печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21765/23-ц
пр. 2-3465/24
18 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О. Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю. О.
за участю:
представників позивача - Гармаш К.Г., ОСОБА_3
представника відповідача - Дем'янова І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гармаш Катерина Григорівна до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гармаш К. Г. звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти в розмірі 146 500,00 грн та пені в розмірі 25 344,50 грн, судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір № 2090115 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки. Позивачка вказує, що 02 листопада 2022 року у 12:50 вона, використовуючи телефонний зв'язок, надала невідомій особі дані власної платіжної картки, зокрема зазначила її останні чотири цифри. Ніяких особистих даних та реквізитів даної банківської картки (пін-код, CVV) у позивачки не запитували, і відповідно нею не надавались. Згодом, проаналізувавши з персональним менеджером Ощадбанку операції, що були здійснені 02 листопада 2022 року шахраями по належному позивачці рахунку № НОМЕР_1 , позивачка дізналась, що з її рахунку було виведено загальну суму 146 500,00 грн. 07 лютого 2023 року позивачка звернулась до відповідача зі зверненням щодо опротестування операцій, вчинених 02 листопада 2022 року невідомими особами з її рахунку № НОМЕР_1 на загальну суму 146 600,00 грн. Однак банк, листом № 100.16-08/236 від 15 березня 2023 року відмовив позивачці у поверненні безпідставно списаних коштів, посилаючись на те, що зазначене списання коштів проведено коректно з використанням необхідних реквізитів платіжної картки позивачки, з правильним введенням паролів, які відомі лише клієнту. 03 листопада 2022 року за заявою позивачки було зареєстровано кримінальне провадження № 12022100050002647 за ознаками частини другої статті 190 КК України. Посилаючись на те, що жодних осіб розпоряджатися своїм картковим банківським рахунком не уповноважувала, позивачка просила стягнути з відповідача 146 600,00 грн безпідставно списаних коштів, пеню та судові витрати.
Ухвалою судді від 02 червня 2023 року відкрито провадження у справі.
08 серпня 2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача, у якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що спірна операція відбулася після успішної верифікації (прив'язки) платіжної картки для входу в Мобільний додаток Ощад24/7. 02 листопада 2022 року верифікації позивача проведено коректно за допомогою введення позивачкою даних, зокрема коду-паролю, який надходив на фінансовий номер телефону клієнта НОМЕР_2 , який є фінансовим номером позивачки і не змінювався. Зазначає, що без введення коду, який направлявся на фінансовий номер позивачки, вхід до системи «Ощад24/7» та проведення операцій щодо перерахунку коштів не можливий. Згаданий код міг бути відомий тільки особі, яка здійснювала операції з платіжною карткою, а саме позивачці, оскільки направлявся на її номер телефону. Отже, операції щодо списання 02 листопада 2022 року грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 відбулося відповідно до умов Договору, на підставі введених особисто позивачкою даних платіжної картки № 5167803246780766 та використанням 3DS-паролю, який надходив після введення даних платіжної картки на фінансовий номер телефону позивачки, тому банк і не несе відповідальності за такі дії особи.
11 серпня 2023 року від представника позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що подані спростування відносно пред'явлених позовних вимог не базуються на вимогах діючого законодавства. Позивачка стверджує, що 02 листопада 2022 року вона не отримувала жодних СМС повідомлень на свій номер телефону НОМЕР_2 , не вводила секретних кодів щодо фінансових операцій зі своїм картковим рахунком. Яким чином зазначені банком СМС повідомлення із секретними кодами потрапили до інших осіб позивачці не відомо. Дозволу банку будь-яким чином на здійснення операцій з коштами на рахунку № НОМЕР_1 позивачка не надавала. Вважає, що саме внаслідок неправомірний дій працівників банку, які не ідентифікували особу клієнта, відбулося незаконне списання грошових коштів, а тому фінансова установа повинна нести відповідальність.
21 серпня 2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, в яких останній зазначає про безпідставність тверджень позивачки про дотримання умов договору та чинного законодавства щодо нерозголошення реквізитів своєї платіжної картки стороннім особам, навіть якщо вони представляються співробітниками банку або правоохоронними органами.
15 листопада 2023 року надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, в яких останній зазначає, що операції зі зняття коштів з картки позивачки стали можливими на підставі введення даних платіжної картки, за розголошення яких несе відповідальність саме позивачка.
Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року провадження у даній справі зупинено у зв'язку із призначенням по справі судової експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
26 грудня 2023 року надійшли письмові пояснення від представника позивачки, у яких просить врахувати постанову Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 при винесенні рішення у цій справі.
