Справа № 700/614/24
Провадження № 2/700/321/24
12 грудня 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., представника позивача за первісним позовом: Назаренка С.М., представника відповідача за первісним позовом: Кокаревої Є.О. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Лисянка цивільну справу № 700/614/24, провадження № 2/700/321/24 за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ Приватбанк про захист прав споживача,
установив:
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за договором б/н від 18.04.2023 року у розмірі 34048 грн.97 коп. та судові витрати у розмірі 2422 грн.40 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 18.04.2023 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту. 18.04.2023 відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля. Відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» ознайомившись із актуальними умовами кредитування та 18.04.2023 року підписав паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Відповідач скористався кредитним лімітом, але відмовився надавати своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості.
Банк свої зобов'язання виконав повністю, а відповідач умови договору не виконував, внаслідок чого станом на 22.07.2024 року має заборгованість 34048 грн 97 коп, яка складається з наступного: 33999 грн 06 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 49 грн 41 коп - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Ухвалою від 20.08.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 13.11.2024 закрито підготовче провадження у справі.
На адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 20.08.2024 року відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 із позовом про стягнення заборгованості за договором б/н від 18.04.2023 року у розмірі 34048 грн 97 коп та судові витрати у розмірі 2422 грн 40 коп. ОСОБА_1 станом 18.04.2023 року мав відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , картка НОМЕР_2 . Згідно виписки банку станом 18.04.2023року, сформованої о 13.23 годині за №1USBF6U92OR36SSG на рахунку позивача станом на 8.50 ранку 18.04.2023 року знаходилися власні кошти у розмірі 13443,50 грн. Баланс на кінець періоду по карті становив від'ємне значення -49432,,99 грн., з яких кредитний ліміт -36000 грн. та власні кошти позивача -13443,50 грн. Як свідчить виписка по рахунку відповідача, станом на 18.04.2023 року о 8.50годин ранку з картки позивача розпочато зняття готівки, що відбувалося у декілька транзакцій шляхом переказу з картки на карту та зняття готівки у банкоматі CADN3994 м. Кривий Ріг особою, яку банк не міг ідентифікувати як користувача карти, що підтверджується висновком служби безпеки від 30.04.2024 року. Як свідчить зміст розслідування грошові кошти на загальну суму 3830250 грн. переведено на карту НОМЕР_3 -INTERNATIONAL BANK шляхом зняття готівки без карти в банкоматі CADN3994 м. Кривий Ріг, проспект Перемоги,13 на загальну суму 8000 грн, оформлення кредиту «Оплата частинами» магазин «Comfi», термінал Х1111RJ2, перший платіж на суму 1999.94 грн на придбання смартфону Apple Phone 14 128Gb Straight на сум 35998 грн. При цьому зазначено, що встановити власника карти НОМЕР_4 -INTERNATIONAL BANK не виявилося можливим, інформація надається тільки правоохоронним органам.
Станом на 13.23. годину 18.04.2024 року з рахунку позивача було знято або переведено його власних коштів у сумі 13433,50 грн. та кошти банку у вигляді кредиту 36000 грн.
Позивач вважає, що доступ до його карткового рахунку відбувся внаслідок шахрайських дій невідомих осіб, його власними коштами заволоділи шахрайським способом та було оформлено кредитний ліміт і переведено усі кошти на картковий рахунок НОМЕР_5 -INTERNATIONAL BANK.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2023, згідно з яким, 21.04.2023 до ЄРДР за №12023250360000608 внесено відомості про те, що до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області із заявою звернувся ОСОБА_1 , який повідомив про те, що 18.04.2023 близько 08-00 год. на його телефонний номер мобільного зв'язку зателефонувала невідома особа з номеру мобільного телефону НОМЕР_6 , яка представилась працівником компанії «Київстар» та в подальшому шахрайським шляхом, з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа з банківської картки заявника № НОМЕР_7 грошовими коштами в загальній сумі 49432,99 грн.
Правова кваліфікація злочину ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до постанови слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 02.05.2023 року ОСОБА_1 визнано потерпілим.
В ході досудового розслідування було встановлено, що під час проведення заходів достовірно встановлено місце вчинення вказаного злочину, оскільки мобільний номер телефону НОМЕР_6 , який належить особі, яка вчинила даний злочин 18.04.2023 року, а саме: на момент скоєння злочину, фіксується згідно базових станцій за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому також встановлено, що даним номером можливо користується особа, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Матеріали кримінального провадження направлено до Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури для вирішення питання щодо визначення підслідності за Бучанським РУП ГУНП в Київській області.
Відповідно до п.147 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
На підставі вище викладено позивач за зустрічним позовом просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сум 13443,50 грн. та стягнути судові витрати, а у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов підтримав і просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Проти зустрічної позовної заяви заперечував.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом позов не визнала і просила відмовити в його задоволенні повністю з підстав, наведених у відзиві на позов та просила задовольнити зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні у справі письмові докази, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно копії анкети-заяви від 18.04.2023 ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. 18.04.2023 ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля. Відповідач виявив бажання отримати послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» ознайомивши із актуальними умовами кредитування та 18.04.2023 року підписав Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Відповідач скористався кредитним лімітом, але відмовився надавати своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості.
