Справа №705/4039/17
2/705/84/24
20 грудня 2024 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гудзенко В.Л.
за участю секретаря судового засідання Юрченко А.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Умань матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про зняття заборони з нерухомого майна,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про зняття заборони з нерухомого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору дарування від 29.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Крижанівською І.В., він є власником квартири АДРЕСА_1 . 14.05.2007 між ним, як позичальником, та ПАТ «ВіЕйБі Банк», як кредитодавцем, було укладено Кредитний договір № U056 від 14.05.2007, за умовами якого він взяв у строкове платне користування грошові кошти в розмірі 42600 дол.США. З метою забезпечення виконання своїх грошових зобов'язань перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» між ними 14 травня 2007 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку до відповідача перейшла належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим до Державного реєстру прав на нерухоме майно та до Державного реєстру іпотек були внесені відповідні відомості про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна та державну реєстрацію іпотеки. У серпні 2013 року свої кредитні зобов'язання перед банком він виконав у повному обсязі, про що банк видав довідку № 42/038/13 від 22.08.2013. 01 серпня 2017 р. з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 93388122, він дізнався, що на його квартиру АДРЕСА_1 досі накладена заборона відповідно до договору іпотеки. Вважає, що він всі свої зобов'язання за кредитним договором виконав у 2013 році, тому існування заборони на його нерухоме майно порушує його права, як власника цього майна. Посилаючись на норми чинного законодавства України, просив зняти заборону на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2609558 (в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 4949932); припинити іпотеку квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2609525 ( в Державному реєстрі іпотек за № 4949967).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «ВіЕйБі Банк», в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судові засідання суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву до суду не подав, та відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.
Судом вжито передбачених процесуальним законодавством заходів для повідомлення представника відповідача, про час та місце розгляду справи, зокрема, направлення судових повісток за адресою, вказану у позові.
Крім того, на офіційному сайті Судової влади http://court.gov.ua/assignments/ в розділі «Список судових справ, призначених до розгляду» дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що на підставі Договору дарування квартири від 29.05.2001 ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.
Позивач вказує, що 14.05.2007 між ним та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено Кредитний договір № U056, за умовами якого ОСОБА_1 взяв у строкове платне користування грошові кошти в розмірі 42600 дол.США.
14.05.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» для забезпечення виконання основного зобов'язання було укладено іпотечний договір № U056/Z1, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т.І., зареєстрований в реєстрі за №2-2307. Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша статті 598, стаття 599 ЦК України).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 93388122 на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 було накладено заборону на нерухоме майно на підставі Договору іпотеки № 2-2307 від 14.05.2007.
Як вбачається з довідки від 22.08.2013 наданої ПАТ «ВіЕйБі Банк», між ОСОБА_1 та Банком було укладено кредитний договір № U056 від 14.05.2007 та надано кредит в сумі 42600 дол.США. Станом на 22.08.2013 ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором № U056 від 14.05.2007 виконані в повному обсязі.
Відповідно до статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно ч.1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. ст. 3, 17 ЗУ «Про іпотеку» Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язанняабо закінчення строку дії іпотечного договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.02.2016 у справі №910/164/61/16 дійшов наступного висновку, а саме «статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України "Про іпотеку", зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Оскільки забезпечені іпотекою зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов'язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються. Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. Отже, вимоги позивача про визнання договорів іпотеки припиненими, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є взаємопов'язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому суди правомірно задовольнили решту позовних вимог».
При цьому, під час застосування вищенаведених норм права підлягає врахуванню також правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54, 68-70): оскільки належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суди в даній категорії справ мають ухвалити рішення, яким зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Як визначено статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав.
Розділом 26 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року № 283/8882, далі - Інструкція) був передбачений порядок накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси, зокрема вчиняють такі нотаріальні дії, як накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, - рухомого майна.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв'язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; рішенням суду та в інших випадках.
Відповідно до п. 5.1. глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Позивач належними, достовірними та достатніми доказами довів припинення основного зобов'язання за кредитним договором № U056 від 14.05.2007, у зв'язку з відсутністю заборгованості за кредитним договором, в той же час, відповідач цих доказів не спростував.
Наявність протягом тривалого часу не скасованої заборони на нерухоме майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Отже, враховуючи те, що судом встановлено припинення основного зобов'язання за кредитним договором № U056 від 14.05.2007, внаслідок чого, відповідно до приписів ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» також має бути припинено іпотеку за Іпотечним договором.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 317, 319,321,391 ЦК України, ст.ст.4,12,89,259,263-265 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про зняття заборони з нерухомого майна - задовольнити.
Скасувати заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 4949932, яке зареєстровано 14.05.2007 о 17:13:22, що внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Уманською міською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження: договір іпотеки, 2-2307.
Визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , яка була встановлена на підставі укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 договору іпотеки № U056 від 14.05.2007, який був посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравчук Т.І., реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2609525, реєстраційний номер у Державному реєстрі іпотек 4949967.
Копію рішення направити сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів через Уманський міськрайонний суд Черкаської області, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 23.12.2024.
Суддя В.Л. Гудзенко