Справа № 756/11993/24
Провадження № 2/756/5193/24
Іменем України
21 листопада 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
за участю секретаря - Макушевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
Позивач, в особі представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо їхньої спільної доньки.
Позов обґрунтовано тим, що позивач проживала деякий час спільно з відповідачем однією сім'єю без шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у цих стосунках народилася донька ОСОБА_4 . З моменту народження дитини сторони спільно не проживають, донька знаходиться на повному вихованні та утриманні матері. При цьому відповідач не бере жодної участі у матеріальному забезпеченні доньки, не піклується про її побут, стан здоров'я, духовний, освітній, культурний розвиток тощо. Спроби позивачки встановити належний контакт з відповідачем щодо належного виконання своїх батьківських обов'язків, залишились без реакції з боку останнього.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що наявність виключно юридичного зв'язку між батьком та дитиною суттєво суперечить її інтересам, та не дозволяє реалізувати увесь спектр гарантованих прав дитини щодо безперешкодного оформлення документів, реєстрації місця проживання та ін. У зв'язку з чим, просить задовольнити позов та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 30 вересня 2024 року відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання у даній справі. 21 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, що відображено у протоколі судового засідання.
До початку підготовчого судового засідання до суду подано висновок Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні позивач пояснила, що з відповідачем спільне життя не склалося, із самого народження доньки батько участі у її вихованні не брав, не опікувався розвитком дитини, не забезпечував матеріально та не забрав її з пологового будинку. Також пояснила, що відповідач є наркозалежним, офіційно не працює та навіть не впізнає дитину у разі, якщо побачить випадково на прогулянці. Усім належним дитина забезпечена та проживає разом із позивачкою. Щодо стягнення аліментів пояснила, що не зверталася із відповідним позовом до суду. Враховуючи викладене просила позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі з поважних причин.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується його заявою про розгляд справи без його участі.
Встановивши повно і всебічно усі фактичні обставини справи, вивчивши зміст спірних правовідносин та оцінивши відповідні докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір'ю, що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 12 вересня 2024 року та Свідоцтвом про народження (а.с. 5,6,7).
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з дати народження своєї доньки ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не забрав її з пологового будинку, не бере участі у її матеріальному забезпеченні, духовному, культурному та освітньому розвитках по теперішній час.
Згідно з довідками щодо характеристики позивачки ОСОБА_1 за місцем проживання, роботи та закладу дошкільної освіти, мати дитини характеризується позитивно, батьківські обов'язки виконує належним чином, дитина добре доглянута та розвинута за віком (а.с. 8, 9, 10).
Крім того, висновком Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 104-8930 від 12 листопада 2024 року визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що істотно впливає на права та інтереси малолітньої дитини.
Згідно з частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до частини 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За приписами частин 1 і 1 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом та передбачено статтею 152 СК України.
Відповідно частин 1 та 4 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція), держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 1 статті 18 Конвенції визначено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 2 статті 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 1 і 4 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Отже, суд наголошує, що позбавлення батьківських прав, це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас - санкція за протиправну свідому поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю за ухилення від належного виконання батьківських обов'язків.
Згідно з статтею 6 Європейської конвенції про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом, ратифікованої Україною Законом України № 862-VШ від 14 січня 2009 року, батько й мати дитини, народженої поза шлюбом, мають такі самі обов'язки її утримувати, які були б за її народження
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до пунктів 1 і 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування та ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Отже, на підставі зазначеного, виходячи з найкращих інтересів дитини, суд вбачає достатньо підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , а тому позов підлягає задоволенню.
Крім того, враховуючи вимоги частин 2 і 3 статті 166 СК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки з моменту звернення до суду із позовом, оскільки позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку утримувати дитину.
Частиною 2 статті 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з частиною 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Також на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а також на користь держави у такому ж розмірі, враховуючи вирішення судом питання щодо стягнення аліментів.
Виходячи з викладеного, статей 7, 19, 141, 150, 155, 164, 165, 166, 180-182, 191 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 2, 7, 81, 141, 258, 265, 430 ЦПК України, суд -
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 усіх доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2024 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідно до частини 6 статті 164 Сімейного кодексу України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Роз'яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.С. Примак-Березовська