ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 640/33684/20
провадження № 2-а/753/21/24
23 вересня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону № 2 полку №2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Шевцова Андрія Андрійовича, про визнання дій протиправними,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону № 2 полку №2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Шевцова Андрія Андрійовича (далі по тексту - інспектор, Шевцов А.А.) про визнання дій протиправними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 01 липня 2020 року о 01 год. 58 хв., керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , на проспекті В. Маяковського, 27 в місті Києві, не порушував Правил дорожнього руху щодо проїзду на заборонений «червоний» сигнал світлофора. Позивач вважає дії працівника поліції щодо здійснення зупинки його транспортного засобу безпідставними та незаконними, що призвело до винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим, просить суд визнати такі дії відповідача протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року дану адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд Дарницького районного суду м. Києва, яка фактично надійшла до суду 30.10.2023 року.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 року дану адміністративну справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03.11.2023 року адміністративну справу прийнято до провадження та встановлено ОСОБА_1 строк п'ять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом направлення до Дарницького районного суду м. Києва уточненої позовної заяви.
19.12.2023 року до суду надійшла заява про усунення недоліків та уточнений адміністративний позов у новій редакції до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, з визначеною третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектором взводу №2 роти №2 батальйону № 2 полку №2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Шевцовим А.А .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.12.2023 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем надіслано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2020 року у справі 754/4102/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задоволено. Скасовано постанову серія ЕАМ № 2764240 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 1.07.2020 року винесену лейтенантом поліції 2 батальйону 1 роти УПП в м. Києві Шевцовим Андрієм Андрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн., закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та розподілено судові витрати.
Окрім того, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.04.2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто на його користь з Державного бюджету України 5 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди.
Представник відповідача вказує, що дії інспектора щодо зупинки транспортного засобу позивача, які оскаржуються у даній адміністративній справі, та винесення постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності нерозривно пов'язані між собою, оскільки охоплені однією подією та правовими наслідками, а отже, порушені права позивача були відновлені вказаними судовими рішеннями шляхом скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та шляхом стягнення на його користь моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третьою особою також надіслані на адресу суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог та у яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві відповідача.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 1 липня 2020 року о 01 год. 58 хв. лейтенантом поліції 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Шевцовим А.А. зупинено автомобіль ОСОБА_1 - «HYUNDAI», державний номерний знак НОМЕР_1 , який керуючи вказаним транспортним засобом, на проспекті Володимира Маяковського, 27 в місті Києві, проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
За наслідком розгляду адміністративної справи, 01 липня 2020 року лейтенантом поліції другого батальйону другої роти Управління патрульної поліції в м. Києві Шевцовим А.А. винесено постанову серії ЕАМ № 2764240 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України шляхом накладення адміністративного стягнення у розмірі 425 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задоволено. Скасовано постанову серія ЕАМ № 2764240 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 01 липня 2020 року, винесену лейтенантом поліції другого батальйону другої роти Управління патрульної поліції в м. Києві Шевцовим А.А., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн. Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року - залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без змін.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.04.2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто на його користь з Державного бюджету України 5 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, зокрема, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Зазначене узгоджується з положеннями стст. 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Положеннями пп. 2, 3 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу III Положення про управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 07.11.2015 №1/2, УПП у м. Києві ДПП відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, у випадках передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлений причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративне розслідування являє собою адміністративно-процесуальну процедуру, що складається із сукупності адміністративно - процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративне розслідування проводиться з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються в протоколі і не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці.
Згідно з ч. 1 ст. 246 КУпАП порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою. яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також, працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідність та законність дій щодо складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також дій які передували складенню, у тому числі і дії щодо правомірності зупинки транспортного засобу, мають оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності у випадку її оскарження, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Правильність складання протоколів, постанов, а також дії поліцейських, які передували їх складенню, в тому числі і щодо зупинки транспортного засобу, зобов'язаний перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В контексті вказаного слід додатково звернути увагу, що ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд вважає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
В контексті спірних правовідносин слід наголосити, що дії щодо зупинки транспортного засобу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Разом із тим розгляд питання щодо правомірності дій поліцейських, які передували адміністративному розслідуванню у справі про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Окрім того, судом також встановлено, що право позивача було відновлено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2020 року у справі 754/4102/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року, та яким скасовано постанову серія ЕАМ № 2764240 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 1.07.2020 року винесену лейтенантом поліції 2 батальйону 1 роти УПП в м. Києві Шевцовим Андрієм Андрійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 року, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто на його користь з Державного бюджету України 5 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд зазначає, що процесуальні дії суб'єкта владних повноважень (в даному випадку інспектора патрульної поліції), такі як правомірність зупинки транспортного засобу, мають бути предметом оцінки суду, в якості доказу вчинення правопорушення при розгляді справи про законність/не законність притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак питання правомірності таких дій не можуть бути предметом окремого спору, а також враховуючи повне відновлення вказаними судовими рішеннями прав позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку, а інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Зважаючи на результати розгляду справи та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат, оскільки вони покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись стст. 73, 77, 243, 244, 286 КАС України, стст. 245, 247, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону № 2 полку №2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Шевцова Андрія Андрійовича , про визнання дій протиправними - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 02.12.2024 року.