Водночас, відповідач стверджує, що жодного боргу перед банком не має, мають місце шахрайські дії, вчинені треть ою особою.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2023, згідно з яким, 21.04.2023 до ЄРДР за №12023250360000608 внесено відомості про те, що до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області із заявою звернувся ОСОБА_1 , який повідомив про те, що 18.04.2023 близько 08-00 год. на його телефонний номер мобільного зв'язку зателефонувала невідома особа з номеру мобільного телефону НОМЕР_6 , яка представилась працівником компанії «Київстар» та в подальшому шахрайським шляхом, з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа з банківської картки заявника № НОМЕР_7 грошовими коштами в загальній сумі 49432,99 грн.
Правова кваліфікація злочину ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідно до постанови слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 02.05.2023 року ОСОБА_1 визнано потерпілим.
В ході досудового розслідування було встановлено, що під час проведення заходів достовірно встановлено місце вчинення вказаного злочину, оскільки мобільний номер телефону НОМЕР_6 , який належить особі, яка вчинила даний злочин 18.04.2023 року, а саме: на момент скоєння злочину, фіксується згідно базовим станціям за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому також встановлено, що даним номером можливо користується особа, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Матеріали кримінального провадження направлено до Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури для вирішення питання щодо визначення підслідності за Бучанським РУП ГУНП в Київській області.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за допомогою його карткового рахунку.
Статтею 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обставини, які підлягають доказуванню позивачем повинні свідчити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності таких обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.
Дана правова позиція, викладена ВС України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, ВС у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18), у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц ( провадження № 61-16504св18).
Аналогічну правову позицію викладено ВС в складі колегії суддів Другої судової палати КЦС у постанові від 17 липня 2019 року у справі №571/841/16-ц та від 16 грудня 2019 року у справі №161/9812/16-ц, провадження №61-18653св18.
Відповідач вказував, що 18.04.2023, безпосередньо після вчинення невстановленою особою шахрайських дій, він телефонував на лінію АТ КБ «ПриватБанк» та повідомив про вчинення шахрайства у відношенні його платіжного засобу. Звідси, на переконання відповідача, ним своєчасно та належним чином виконано покладений на нього п. 2.1.6.1 Умов та Правил обов'язок (щодо блокування картки).
При цьому, позивачем не доведено, що відповідач розголосив свої персональні дані третім особам. Позивач не довів того, що відповідач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Суд погоджується із доводами відповідача, про те, що він належним чином повідомив банк про обставини, що настали та відразу 18.04.2023 року, звернувся із письмовою заявою до правоохоронних органів, а отже саме з цього часу ризик збитків від здійснення цієї операції несе банк.
Дослідивши розрахунок наданий позивачем, вбачається, що заборгованість, визначена банком в розмірі 34048,97 грн, розрахована з урахуванням сум, якими 18.04.2023 шахрайським шляхом заволоділа не встановлена досудовим розслідуванням особа.
При цьому, доказів на підтвердження існування іншої заборгованості за власними зобов'язаннями відповідача, що не пов'язані з оспорюваною сумою, банком не надано, а отже суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, тому у позові слід відмовити.
Вказані обставини також підтверджуються і висновокм службового розслідування служби безпеки банку, з якого вбачається факт заволодіння третіми особами шляхом шахрайських дій двома сумами - кредит у сумі 45 410 грн., та оплата частинами - у сумі 34040 грн.
З приводу кредиту, Лисянським районним судом Черкаської області рішенням суду від 08 липня 2024 року у справі № 700/229/24 банку відмовлено у позові до цього ж відповідача. Постановою Черкаського апеляційного суду дане рішення суду залишено без змін.
У даній справі позивач за первісним позовом використовуючи тіж самі докази та підстави, що й у справі №700/229/24 просить стягнути іншу суму яку отримали шахраї за допогою даних відповідача та придбали у той же день вчинення злочину товар у розстрочку.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд враховує обставини та факти встановлені при розгляді справи № 700/229/24 між тими ж сторонами, що є також підставою для відмови у первісному позові.
Щодо заявленого зустрічного позову, суд теж не знаходить підстав для його задоволення, оскільки не встановлено безпосередньо вини банку у знятті коштів споживача, а також не надано належних та допустимих доказів перерахування таких коштів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Стаття 13 ЦПК України визнаває принцип цивільного процесуального судочинства диспозитивності як розгляд судом справ не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.
На суд покладається обов'язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких умов, подані до зустрічного позову та досліджені судом докази, є достатніми для відмови у задоволенні первісного позову, проте не можуть бути покладені в основу для задоволення зустрічного позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати суд відносить на кожного із сторін.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд ,
Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
Відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційни банк «Приватбанк», про захист прав споживача.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2024 року.
Суддя Сергій ПІЧКУР