Справа № 154/108/22 Провадження №11-кп/802/678/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12021030510000548 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Бужани Горохівського району Волинської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з професійно-технічною освітою, фізична особа-підприємець, не одружений, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.272 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною з виконанням робіт з підвищеною небезпекою на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання призначеного за цим вироком з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Вироком вирішено питання речових доказів, арештованого майна та цивільний позов.
ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що він являючись фізичною особою-підприємцем, будучи відповідальним за охорону праці та техніку безпеки на підприємстві, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у виді настання тяжких наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, будучи зобов'язаним дотримуватися правил на виробництві, проявляючи злочинну бездіяльність та не виконуючи дії, спрямовані на дотримання вимог нормативних актів, що містять правила виконання відповідних робіт, не оформив належним чином на роботу працівника ОСОБА_11 , чим порушив вимоги ст. 24 Кодексу законів про працю України, не провівши йому інструктажі й стажування, чим порушив вимоги ст.ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці», відповідно до яких працівники під час прийняття на роботу й у процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії, ОСОБА_9 не створив відповідні служби і не призначив посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань із охорони праці, не затвердив інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, контролю за їх додержанням, не забезпечив належне утримання виробничого обладнання та устаткування, моніторингу за їх технічним станом, не забезпечив усунення причин, що призводять до нещасних випадків та допустив ОСОБА_11 до роботи на деревообробному підприємстві, що розташоване по вулиці Княгині Ольги, 54-А, міста Володимир-Волинський Волинської області, а також до здійснення обслуговування фрезерного деревообробного верстату марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», серійний номер № 5292, що відноситься до роботи з підвищеною небезпекою, без навчання та перевірки знань з охорони праці, що спричинило настання тяжких наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_11 .
Так, 06 вересня 2021 року, близько 15:36, ОСОБА_11 , перебуваючи на підприємстві ФОП ОСОБА_9 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , не вимкнувши фрезерний верстат марки «FR101 MASHINEN LUBIMEZ», на якому не було встановлено захисне огородження рухомих частин, здійснював його обслуговування, в ході чого допустив потрапляння пальців правої руки під фрезу, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації правої кисті на рівні нижньої третини передпліччя з наявністю циркулярної рани, в дні якої ушкоджені променева та ліктьова кістки, ушкоджені кістки зап'ястка, судинно-нервові пучки, що призвело до 65% стійкої втрати загальної працездатності та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
В поданій апеляційній скарзі з доповненнями, обвинувачений та його захисник вважають вирок суду незаконним. Посилаються на те, що ОСОБА_9 не використовував найману працю осіб, не укладав трудових договорів, а тому ОСОБА_9 не міг порушити вимоги ст.24 КЗпП України. Посилаються на те, що ОСОБА_9 не є відповідальним за охорону праці та техніку безпеки, оскільки в нього не має підприємства, а події відбувались на території, в приміщеннях та на обладнанні ТзОВ «ІСТ-МЕНЕДЖИЕНТ», і ОСОБА_9 не є керівником даного підприємства. Крім того, 06 вересня 2021 року ОСОБА_9 перебував у м. Горохів, а тому не міг допускати чи не допускати ОСОБА_11 до роботи, експлуатації чи обслуговування деревообробного верстата. Також зазначають, що суд відразу після проведення дебатів вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вироку, при цьому не надав обвинуваченому останнього. Просять вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги з доповненнями, захисника, який підтримував подану апеляційну скаргу з доповненнями та просив скасувати вирок суду, думку прокурора та представника потерпілого, які подану апеляційну скаргу заперечували і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
За змістом положень ч.ч.1, 2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст.370 КПК України визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості, вмотивованості судового рішення та убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Відповідно до положень ст.ст.365, 366 КПК України, після оголошення судових дебатів закінченими, суд надає обвинуваченому останнє слово, тривалість якого не вправі обмежувати певним часом і під час якого не дозволяється ставити питання обвинуваченому. Після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Проголошення останнього слова є правом обвинуваченого, а не його обов'язком. Обвинувачений може не скористатися цим правом і відмовитися від нього без пояснення причин відмови, навіть якщо перед цим він брав участь у судових дебатах.
Закон не має чіткого визначення ні характеру, ні форми, ні змісту, ні часу проголошення останнього слова обвинуваченого. Обвинувачений самостійно визначає зміст останнього слова і може говорити протягом того часу, який, на його думку, йому необхідний для доведення суду всієї інформації на свій захист. Оскільки це останнє слово обвинуваченого в суді, то він має право виходити за межі кримінального провадження, на відміну від його промови у судових дебатах.
За приписами ст.ст.20, 42 КПК України, право на останнє слово є невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист, порушення якого колегія суддів вважає таким, що суттєво порушує вимоги кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, виходячи з наведених норм кримінального процесуального закону, останнє слово обвинуваченого є невід'ємною складовою права на захист обвинуваченого, а позбавлення останнього слова є суттєвим порушенням права на захист.
Із журналу судового засідання від 22 серпня 2024 року вбачається, що цього дня було проведено судові дебати та здійснено вихід суду до нарадчої кімнати (т.2 а.м.к.п.211, 212).
Разом з тим, які правильно зазначає захисник ОСОБА_8 в своїх доповненнях до апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано останнього слова обвинуваченому ОСОБА_9 ..
Як вбачається із звукозапису судового засідання від 22 серпня 2024 року, надавши учасникам судового розгляду слово в судових дебатах, запропонувавши сторонам скористатись правом репліки, місцевим судом не було надано обвинуваченому ОСОБА_9 права на висловлення своєї позиції в останньому слові.
Таким чином, доводи сторони захисту про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки він був позбавлений можливості використати своє право на останнє слово, є обґрунтованими.
З огляду на встановлені обставини, зокрема позбавлення обвинуваченого ОСОБА_9 останнього слова, апеляційний суд приходить до висновку про безумовне порушення судом першої інстанції права обвинуваченого ОСОБА_9 на захист.
Суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачені ч.1 ст.412 КПК України, що перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції необхідно усунути виявлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги сторони захисту, як щодо належності та допустимості доказів, так і юридичної кваліфікації дій обвинуваченого та надати їм належну правову оцінку, постановивши законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 серпня 2024 року щодо ОСОБА_9 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: