'язку несе матеріальну відповідальність перед користувачем у вигляді відшкодування збитків у розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення та вартості послуги поштового зв'язку.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що, оскільки згідно із накладною № 4301709348110 від 12 січня 2024 року оголошена цінність відправлення становить - 2800 грн, а плата за її пересилання -164 грн, саме ця сума підлягає стягненню із відповідача АТ «Укрпошта» на користь позивача ОСОБА_1 , так як перевізник несе відповідальність за пошкодження чи втрату вантажу в межах його вартості, яка підтверджується оголошеною цінністю, та вартості послуги з її пересилання.
Крім того суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем було надано неякісні послуги поштового зв'язку і в цьому є його вина та виходячи із засад справедливості та розумності дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу завданої їй моральної шкоди в розмірі 500 грн.
Апеляційний суд погоджується також і з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу між сторонами понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини її позовних вимог, оскільки остання довела факт понесення цих витрат в заявленому нею розмірі та підстав для його зменшення судом встановлено не було.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є посилання в рішенні суду і яким суд дав правильну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з оскаржуваним рішенням, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом оцінки суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді