Справа № 361/5556/24
Провадження № 2-а/361/111/24
23.12.2024
23 грудня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючої судді Радзівіл А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 3 роти 3 батальйон полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві рядовий Шафігуллін Роман Рашидович про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
07 червня 2024 року позивач подав позовну заяву, в якій просив суд постанову поліцейського 2 взводу 3 роти 3 батальйону полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві рядового поліції Шафігулліна Романа Рашидовича, у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.05.2024 Серії ЕНА № 2274718, про накладення відносно позивача за частиною 5 статті 121 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 510,00 грн. визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути з Департаменту патрульної поліції з асигнувань сплачений мною судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Свій позов обґрунтовував тим, що 30.05.2024 року безпосередньо на КП ?Биківня? по проспекту Броварському у м. Києві керуваний позивачем легковий автомобіль марки АUDІ, моделі А-5, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений поліцейським 2 взводу 3 роти 3 батальйону полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві рядовим поліції Шафігулліним Романом Рашидовичем і як наслідок о 14:26:11 відносно нього було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 2274718, за порушення о 14:22:45 пункту 2.3 ?в? Правил дорожнього руху (Порушення правил користування ременем безпеки) та за частиною 5 статті 121 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу сумі 510,00 грн.
У даному випадку, оскаржувана постанова є безпідставною та незаконною, а тому підлягає скасуванню.
На порушення вимог пункту 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото,- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11.01.2019 № 28/32999, патрульний поліцейський на численні клопотання (прохання) позивача відмовився надати йому певну інформацію про включення належного йому портативного відео-реєстратора, який мав-би обліковуватися у підрозділі патрульної поліції за наявності відповідного інвентарного та номенклатурного номерів та відмовився продемонструвати для переконливості сторін відеозапис фіксації так званого правопорушення.
На порушення вимог пункту 9 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 поліцейський, який розглядав справу, не обгрунтував належним чином суть вчиненого позивачем так званого правопорушення, його неодноразові усні клопотання у присутності свідків про пред'явлення належних та допустимих доказів, якими на той час могли бути відео чи фото фіксація так званого правопорушення, проігнорував.
Крім того, патрульний поліцейський при розгляді справи навіть не взяв до уваги твердження свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на той час знаходилися у салоні керованого позивачем автомобіля і могли об»єктивно надати свідчення при розгляді справи.
Позивач стверджує, що перед вимогою поліцейського про зупинку, він був пристебнутий ременем безпеки і під час діалогу з поліцейським на узбіччі, він продемонстрував йому наявність у позивача пристебнутого ременя безпеки.
У ході спілкування з поліцейським, позивач без зайвого зволікання відімкнув свій ремень безпеки щоб мати змогу дотягнутися та дістати з бокового бардачка зі сторони пасажира свої реєстраційні документи. З метою прискорення своєї персональної ідентифікації при спілкуванні з поліцейським, він діяв у відповідності до Правил дорожнього руху, тобто при відсутності руху автомобіля та при спілкуванні з поліцейським, позивач мав право перебувати у салоні автомобіля з непристебнутим ременем безпеки, однак на привеликий жаль поліцейський на місці зупинки не розібрався в ситуації і безпідставно, а відповідно й незаконно виніс відносно нього оскаржувану постанову.
У даному випадку, поліцейський не здобувши належних та допустимих доказів, незаконно інкримінував позивачу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, якого в дійсності він не вчиняв, а тому вказаний поліцейський діяв у спосіб, що не визначений чинним законодавством, що у свою чергу передбачає скасування оскаржуваної постанови у судовому порядку.
12 червня 2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. дану позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
02 липня 2024 року недоліки позовної заяви було усунуто.
04 липня 2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому він просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача посилався на те, що вважає, що твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.05.2024 року о 14 год. 22 хв. в м. Києві, на проспекті Броварському позивач керував транспортним засобом AUDI А5, номерний знак НОМЕР_1 обладнаним засобом пасивної безпеки та був непристебнутим ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3. в Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за яке частиною п'ятою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Внаслідок чого позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.
Важливо зазначити, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", таким чином зафіксовано розгляд справи на портативний нагрудний відеореєстратор.
Слід зазначити, що 30.05.2024 під час виконання службових обов'язків, перебуваючи на блокпості, екіпажом було помічено автомобіль АUDІ А5, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого був не пристебнутий ременем безпеки під час керування автомобіля. Після чого було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб.
Після зупинення автомобіля, підійшовши до водія, Інспектор, назвав своє прізвище та ім'я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу.
Відповідно на відеозаписі зафіксовано, а саме 00 хв. 20 сек. (тобто одразу після зупинки), що позивач керував транспортним засобом з непристебнутий ременем безпеки чим порушує пункт 2.3.в ПДР.
В подальшому, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу Інструкції, роз'яснено позивачу його права і обов'язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач, а саме керуючи автомобілем був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР. Інспектором було здійснено дослідження та оцінка доказів, а саме усні пояснення позивача. Після чого Інспектор повідомив позивача про прийняте по справі рішення, накладення штрафу на позивача в розмірі 510 грн 00 коп. та виніс Постанову.
Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Вказані обставини свідчать про дотримання Інспектором процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірне винесення оскаржуваної Постанови на місці вчинення правопорушення.
Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу, Інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Вивчивши та дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини справи та виниклі правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.05.2024 безпосередньо на КП ?Биківня? по проспекту Броварському у м. Києві керуваний позивачем легковий автомобіль марки АUDІ, моделі А-5, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений поліцейським 2 взводу 3 роти 3 батальйону полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві рядовим поліції Шафігулліним Романом Рашидовичем і як наслідок о 14:26:11 відносно нього було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 2274718, за порушення о 14:22:45 пункту 2.3 ?в? Правил дорожнього руху (Порушення правил користування ременем безпеки) та за частиною 5 статті 121 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу сумі 510,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.5 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами у вигляді шрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пп.?в? п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд дослідивши надані докази дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів за допомогою належних та допустимих доказів скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, з огляду на наступне.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у з'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
В свою чергу, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Поліцейський 2 взводу 3 роти 3 батальйон полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві рядовий ОСОБА_4 , приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення. На підтвердження правильності дій надав відеозапис з бодікамери поліцейського, яким на їх думку зафіксовано той факт, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки під час керування транспортним засобом, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Підпункт »в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України визначає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Суд звертає увагу, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 »Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви невзяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлені останнім доводи.
Так, за обставинами справи, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений інспектором на КП »Биківня» по проспекту Броварському на блокпосту, в подальшому останнім зауважено, що водій не був пристебнутий ременем безпеки, за що і було того притягнуто до відповідальності.
Разом з тим, з наданого відповідачем в якості доказу відеозапису не вбачається, що під час руху автомобіля водій не був пристебнутим, в той час як доводи позивача у позові та відповіді на відзив, щодо дійсно із наданого відповідачем відеозапису чітко вбачається, що поліцейський вчинив дії, пов'язані із зупинкою керованого позивачем автомобіля на відстані приблизно за 20-30 метрів, з моменту зупинки керованого позивачем автомобіля і до моменту підходу до автомобіля поліцейським пройшло приблизно 6 - 7 секунд, а відповідно за вказані 6-7 секунд, у позивача було достатньо часу щоб відімкнути ремінь безпеки для повноцінного діалогу з поліцейським, який підійшов у той момент, коли автомобіль вже знаходився у нерухомому стані.
Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом у якості належного і допустимого доказу, який підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки останнім цей факт заперечується, а інших доказів матеріали справи не містять.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви щодо скоєння правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку що оскаржувана постанова підлягає скасуванню через недоведеність суб'єктом владних повноважень існування події адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 222, 245, 251, 258, 268 КУпАП, ст.ст. ст.ст. 2-14,17, 72-77,122, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Постанову поліцейського 2 взводу 3 роти 3 батальйону полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві рядового поліції Шафігулліна Романа Рашидовича, у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.05.2024 Серії ЕНА № 2274718, про накладення на ОСОБА_1 за частиною 5 статті 121 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 510,00 грн. визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції з асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Радзівіл А.Г.