Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6177/24
Провадження № 2/711/2270/24
16 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В.,
за участі:
представника позивача Топора І.О.,
представника відповідача Пропадущого А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила усунути перешкоди в користування земельною ділянкою площею 0,0038га, кадастровий номер 7110136400:03:040:0080, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати позивачці цілодобовий вільний доступ до вказаної земельної ділянки, надати ключі від хвіртки, демонтувати незаконно облаштовану каналізаційну мережу, перенести електричний лічильник на належну відповідачці частину житлового будинку та не випускати собаку без нагляду на цю земельну ділянку. Також позивачка просила відшкодувати їй за рахунок відповідачки всі судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивачка та відповідачка є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Спірна земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності сторін і призначена для обслуговування такого домоволодіння. Натомість відповідачка самовільно без згоди позивачки побудувала каналізаційну мережу на такій земельній ділянці, змінила замок на хвіртці входу до такої земельної ділянки та випускає без нагляду гуляти собаку на дану земельну ділянку. Внаслідок таких обставин позивачка не має змоги потрапити на спірну земельну ділянку, а відтак позбавлена можливості обслуговувати свій кондиціонер, знімати показники лічильника води, а також здійснити прохід до іншої земельної ділянки, яка є об'єктом права власності позивачки. Оскільки в добровільному порядку відповідачка не усуває порушень прав позивачки на користування спірною земельної ділянкою, то остання звернулась до суду.
Відповідачка заперечила проти позову, проте письмового відзиву не подавала.
09.08.2024 судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Топор І.О., який діє на підставі ордеру серії СА №1096971 від 10.09.2024, - підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Додатково пояснив, що позивачка неодноразово зверталась до правоохоронних органів з заявами про неправомірні дії відповідачки, але це не мало ніякого результату і відповідачка продовжує порушувати порядок користування спірною земельною ділянкою, який був погоджений між позивачкою та попереднім співвласником такої земельної ділянки.
Представник відповідачки - адвокат Пропадущий А.В., який діє на підставі ордеру серії СА №1096835 від 11.09.2024, - в судовому засіданні заперечив проти позовних та просив відмовити у позові. Пояснив, що між сторонами давно існує спір щодо порядку користування спірною земельною ділянкою. Діючий порядок склався з 2014 року і позивачка завжди мала ключі від хвіртки та мала доступ до спірної земельної ділянки. Також пояснив, що відповідачка заперечує облаштування нею каналізаційної мережі на спірній земельній ділянці, проте визнає наявність там труб водопостачання до частини житлового будинку, яка перебуває у користуванні відповідачки. Зазначив, що собака перебуває у вольєрі, який змонтований на земельній ділянці, яка належить відповідачці на праві особистої приватної власності, і лише вночі собаку випускають з вольєра, щоб вона гуляла по належній відповідачці земельній ділянці.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , - належить на праві спільної часткової власності належить позивачці (розмір частки 3/4) та відповідачці (розмір частки 1/4).
Відповідачка набула право власності на належну їй 1/4 частку домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спірне домоволодіння являє собою житловий будинок з прибудовами, жилою площею 51,8кв.м, загальною площею 77,9кв.м, з господарськими спорудами та будівлями.
Домоволодіння знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0274га. За наслідком розподілу такої земельної ділянки у лютому 2014 року між її співвласниками ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) було досягнуто домовленості за умовами якої у власність позивачки виділено земельні ділянки з кадастровими номерами №7110136400:03:040:0083, площею 0,0054га, та №7110136400:03:040:0084, площею 0,0064га, а у власність ОСОБА_3 - №7110136400:03:040:0081, площею 0,0035га, та №7110136400:03:040:0082, площею 0,0083га. При цьому земельна ділянка №7110136400:03:040:0080, площею 0,0038га, виділена позивачці та ОСОБА_3 у спільну сумісну власність і є земельною ділянкою спільного користування.
Після набуття у власність відповідачкою в порядку спадкування права власності на земельні ділянки та частину спірного домоволодіння, що належали померлому ОСОБА_3 , між позивачкою та відповідачкою існує спір щодо порядку користування земельною ділянкою №7110136400:03:040:0080, площею 0,0038га (далі - спірна земельна ділянка).
Всі вищевикладені обставини, окрім їх часткового підтвердження письмовими доказами, повністю визнаються сторонами, внаслідок чого на підставі ч.1 ст. 82 ЦПК України суд вважає їх доведеними.
На теперішній час відповідачка змінила замок на вхідній хвіртці до земельної ділянки №7110136400:03:040:0080 та не надала ключів від такого замка позивачці. Окрім того, відповідачка випускає свого собаку гуляти по території такої земельної ділянки.
Відсутність згоди та порозуміння щодо порядку користування спірною земельною ділянкою обумовила неодноразові звернення позивачки та її чоловіка до органів поліції, проте превентивні заходи впливу не вирішили спору між сторонами.
Зазначені обставини також визнаються сторонами, а тому суд вважає їх доведеними.
За таких обставин позивачка стверджує про порушення з боку відповідачки правил землекористування, що завдає шкоди законним правам та інтересам позивачки, а тому остання звернулась до суду з зазначеним позовом.
Тож спір між сторонами виник з приводу порядку використання земельних ділянок та об'єктів будівництва тобто правовідносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі -ЦК) та Земельного кодексу України (далі - ЗК).
Надаючи оцінку доводам учасників справи та обґрунтованості позовних вимог суд виходить з наступного.
