Справа № 703/3556/24
2/703/1262/24
23 грудня 2024 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Представник позивача Тараненко А.І., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 170259940 від 14 березня 2020 року в загальній сумі 24368 грн. 60 коп., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 14 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 170259940, підставі якого відповідач отримала кредитні кошти.
На підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додаткових угод та реєстру прав вимоги № 85 від 23 червня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договором № 170259940 від 14 березня 2020 року.
На підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, додаткових угод до нього та реєстру боржників № 7 від 28 жовтня 2021 року відповідне право вимоги перейшло до ТОВ « ФК«Онлайн Фінанс».
На підставі договору факторингу від 14 лютого 2022 року укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 170259940 від 14 березня 2020 року.
Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму 22930 грн. 40 коп.
Оскільки відповідач не виконала своїх грошових зобов'язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
09 липня 2024 року судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому остання належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді, за зареєстрованим місцем проживання та за адресою зазначеною позивачем у позові, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлялась належним чином, відзив на позовну заяву не подала та не повідомила причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить прохальна частина позову, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно договору № 170259940 від 14 березня 2020 року, укладеного в електронній формі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит в розмірі кредитного ліміту на суму 9400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, і зобов'язувалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування в строк до 14 квітня 2020 року.
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п. 1.1 договору):
- виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,78 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним;
- за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
З огляду на вище зазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов'язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору.
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3 цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (п. 1.6 договору).
Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п. 1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час (п. 1.6. договору).
Орієнтовна загальна вартість Кредиту за Дисконтною процентною ставкою, складає 11599 грн. 60 коп. та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 2199 грн. 60 коп. та суму Кредиту у розмірі 9400 грн.
У разі користування кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку перебаченому договором.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 9400 грн. підтверджується платіжним дорученням № 93се02b8-0f384840-8774-775bdd8f4e02 dsl 14 ,thtpyz 2020 року та довідкою ПАТ КБ «Приват Банк» № 06/2024 від 07 червня 2024 року.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01 (далі Договір факторингу №28/1118-01), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а ТОВ «Таліон Плюс» набуло та прийняло за плату права вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Сторони погодили, що відступлення Прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення мім Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним Додатком, та не замінює попередній (п. 2.2 Договору факторингу №28/1118-01).
Відповідно до п. 2.3 Договору факторингу №28/1118-01, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100 грн. (ціна продажу), що сплачується Клієнтом протягом п'яти банківських днів з дати складання кожного Реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору.
Наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1 Договору факторингу №28/1118-01).
Пунктом 8.1 Договору факторингу передбачено, що даний договір набуває чинності та всі права та обов'язки Сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженим представниками Сторін, та скріплення печатками (за наявності її у Сторони).
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 8.1 цього Договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.2 Договору факторингу №28/1118-01).
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 Договору факторингу викладений в новій редакції, якою визначено, що строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої текст Договору факторингу викладено в новій редакції.
Зазначеною редакцією визначено, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає Фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.3 Додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100 грн. (ціна продажу), що сплачується Клієнтом протягом п'яти банківських днів з дати складання кожного Реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору.
Відступлення Прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення мім Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним Додатком, та не замінює попередній (п. 2.2 Додаткової угоди №26).
Наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такої вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1 додаткової угоди №26).
Пунктом 8.1 Додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 передбачено, що даний договір набуває чинності та всі права та обов'язки Сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженим представниками Сторін, та скріплення печатками (за наявності її у Сторони).
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.2 додаткової угоди №26).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої Сторони дійшли згоди продовжити дію Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року включно.
30 грудня 2023 року між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, згідно якої Сторони дійшли згоди продовжити дію Договору до 30 грудня 2024 року включно.
Як вбачається із Реєстру прав вимоги № 85 від 23 червня 2020 року відбулося відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнтом) ТОВ «Таліон Плюс» (фактору) права вимоги за договором кредитної лінії № 3583105227 від 14 березня 2020 року, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 22930 грн. 40 коп., що складається із наступних сум: заборгованість за основним боргом 9400 грн. заборгованість за відсотками 13530 грн. 40 коп.
В подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 2 від 03 серпня 2021 року, № 3 від 30 грудня 2022 року якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Також встановлено, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 14/02/2022-01 за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло та прийняло за плату права вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відступлення Прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення мім Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним Додатком, та не замінює попередній (п. 2.2 Договору факторингу № 14/02/2022-01).
Відповідно до п. 2.3 Договору факторингу № 14/02/2022-01, розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим Договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100 грн. (ціна продажу), що сплачується Клієнтом протягом п'яти банківських днів з дати складання кожного Реєстру прав вимоги на банківський рахунок Фактора, зазначений у відповідному пункті цього Договору.
Наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такої вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1 договору факторингу № 14/02/2022-01).
Пунктом 8.1 Договору факторингу № 14/02/2022-01 передбачено, що даний договір набуває чинності та всі права та обов'язки Сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення печатками (за наявності її у Сторони).
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 8.1 цього Договору та закінчується 14 лютого 2023 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.2 Договору факторингу №14/02/2022-01).
Як вбачається із Реєстру прав вимоги № 85 від 23 червня 2020 року відбулося відступленняТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за договором № 3583105227 від 14 березня 2020 року, укладеним із ОСОБА_1 , на загальну суму 22930 грн. 40 коп., що складається із наступних сум: заборгованість за основним боргом 9400 грн.; заборгованість за відсотками 13530 грн. 40 коп.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за Договором № 3583105227 від 14 березня 2020 року в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі № 3583105227 від 14 березня 2020 року, і вона користувалась кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення її зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за Договором 3583105227 від 14 березня 2020 року в загальній сумі 22930 грн. 40 коп., з яких: заборгованість за основним боргом 9400 грн.; заборгованість за відсотками 13530 грн. 40 коп.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору № 3583105227 відповідач фактично отримані кошти у добровільному порядку не повернула в порядку та у строки, передбачені договором, і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала платежів для погашення кредитної заборгованості, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставини спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою судового збору в повному обсязі.
Стосовно витрат на правову допомогу, то слід зауважити наступне.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року; додаткову угоду №1 від 17 червня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-24-02 від 17 червня 2024 року на загальну суму послуг 5000 грн.
Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 5000 грн. Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 170259940 від 14 березня 2020 року 2 години, вартість послуг 4000 грн.;
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 170259940 від 14 березня 2020 року 1 година, вартість послуг 500 грн.;
- надання усної консультації стосовно позовної ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 170259940 від 14 березня 2020 року 1 година, вартість послуг 500 грн.
Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 5000 грн. є обґрунтованою, відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов'язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.
Разом з тим, суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
За таких підстав, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, м. Київ) заборгованість за Договором 170259940 від 14 березня 2020 року в сумі 24368 грн. 60 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. та судовий збір в розмірі 29368 грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В. О. Прилуцький