Справа № 756/13686/24
Номер провадження № 1-кс/756/2462/24
05 листопада 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва клопотання слідчого, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 04.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003138, про арешт майна,
31.10.2024 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_5 , яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 04.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003138, яке погоджено прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про арешт майна.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 28.10.2024 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено вогнепальну зброю, яку ОСОБА_7 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу. Того ж дня, 28.10.2024, під час проведення особистого обшуку в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України у затриманого ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору, який поміщено до спец пакету WAR0111679.
На думку слідчого, наведені обставини свідчать про те, що наразі є необхідність в накладенні арешту на мобільний телефон, оскільки він відповідає ознакам речових доказів.
У судовому засіданні слідчий підтвердив обставини, викладені в клопотанні та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив в його задоволенні відмовити, оскільки слідчим не доведено необхідність арешту мобільного телефона, що належить ОСОБА_7 .
Дослідивши клопотання та надані докази, суд установив наступні обставини.
Як встановлено у судовому засіданні, органом досудового розслідування, яким є Оболонське управління поліції ГУНП у місті Києві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, яке було внесено 04.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003138 за ознаками ч.2 ст.309 КК України. Процесуальне керівництво здійснює Оболонська окружна прокуратура міста Києва. В рамках вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 17.10.2020, слідчим Оболонського УП ГУНП у м. Києві було проведено обшук території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.
Під час проведення обшуку за вказаною адресою проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено вогнепальну зброю, яку ОСОБА_7 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003406 від 28.10.2024 за ознаками ч.1 ст.263 КК України, а також прийнято рішення про об'єднання кримінальних проваджень за номером ЄРДР 12024100050003138.
Кримінальне провадження зареєстроване за фактом того, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, день та місці у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_7 , у невстановлений час, день та місці, придбав автомат, який належить до нарізної вогнепальної зброї, виготовлений шляхом відновлення саморобним способом макету масо-габаритного автомату «АКС-74У», номер на ствольній коробці № НОМЕР_1 , номер на затворній рамі № НОМЕР_2 , номер на затворі № НОМЕР_3 , номер на газовій трубці №499, калібру 5,45х39 мм, та в подальшому зберігав їх на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
28.10.2024, під час проведення особистого обшуку в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України у затриманого ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору, а 29.10.2024 старшим слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_5 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
За приписами статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Зазначеним Протоколом також закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника безперешкодно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд незалежно від волі інших осіб.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.
Орган досудового розслідування звертаючись із клопотанням про арешт мобільного телефону посилається на те, що він є речовим доказом. На підтвердження цього прокурором долучено до клопотання постанову про визнання мобільного телефону речовим доказом. Між тим, наведена постанова не містить будь-яких ознак, які б указували на те, що цей мобільний телефон відповідає бодай якімось ознакам, які наведені в статті 98 КПК України. Посилання слідчого у постанові на те, що він використовувався для вчинення злочину, не було мотивовано в постанові про визначення речовим доказом, а ні прокурором в клопотанні.
Також слід узяти до уваги, що арешт накладається в рамках кримінального провадження задля його забезпечення, а слідчий звернувся з клопотанням до суду фактично з метою виявлення та фіксації нових обставин, щодо яких не здійснюється досудове розслідування, тобто з метою можливого виявлення та фіксації відомостей, які нададуть органу досудового розслідування докази про можливе вчинення нового кримінального правопорушення, що не відповідає вимогам КПК України.
Оцінюючи доводи наведені в клопотанні, обставини установлені у судовому засіданні разом з доводами захисника, на думку суду, органом досудового розсування не було дотримано вимог, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме не доведено правової підстави для арешту майна, можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, обґрунтованості підозри задля накладення арешту на вилучене майно в якості речових доказів.
Ураховуючи викладене, на думку суду, у задоволенні клопотання слідчого, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 04.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003138, про арешт майна слід відмовити.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, суд
В задоволенні клопотання слідчого, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 04.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003138, про арешт майна - відмовити.
Копію ухвали надати захиснику та підозрюваному, прокурору, слідчому.
Роз'яснити, що слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1