17.12.2024 Справа № 756/11828/24
Справа № 756/11828/24
Провадження № 2/756/5125/24
17 грудня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Тихої О.О.
секретар судового засідання - Косянчук Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024 від 01.03.2024 у розмірі 29 750,00 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.03.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024, згідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 8 500,00 грн. шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1, строком на 100 днів, тобто до 06.08.2024.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав, перерахувавши на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 8 500,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.09.2024 у останнього утворилась заборгованість у сумі 29 750,00 грн., що складається з: заборгованості по основній сумі боргу у сумі 8 500,00 грн.; заборгованості за відсотками - 5 312,50 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 15 937,50 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзив у встановлений законом строк до суду не подав.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого висновку.
01.03.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.6 Договору про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024 від 01.03.2024, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 8500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1, строком на 100 днів. Дата надання кредиту - 01.03.2024. Дата погашення кредиту - 08.06.2024. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту.
Договір про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024 від 01.03.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W1537, який було направлено ОСОБА_1 на номер його мобільного телефону, зазначений в заявці-анкеті.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Факт перерахування коштів підтверджується довідкою №3426_240627143847 від 27.06.2024, з якої вбачається, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3. Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Стар Файненс Груп»: 01.03.2024 на суму 8 500,00 грн., призначення платежу: «Зарахування 8 500,00 грн. на карту № НОМЕР_1 (номер транзакції - 350655345).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024 від 01.03.2024 станом на 16.09.2024 становить 29 750,00 грн., що складається з: заборгованості по основній сумі боргу у сумі 8 500,00 грн.; заборгованості за відсотками - 5 312,50 грн. та заборгованості за простроченими відсотками - 15 937,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.
15.07.2024 позивач надіслав позичальнику ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024 від 01.03.2024, проте відповідач залишив зазначену вимогу без реагування, у зв'язку з чим, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що нею належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами є обґрунтованими.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024 від 01.03.2024 в розмірі 29 750,00 грн.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, позивачем на підтвердження надання правничої допомоги не надано доказів про обсяг понесених витрат, опис виконаних робіт, тощо, тому за недоведеністю витрат на правничу допомогу в стягненні їх компенсації з відповідача у розмірі 10 000,00 грн., слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 00573-03/2024 від 01.03.2024 в розмірі 29 750 (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, яка утворилася станом на 16.09.2024; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденн ий строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторони:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, адреса місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30-В;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Тиха