Справа № 703/5294/24
2/703/1675/24
23 грудня 2024 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказує, що між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 25 липня 2023 року було укладено договір кредитної лінії №00-8883778, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 5000 гривень.
На виконання умов договору ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» свої зобов'язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте, остання своїх зобов'язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 15375 грн.
10 квітня 2024 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 1-10042024, за яким до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №00-8883778 від 25 липня 2023 року. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач свого зобов'язання належним чином не виконувала, тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №00-8883778 від 25 липня 2023 року в сумі 15375 грн., яка складається із наступного: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10125 грн заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; заборгованість за комісією 250 грн., а також просить стягнути із відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08 жовтня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 було надано відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивований тим, що на думку відповідача ОСОБА_1 позивачем не було надано належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів позичальнику - не надано випуску по картковому рахунку, розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо). Крім того, доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Також, вказала, що ТОВ «Факторинг Партнерс» було нараховано відсотки поза строками дії договору тому вимоги позову в цій частині не підлягають до задоволення. Вказує і на те, що наданий розрахунок заборгованості складений самим кредитором і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції і не є документом первинного бухгалтерського обліку. Окрім того вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт відступлення права вимоги ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «Факторинг Партнерс», не повідомило її про передачу боргу іншому кредитору, відповідно останнє не має права на звернення із даним позовом до суду.
24 жовтня 2024 року представником позивача було подано відповід на відзив, у якому він зазначив, що з розрахунку заборгованості як первісного кредитора і фактора чітко вказано, з чого складається заявлена сума заборгованості відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Контррозрахунку відповідачем не надано. Нарахування процентів здійснювалось в межах строку кредитування визначеного та погодженого сторонами договору. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором в добровільному порядку. Позивач та первісний кредитор не є банками та на них не розповсюджується дія Закону України «Про банки та банківську діяльність». Видача кредиту відбулася шляхом здійснення бухгалтерських проводок в системі кредитодавця без видачі готівкових або безготівкових коштів позичальнику. Відтак, надання первинних бухгалтерських документів не є можливим, оскільки такі не існують і не могли існувати взагалі. Матеріали справи містять докази оплати договору факторингу, акт приймання-передавання реєстру боржників та реєстр боржників, підписаний обома сторонами. Зазначений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи, завищеним та необґрунтованим. Враховуючи викладене представник позивача просив задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі.
Ухвалою суді від 24 жовтня 2024 року задоволено клопотання про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».
05 грудня 2024 року до суду від АТ «Універсал Банк» надійшла виписка руху по картці від 25 листопад 2024 року ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідачу дійсно 25 липня 2023 року було зараховано на карту 5000 грн.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, врахувавши письмові доводи сторін, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно достатті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вище зазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 25 липня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №00-8883778, згідно якого кредитодавець надав позичальнику кредитний ліміт в сумі 5000 грн. Тип кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії 120 днів. Позичальник зобов'язався повернути кредит кредитодавцю 22 листопада 2023 року або достроково.
Згідно з п.1.4.1. договору, знижена процентна ставка становить 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.
Положеннями п.1.4.2. договору передбачено, що стандартна процентна ставка складає 2,50 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту.
Відповідно до пункту 1.4.3. договору, позичальник розуміє та надає згоду товариству, що використання стандартної процентної ставки є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов договору і застосовується відповідно до п.1.4.2. договору.
Згідно з п.1.4.4. договору закріплено, що позичальник проінформований, розуміє та погоджується що застосування стандартної ставки не є зміною процентної ставки у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а застосування зниженої процентної ставки є проявом лояльності кредитодавця до позичальника та правом кредитодавця, передбаченим умовами відповідної акції (програми лояльності), затвердженої та оприлюдненої кредитодавцем на сайті кредитодавця.
П. 1.5 за надання кредиту, позивальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5,00 % від суми кредиту, що складає 250 грн.
Вказаний договір був підписаний одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 W8751.
Відповідно до п. 2.8 Договору вказано, що дата надання/видачі кредиту дата перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів кредиту у сумі 5250 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яка зазначається у форматі НОМЕР_2 , емітовану банком України.
Відповідно до п. 2.9 вказана сума кредиту перераховується на протязі трьох банківських днів з моменту укладення цього договору.
Відповідно до пункту 2.2 Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію».
Так, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті Кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе шляхом використання на сайті Кредитодавця, ознайомилась із паспортом кредиту і офертою та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон Позичальника і введено останньою в окреме поле для підтвердження підписання Договору. При цьому зазначаємо, що ІТС Кредитодавця не дозволяє перейти до наступного кроку у випадку невиконання умов попереднього. Тому Позичальник мала ознайомитися послідовно з паспортом кредиту (додається) та офертою, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами Договору. Договір містить персональні дані Позичальника, зокрема її прізвище ім'я по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації, паспортні дані, контактний номер телефону. Таким чином, без використання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт Кредитодавця та вибору строку і суми кредиту, Договір між Позичальником та Кредитодавцем не був би укладений. Позичальник здійснила чіткий алгоритм дій для проходження всіх етапів отримання кредиту і акцептувала надану Кредитодавцем оферту.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, вз'яла на себе відповідні зобов'язання.