17 червня 2024 року матеріали справи разом із експертним висновком були повернуті до Печерського районного суду м. Києва та передані судді для вирішення питання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року поновлено провадження у справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з викладених у позові підстав.
Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти позовних вимог, у задоволенні позову просив відмовити.
Вислухавши позицію представників позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 1.1.1 Договору Банк на підставі наданих позивачкою відповідно до вимог чинного законодавства України відкрив останній поточний рахунок № НОМЕР_3 (№ НОМЕР_1 , рахунок).
Згідно пункту 1.1.2 Договору позивачу було видано платіжну картку № НОМЕР_4 .
Крім того, 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання № 510954311 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ДКБО).
Шляхом підписання цієї заяви позивачка беззастережно приєдналася до Договору ДКБО в редакції, яка на день підписання цієї заяви про приєднання розміщена на офіційному сайті Банку на інтернет-сторінці Банку www.oshadbank.ua.
Відповідно до пункту 1.11 ДКБО позивачка погоджується, що в результаті приєднання до ДКБО, раніше укладений з Банком Договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, викладається в новій редакції, і подальше обслуговування позивачки здійснюється на умовах, викладених у ДКБО.
Такий договір банківського рахунку є укладеним з дня підтвердження Банком Заяви про відкриття рахунку, шляхом направлення клієнту на його фінансовий номер CVV/CVC 2-код та термін дії Цифрової картки, інформування Клієнта щодо номеру картки в СДО «Ощад24/7». Номер рахунку зазначається в заяві про відкриття рахунку та відображається в СДО «Ощад 24/7» у відповідному розділі про інформацію щодо рахунку.
02 листопада 2022 року виявила, що здійснена платіжна операція зі списання коштів в сумі 146 500 грн.
02 листопада 2022 року позивачка звернулася до Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
За результатами розгляду заяви, 03 листопада 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022100050002647 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.
07 лютого 2023 року позивачка звернулась до відповідача із зверненням щодо опротестування операцій, вчинених 02 листопада 2022 року невідомими особами з її рахунку № НОМЕР_1 на загальну суму 29 500 грн та повернення безпідставно списаних коштів.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 03 червня 2024 року № 1947/24-32 підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Підпис Клієнта/* Client'sSignature документа «Заява Клієнта/Client'sStatementofClaim» від 07 лютого 2023 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Листом № 100.16-08/236 від 15 березня 2023 року відповідачем відмовлено позивачці у поверненні безпідставно списаних коштів на загальну суму 146 500 грн, у зв'язку із відсутністю підстав для здійснення такого повернення. Відмова обґрунтована тим, що операції з використанням Інтернет ресурсу/ Ощад 27/7 були проведені коректно з використанням усіх реквізитів платіжної карти Банку.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який був чинний на час укладення кредитного договору), платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.
Неналежним переказом за положеннями цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
За положеннями пункту 39.1 ст. 39 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем.
Підпунктами 32.3.2. пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.
Згідно з пунктами 5, 6 розділу VI Положення Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів (№ 705, далі - Положення) (яке було чинне на час укладення кредитного договору) користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до пункту 3.5 Розділу ІІІ ДКБО Банк і позивачка допускають можливість використання у вигляді Електронного підпису підтвердження через Одноразовий цифровий пароль, який містить комбінацію символів у вигляді цифр, що генерується МПС, і яку направляють Держателю картки у вигляді SMS-повідомлення на верифікований номер мобільного телефону Клієнта, зафіксований в інформаційних системах Банку.
Сторони домовились, що послідовне введення Одноразового цифрового паролю, отриманого на Номер мобільного телефону, повідомлений Клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта. Всі документи, операції Клієнта, що ініціюються в електронному вигляді і підписані/підтверджені за допомогою Електронного підпису вважаються такими, що підписані власноручним підписом Клієнта та юридично прирівнюються до документів, отриманих від Клієнта на паперовому носії, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України. Електронний підпис не може бути визнано недійсним через те, що він не має статусу Кваліфікованого електронного підпису чи через його електронну форму ( пункт 17.1.5 Розділу ХVІІ ДКБО).
При цьому, Розділ ІХ ДКБО передбачено наступне:
Клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVС2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт (пункт 9.15);
Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефона (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений Банку в іншому встановленому Договором порядку як Номер мобільного телефону Клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта (пункт 9.16);
Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливої авторизації сторонньою особою в Мобільних додатках GooglePay або в інших подібних додатках за допомогою технології Біометрії, в тому числі якщо у Мобільному пристрої збережені відбитки пальця(ів) сторонньої особи (пункт 9.17);
Будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, FaceID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися (пункт 9.18).
