Справа № 361/11319/23
Провадження № 2-а/361/62/24
10.12.2024
10 грудня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Коваль О.О.
позивача ОСОБА_1
представник позивача Якубова Я.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари адміністративний позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м.Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
14 грудня 2023 року позивач звернувся до суду із позовом у якому просив суд скасувати постанову поліцейського батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області від 04.12.2023 року серії ЕНА № 1063154 про притягнення його як водія автомобіля марки FІАТ FІORINО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення, всі судові витрати, які будуть понесені ним в межах розгляду цього адміністративного позову, стягнути з відповідача.
Свій позов обґрунтовував тим, що на праві власності ТОВ ?ОТП ЛІЗИНГ? належить автомобіль марки FIAT FIORINO, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На підставі лізингового договору цей автомобіля передано власником для користування ТОВ ?УВК-Інтернешнл?. Вказаний автомобіль знаходиться у службовому користуванні позивача.
Постановою поліцейського батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області від 04.12.2023 року серії ЕНА № 1063154 на позивача як водія зазначеного автомобіля накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Це рішення суб'єктом оскарження обґрунтовано тим, що позивач як водій, керуючи зазначеним автомобілем, проїхав перехрестя вул. Ігорева та автошлях М01 у смт. Калинівка Броварського району Київської області на заборонений ?червоний? сигнал світлофора, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Позивач, дійсно того дня керував зазначеним вище транспортним засобом, проїжджав зазначене перехрестя, але заперечує, що це було здійснено з порушенням вимог Правил дорожнього руху України.
Рухаючись по автошляху М01 та повертаючи на вул. Ігорева у смт. Калинівка Броварського району, він дотримався вимог п.8.11 ПДР, відповідно до якого водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Його пояснення з цього приводу поліцейським, який наклав на нього оскаржуване адміністративне стягнення, не були взяті до уваги без наведення будь-яких доводів.
Під час розгляду справи уповноваженою особою патрульної поліції було порушено його гарантоване Конституцією Україні та іншими законами України право на захист, у зв'язку з чим він не зміг довести свою правоту згідно з законом.
Алгоритм дій посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, передбачено ст.277 КУпАП. Ця норма, зокрема, встановлює, що вона зобов'язана роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її права і обов'язки. Стверджує, що йому поліцейським під час розгляду справи щодо нього не були роз'яснені його права у тому числі, на правову допомогу, що призвело до порушення його гарантованих прав і неправомірного накладення на нього адміністративного стягнення.
За таких обставин, слід визнати, що зазначена бездіяльність поліцейського, який розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача на місці його вчинення, порушила його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і тим самим, свідчить про порушення порядку розгляду цієї справи, що має мати наслідком скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
18 грудня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. дану позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
28 грудня 2023 року недоліки позовної заяви було усунуто.
29 грудня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, в якому він просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача посилається на те, що як вказано у постанові, 04.12.2023 року о 09 год. 14 хв., за адресою смт. Калинівка, перехрестя вул. Ігорева та автомобільної дороги М-01, Броварський район, Київська область, позивач керуючи транспортним засобом Fiat Fiorino номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення передбачені частиною 2 статті 122 КУпАП.
З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки на його думку, не порушував Правил Дорожнього Руху України. Вважає, що постанова винесена протиправно, з порушенням порядку розгляду справи та не містить жодних доказів його вини у вчиненні тих обставин, які викладені в постанові.
Представник відповідача зазначає, що на відеозаписі з відеореєстратора встановленого в службовому авто, зафіксовано що на перехресті відбувається жвавий рух. Світлофорний об'єкт справний та працює. Зі сторони руху позивача, зелений миготливий сигнал змінюється на жовтий який вже забороняє рух. Згодом вмикається червоний сигнал світлофора, і вже після цього позивач на вищевказаному авто проїжджає перехрестя.
Поліцейський автомобіль розпочав рух та наздогнав авто позивача. Водій автомобіля виконав вимогу про зупинку подану службовим авто та зупинився біля правого краю проїзної частини дороги. Подальше спілкування фіксувалося на бодікамери поліцейських.
01 квітня 2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області, подальший розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити, пояснення надали аналогічно викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився.
Суд, вислухавши позивача, представника позивача, вивчивши та дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини справи та виниклі правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на праві власності ТОВ ?ОТП ЛІЗИНГ? належить автомобіль марки FIAT FIORINO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим 21.09.2021 року ТСЦ 8048.
На підставі лізингового договору цей автомобіля передано власником для користування ТОВ ?УВК-Інтернешнл?.
Цей самий автомобіль знаходиться у службовому користуванні позивача, що підтверджується актом прийому-передачі від 06.09.2023 року.
У постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№ 1063154 зазначено, що 04 грудня 2023 року, 09:14:56 смт. Калинівка, перехрестя вулиці Ігорєва та М01, водій керуючи ТЗ проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. е ПДР України - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. На водія накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
Відповідно п.8.7.3. е ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Відповідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Із наданих до суду відеозапису на CD диску, що був долучений відповідачем до матеріалів справи, не вбачається, та не доведено наявність та обставини складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Так, із наданого відеозапису вбачається про те, що початок відеозапису розпочинається о 9:10:14, закінчення запису о 09:11:46 04 грудня 2024 року, хоча із наданої роздруківки постанови вбачається, що правопорушення зафіксоване та вчинене 04 грудня 2024 року о 09:14:56, що не відповідає наданому запису.
Крім того, у постанові не зазначено на який пристрій відбулась фіксація правопорушення, такої інформації не містить і наданий для дослідження і відеозапис на CD диску.
Будь які інші належні та допустимі докази, які б безперечно доводили факт вчинення правопорушення позивачем в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Із матеріалів справи також вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Якубовим Яшар Елхан огли укладений договір про надання правничої допомоги та представництво в суді від 05.07.2024 року, додаток до договору про надання правничої допомоги та представництво в суді від 05.07.2024 року, звіт про виконання умов договору від 05.07.2024 року про надання правничої допомоги від 12.09.2024 року, згідно якого адвокатом надані наступні послуги правничої допомоги: складання позовної заяви - 1000,00 грн., участь у судовому засіданні 08.07.2024 року - 1000,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи, вивчення відзиву представника відповідача та складання доводів в обґрунтування позову з урахуванням доводів цього відзиву - 2000,00 грн., участь у судовому засіданні 12.09.2024 року - 1000,00 грн. Оплата послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн. підтверджується також квитанцією №327322 від 05.07.2024 року.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльніс» від 05 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківськийдокумент, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 та у своїй постанові від 10 вересня 2021 року у справі №460/2315/19.
Суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі »Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі »Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі »Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі »Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
Таким чином, враховуючи надані докази та вищезазначені вимоги, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України , ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення , суд -
Позов задовольнити.
Постанову поліцейського батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області від 04.12.2023 року серії ЕНА № 1063154 про притягнення його як водія автомобіля марки FІАТ FІORINО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, Код ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, Код ЄДРПОУ 40108646, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Радзівіл А.Г.