Дослідивши інформаційну довідку видана ТОВ «Платежі онлайн» від 22 квітня 2024 року з якої вбачається, що через платіжний сервіс «Platon» здійснено успішну транзакцію. Із долученого додатку вбачається, що кредитні кошти у сумі 5000 грн. були зараховані на платіжну картку емітовану у банку «Monobank» за № НОМЕР_1 , дата проведення 23 липня 2023 року о 07 год. 39 хв., водночас згідно договору вказана (п. 2.8) картка була зазначена у кредитному договорі, тому враховуючи викладене суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності доказів отримання нею коштів, оскільки такі твердження спростовані договором, інформаційною довідкою та випискою по карткоому рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Качай Гроші» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність - надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Заперечуючи проти розміру нарахованої заборгованості відповідач вказує, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, який би узгоджувався з матеріалами справи та умовами договору.
Однак, в детальному розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову видно щоденну суму нарахованих відсотків на суму отриманого кредиту виходячи із встановленої договором процентної ставоки 2,50 % в день.
Заборгованість за тілом кредиту складається із суми кредиту 5000 грн, за нарахованими процентами - 10125 грн. та комісії за надання кредиту в розмірі 250 грн.
Відповідач у відзиві посилається на те, що позивачем їй нараховано відсотки за кредитом після закінчення дії строку кредитного договору, а тому на її думку позов не підлягає у цій частині до задоволення.
Як вбачається з договору кредитної лінії № 00-8883778 від 25 липня 2023 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 грн. темрміном на 120 днів, тобто до 22 листопада 2023 року, зі сплатою 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.
Таким чином позивач мав право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом терміном з 25 липня 2023 року по 22 листопада 2023 року включно зі спалатою по 2,5 % в день від суми боргу.
З детального розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувались відсотки за користування кредитом відповідачу ОСОБА_1 за період з 25 липня 2023 року по 13 жовтня 2023 року. Відповідно відсотки нараховані в межах дії строку кредитування, тому твердження відповідача нічим не підтверджені та навпаки спростовуються матеріалами справи.
З огляду це,відзив на позовну заяву в цій частині, суд вважає необґрунтованим. Окрім того відповідач свого розрахунку не надала, викладені у позові обставини щодо наявності заборгованості та її розміру не спростувала.
Окрім того, відповідач посилаючись на п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», вказує, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, розмір неустойки, яка значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, може бути зменшена за рішенням суду, однак суд не приймає такі заперечення відповідача, оскільки в даному позові вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) позивачем не заявлено, а нарахування відсотків та їх розмір, як зазначалося вище, здійснено відповідно до умов договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідачем не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Що стосується посилання відповідача ОСОБА_1 на відсутність доказів у справі про відступлення права вимоги та її не повідомлення про це, суд зазначає наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
10 квітня 2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №1-10042024, відповідно до умов якого ТОВ «Качай Гроші» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права Вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №1-10042024 від 10 квітня 2024 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №00-8883778 від 25 липня 2023 року у сумі 15375 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10125 грн. - заборгованість за відсотками та 250 грн. заборгованість за комісією.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Стосовно викладеного, суд зазначає, що наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення ОСОБА_1 про уступку права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитними договорами на користь нового кредитора.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 06 лютого 2018 року, справа № 278/1679/13-ц.
При цьому, суд враховує, що жодних доказів щодо визнання Договору факторингу недійсним чи оскарження вказаного договору відповідач ОСОБА_1 суду не надала.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку та враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, нарахування відсотків за користування кредитом та комісії здійснювались виключно за умовами договору, укладеного між сторонами, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено таке.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу надав договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №52 від 05 липня 2024 року, згідно якої вбчаєстья, що ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг, таких як надання усної консультації з вивчення документів, на суму 3000 грн., та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду на суму 6000 грн.
Відповідно витягу з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 05 вересня 2024 року згідно з яким загальна вартість послуг з надання правової допомоги за виконані роботи складає 9 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першоїстатті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Враховуючи вище викладене, заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на складність справи, яка є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт, зокрема те, що надання правової допомоги становила лише у складанні позовної заяви та усної консультації, тому необхідно дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000 грн., який є завищеним.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.
Крім того, відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,264-265 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-8883778 від 25 липня 2023 року в розмірі 15375 грн., судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн., а всього 21297 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий: В. О. Прилуцький