Позивачка просить стягнути з відповідача безпідставно списані кошти на підставі статті 1213 ЦК України.
У залежності від змісту вимоги, яка пред'являється на підставі зобов'язання, яке виникає у потерпілого, законодавець передбачив можливість повернення набутого (збереженого) майна в натурі. Майно, яке може бути розпізнане, повертається в натурі. Доходи також повертаються в натурі або у вигляді грошового еквіваленту.
Незважаючи на те, що в статті 1213 ЦК України мова йде про обов'язок набувача «повернути» набуте, враховуючи певні обставини, може бути повернена не та сама індивідуально визначена річ, а її рівноцінна заміна з числа однорідних.
Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частина друга статті 11 ЦК України.
Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1213 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Подібні за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 910/7123/18.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як установлено судом під час розгляду справи, позивачкою 02 листопада 2022 року було ініційовано, а банком проведено операції щодо списання Банком грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 та Рахунків, у сумі 146 500,00 грн, відбулося на підставі введених особисто Позивачем даних платіжної № 5167803246780766 та 3DS паролю.
Крім того, на звернення позивачки, АТ «Державний ощадний банк України листом № 100.16-08/236 повідомив, що за результатами перевірки було встановлено, що операції з використанням Інтернет ресурсу/ Ощад 27/7» були проведені коректно з використанням усіх реквізитів платіжної карти Банку з правильним введенням паролів (ПІН-кодів для одноразової операції в мережі Інтернет), 3D Secure-паролів, які відомі лише клієнту та були направлені на фінансовий номер телефону.
Також позивачка не заперечувала того, що 02 листопада 2022 року вона, використовуючи телефонний зв'язок, надала невідомій особі дані власної платіжної картки, зокрема зазначила її останні чотири цифри.
Таким чином, виходячи з умов Договору, пункту 9.15 та статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», саме позивач відповідальний за проведені фінансові операції, оскільки при їх здійсненні використовувалася ідентифікація клієнта з використанням біометричних даних, за відсутності повідомлення банка про втрату позивачем фінансового номеру телефону, із правильним введенням одноразового коду доступу при встановленні/переустановленні мобільного додатку, відтак у банку були відсутні підстави для блокування таких фінансових операцій.
Крім того, відповідно до п.3.4.2 Заяви про приєднання, повідомлений позивачем номер мобільного телефону НОМЕР_5 , який використовується банком для ідентифікації клієнта, надання сервісів через контакт центр банку, в тому числі послуги СМС інформування.
За даними програмного забезпечення АТ «Ощадбанк» позивачем було здійснено реєстрацію у WebBanking «Ощад 24/7» та встановлено мобільний додаток «Ощад 24/7» на фінансовий номер НОМЕР_5 . Після чого, 02 листопада 2022 відбулась реєстрація в мобільному додатку за допомогою одноразового паролю, який було направлено на фінансовий номер +38066***255. В подальшому, згідно даних програмного забезпечення АТ «Ощадбанк» 02 листопада 2023 року з рахунку № НОМЕР_1 відбулись успішно операції з переказу коштів на загальну суму 146 500,00 грн.
Таким чином, не можна вважати, що кошти, які 02 листопада 2022 року позивачка перерахувала через систему дистанційного банківського обслуговування у мобільному додатку MOBILE BANKING «Ощад 24/7» були списані без законних на те підстав.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження неправомірних дій відповідача АТ «Ощадбанк», внаслідок яких списано грошові кошти з карток позивача.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21. Вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначенні того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Враховуючи, що звернення позивача до банку було зафіксовано 08 листопада 2022 року, тобто після здійснення 06 листопада 2022 року спірних транзакцій, суд виходив із того, що відповідальність за проведення цих спірних транзакцій у справі несе позивач.
Внесення 03 листопада 2022 року до ЄРДР відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, за обставинами заволодіння 02 листопада 2022 року невстановленою особою шахрайським шляхом грошовими коштами позивача не може вважатись доказом неправомірності списання відповідачем спірних грошових коштів, оскільки в межах даного кримінального провадження на час розгляду вказаної цивільної справи відсутнє передбачене частиною шостою статті 82 ЦПК України остаточне судове рішення.
Суд не приймає до уваги висновок експерта від 03 червня 2024 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 в заяві опротестування операцій на загальну суму 29 500,00 грн, вчинених 02 листопада 2022 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, оскільки зроблені в ньому висновки не стосуються виниклих правовідносин стосовно встановлення винної особи за вчинення спірних транзакцій.
З огляду на зазначене суд вважає, що заявлені в межах позову вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Згідно частини першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
За таких обставин, суд вважає, що судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гармаш Катерина Григорівна до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2024 року.
Суддя О. Л. Бусик