Справа № 756/4129/23
Номер провадження № 1-в/756/385/24
22 жовтня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в скла ді:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва подання Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про застосування покарання за наявності двох вироків, відносно засудженого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 за ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від відбуття основного покарання з випробувальним строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України;
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2023 за ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від відбуття основного покарання з випробувальним строком на 1 рік на підставі ст. 75 КК України;
17.09.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло подання Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про застосування покарання за наявності двох вироків, відносно засудженого ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що на виконання до Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області надійшло розпорядження про виконання вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року, яким ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки. Даний вирок був прийнятий до виконання органом пробації 04.08.2023 року.
Також, на виконання до Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області надійшло розпорядження про виконання вироку Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2023 року, яким ОСОБА_3 , засуджений за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік. Даний вирок був прийнятий до виконання органом пробації 05.04.2024 року.
З метою приведення вироків у відповідність, керуючись ч.11 ст.537 КПК України та ст.539 КПК України вважав за необхідне направити матеріали до Оболонського районного суду м. Києва для вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
У судове засідання засуджений ОСОБА_3 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Прокурор та представник персоналу органу пробації не з'явилися, про день, час та місце розгляду подання повідомлялись належним чином, надали заяви про розгляд подання в їх відсутність, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 539 КПК України, суд уважає можливим розглянути подання відділу пробації за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Згідно з п.2 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки. Вирок набрав законної сили 25.07.2023 року.
Відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2023 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік. Вирок набрав законної сили 22.01.2024 року.
Таким чином, на виконанні Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області перебувають два вироки відносно засудженого ОСОБА_3 - вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року та вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2023 року.
Покарання за вказаними вироками не складалися та були призначені із застосуванням положень ст.75 КК України.
Згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків визначених законом, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання, а також звільняє особу від відбування покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст.75 КК України. Зазначена позиція викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду (постанова від 30 серпня 2018 року в справі № 643/6600/16-к (провадження № 51-2584км18).
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2019 року по справі № 199/1496/17 прийняла висновки щодо застосування норм права, згідно яких:
Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч.4 ст.70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст.75 КК України.
Згідно з ч.1 та ч.4 ст.70 КК України суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до ухвалення попереднього вироку.
Згідно з роз'ясненнями п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких однакові за видом та розміром покарання поглинанню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкції статей (санкцій частин статей) КК України.
За таких обставин в даному випадку, вирішуючи питання про застосування покарання за наявності двох вироків, суд вважає, що визначення ОСОБА_3 остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим є неможливим, оскільки обидва ці покарання є однаковими за видом і розміром.
У той же час, застосування судом принципів часткового або повного складання цих покарань призведе до збільшення розміру остаточного покарання, а в підсумку потягне за собою неможливість застосування положень ст.75 КК України, тобто до суттєвого погіршення становища засудженого та невідповідності мети та сутті призначеного ОСОБА_3 покарання.
Так, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, згідно якої якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тобто, системне тлумачення ст.75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети кримінального покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Водночас законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, особу може звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, хоча при цьому має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини провадження.
У відповідності до вимог п.11 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
За таких обставин суд вважає, що необхідність визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків, відповідно до п.11 ч.1 ст.537 КПК України у такому випадку може бути обумовлена, якщо у відношенні засудженого є не приведений у виконання вирок, про який не було відомо суду, що ухвалив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання із врахуванням цього вироку.
В п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися в стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок. При призначенні покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків слід забезпечити недопущення порушення конституційних прав засудженого та виконання постановлених відносно нього вироків, а також не допустити погіршення становища засудженого під час вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків, як то передбачено нормами ст.ст.70,71 КК України.
Згідно з роз'ясненнями, що викладено у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.1990 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків» тлумачення якого слідує, що не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст.539 КПК України, зокрема питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого.
Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у правовому висновку Верховного Суду від 27 березня 2018 року (провадження №51-717км18) у справі №754/2749/17 щодо застосування ч.4 ст.70 КК України, зокрема, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань, - не допускається, а за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що в даному випадку вимоги ч.4 ст.70 КК України без порушення суті вироків та істотного погіршення становища засудженого застосувати неможливо, а тому вироки відносно засудженого ОСОБА_3 , а саме вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки та вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2023 року, яким ОСОБА_3 , засуджено за ч.2 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік - підлягають окремому виконанню, а тому їх слід виконувати самостійно.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 70, 75 КК України ст.ст. 369-371, 532, 535, 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання інспектора Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про порядку застосування покарання за наявності двох вироків відносно ОСОБА_3 - відмовити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки та вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2023 року, яким ОСОБА_3 , засуджено за ч.2 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік - виконувати самостійно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 7 днів з дня її оголошення, а особами, які не приймали участь в судовому засіданні, в той же строк та в тому ж порядку, з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1