11.12.2024 Справа № 756/7502/24
Унікальний № 756/7502/24
Провадження № 2/756/3685/24
(заочне)
11 грудня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участі секретаря - Харук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
позивач ОСОБА_1 у червні 2024 року звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить:у порядку поділу майна подружжя визнати за кожним з подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини позивач обґрунтовує тим, що29 листопада 2003 року між сторонами було укладено шлюб.
За час перебування у шлюбі сторонами 30.12.2021 було придбано квартиру АДРЕСА_1 ,право власності на яку було зареєстровано на відповідача ОСОБА_2
14 березня 2024 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва шлюб між сторонами розірвано.
У зв'язку з тим, що вищевказане майно набуте під час шлюбу сторін, позивач просить його поділити між ними.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року відкрито позовне провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
29 листопада 2003 року між ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач) у Відділі реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції АР Крим укладено шлюб.
З Договору купівлі-продажу від 30.12.2021, зареєстрований в реєстрі за № 2367, вбачається, що під час шлюбу сторін вони набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 94.3 кв.м., житлова площа 50.9 кв.м.), що зареєстрована на ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Верховний Суд у своїй Постанові від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17 вказав, що той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За положенням ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором
Суд установив, що спірне нерухоме майно придбано за час перебування сторін у шлюбі, відтак суд уважає правильним та справедливим визнатиквартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Беручи до уваги такі чинники як справедливість і розумність в рамках застосування принципу верховенства права, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону суд дійшов висновку про необхідність визнати за кожною зі сторін право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, суд уважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 140,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 57, 60, 69-71 СК України, ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 94.3 кв.м., житлова площа 50.9 кв.м.), що зареєстрована на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), спільним майном подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 94.3 кв.м., житлова площа 50.9 кв.м.).
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 94.3 кв.м., житлова площа 50.9 кв.м.).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 15 140(п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.В. Белоконна