Цивільні правовідносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. При цьому регулювання таких відносин здійснюється на засадах, зокрема, неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, забезпечення судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності (статті 1, 3 ЦК).
Відповідно до ст. 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав зазначених вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю, гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
За ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 5 ст. 319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст. 386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 91 ЗК власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів.
Відповідно до ст. 103 ЗК власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Відповідно до ст. 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що визначальною умовою спільного користування є узгодження між сторонами порядку такого користування на засадах добросусідства. При цьому, загальні принципи регулювання цивільних правовідносин визначають, що відповідний порядок має встановлюватись з дотриманням засад добросовісності та розумності, а також покладає на кожного із співвласників обов'язок не допускати дій, що порушують законні права та інтереси іншого співвласника.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що спірна земельна ділянка є об'єктом спільної власності сторін, а відтак кожна зі сторін має в однаковій мірі користуватись такою земельною ділянкою. Натомість відповідачкою вчиняються дії (встановлення замка на хвіртці, яка слугує входом на територію земельної ділянки; вільний вигул собаки по земельній ділянці), внаслідок яких позивачка позбавлена можливості вільного доступу та вільного використання спірної земельної ділянки.
Варто звернути увагу, що за змістом ч. 7, 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дозволяється утримувати домашніх тварин: 1) у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування; 2) у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Тлумачення та аналіз зазначеної норми закону свідчить, що вільний вигул домашньої тварини (собака) по території земельної ділянки, яка є об'єктом спільної власності кількох фізичних осіб, які не належать до членів однієї сім'ї, дозволяється виключно за згодою співвласників такої земельної ділянки. Зазначене обумовлено тим, що домашня тварина (собака), яка перебуває у вільному вигулі, створює небезпеку завдання шкоди фізичним особам, які не є її власниками, а відтак є перешкодою у доступі на територію, по якій така тварина гуляє.
Таким чином, слід виснувати, що відповідні дії відповідачки призводять до того, що позивачка обмежена у проході до своєї земельної ділянки №7110136400:03:040:0084, площею 0,0064га, а також у доступі до зовнішніх стін частини житлового будинку, що перебуває у фактичному користуванні позивачки, де знаходиться належне позивачці майно (кондиціонер, лічильник води тощо).
За таких обставин законні права та інтереси позивачки є порушеними внаслідок дій відповідачки і можуть бути захищені шляхом покладання на відповідачку певних обов'язків.
Разом з тим, оцінюючи доводи позивачки суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, окрім іншого, просила покласти на відповідачку обов'язок демонтувати незаконно облаштовану каналізаційну мережу на спірній земельній ділянці та перенести електричний лічильник на належну відповідачці частину житлового будинку.
Разом з тим, всупереч положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною позивача не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості тверджень про наявність незаконно облаштованої каналізаційної мережі.
Стосовно лічильника електричної енергії, то суд зауважує, що позивачкою взагалі не обґрунтовано в чому саме полягає порушення її законних прав та інтересів внаслідок розміщення відповідного лічильника електричної енергії на конкретному місці житлового будинку. В цьому контексті варто звернути увагу, що позивачка та відповідачка є співвласниками спірного домоволодіння. Особливістю правового режиму спільної власності є те, що співвласникам належить ідеальна частка всього об'єкту спільної власності. Фактичне визначення конкретного майна (належність стін, даху тощо) у спільній власності відбувається внаслідок поділу такого майна чи виділу належної співвласнику частки в натурі, або внаслідок договору між співвласниками щодо обставин фактичного користування спільним майном. Натомість суду не надано доказів того, що відповідний лічильник обліку електричної енергії знаходиться на частині житлового будинку, що не є об'єктом спільної власності сторін, а отже доводи позивачки про необхідність переміщення такого лічильника на належну відповідачці частину житлового будинку є необґрунтованими.
Що стосується інших доводів сторін, то фактично вони зводяться до незгоди та обурення поведінкою один одного, внаслідок нездатності побудувати добросусідські стосунки. Натомість в контексті обставин спірних правовідносин, які мають значення для правильного вирішення справи за даним позовом, відповідні доводи учасників справи не мають значення, оскільки не впливають на правильність висновків суду.
В цьому контексті суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, відповідачка своїми діями створила позивачці перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, тобто порушила її права, як власника земельної ділянки, а тому права позивачки підлягають захисту шляхом покладання на відповідачку обов'язку не допускати безнаглядний вигул собаки на спірній земельній ділянці, а також надати позивачці цілодобовий вільний доступ до даної земельної ділянки та ключі від хвіртки, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду в сумі 1211,60 грн. /а.с. 1/ та витрат позивачки з оплати правничої допомоги в розмірі 7000 грн. /а.с. 62-64/.
Оскільки позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, які за наслідками розгляду справи підлягають частковому задоволенню, то враховуючи принцип пропорційності та положення ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України позивачці за рахунок відповідачки слід відшкодувати половину понесених судових витрат. Отже з відповідачки необхідно стягнути на користь позивачки в якості компенсації судових витрат суму коштів в розмірі 4105,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0038га, кадастровий номер 7110136400:03:040:0080 по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд шляхом зобов'язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_3 ) надати цілодобовий вільний доступ до даної земельної ділянки, надати ключі від хвіртки та шляхом зобов'язання не допускати безнаглядний вигул собаки на даній земельній ділянці.
В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати в загальній сумі 4 105 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 20 грудня 2024 року.
Головуючий: В.М. Скляренко