Справа № 755/9116/24
№ 2/183/3644/24
23 грудня 2024 року м.Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2024 року АТ «СЕНС БАНК» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №501385502 у розмірі 164860,81 грн.
Позов обґрунтований тим, що 04.11.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» (в подальшому змінено назву на АТ «СЕНС БАНК») Угоду про надання споживчого кредиту №501385502 (надалі - Кредитний договір). Відповідно умов Кредитного договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить 164860,81 грн., яка складається з наступного: 107093,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 57767,37 грн. - заборгованість за відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31.05.2024 дану справу передано на розгляд за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник Банку не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій позов підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в порядку п.19 Перехідних положень ЦПК України, ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання відповідачки, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.12.2024, є дата складення повного судового рішення 23.12.2024.
04 листопада 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501385502 (а.с.8-9).
Згідно з акцептом пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №501385502 від 04.11.2021 ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту від №501385502 та визначено тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 110000,00 грн., процентна ставка 35% річних, строк - 60 місяців. Датою повернення кредиту вказано - 04.11.2026. Кредит наданий позичальнику для власних потреб, розмір 110000,00грн., шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк» (а.с. 10-12).
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах передбачених договором. що підтверджується меморіальним ордером № 676767311 від 04.11.2021 про переказ коштів на суму 110000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а.с.14).
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Альфа-Банк» змінив назву на АТ «СЕНС БАНК», що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.113).
Згідно з випискою по особовому рахунку відповідача за період з 04.11.2021 по 19.09.2023, Банком перераховано відповідачу кредитні кошти на суму 110000,00 грн., ця ж виписка містить відомості та свідчить про використання відповідачем кредитних коштів, здійснення платежів по погашенню кредиту та відсотків, що свідчить про існування договірних зобов'язань перед АТ «СЕНС БАНК» (а.с.15-25).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогійний висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором Банком здійснено розрахунок, згідно якого заявив до стягнення заборгованість у розмірі 164 860,81 грн., яка складається з наступного: 107093,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 57767,37 грн. - заборгованість за відсотками
До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як установлено судом, договір кредиту підписано відповідачем з використанням електронного підпису.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується дослідженою судом випискою за картковим рахунком, у якій наявні відомості про зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. З цього ж доказу вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість. Зазначений доказ є належним та допустимим і підтверджує обставини, на які посилається позивач у первісному позові.
Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить - Закон України «Про захист прав споживачів».
Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", то у споживача (позичальника) відсутній обов'язок повернути достроково споживчий кредит.
Такі ж висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц та у Постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-223цс16.
Таким чином, наведені приписи підтверджують обов'язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Оскільки у спірних правовідносинах кредит надавався на споживчі цілі, тому відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», банк повинен був попередньо направити позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту.
30.04.2024 за адресою, зазначеною у кредитному договорі, Банком направлено засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення на ім'я ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором, у якій вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії у розмірі 164860,81 грн.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву, не надав доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, не надав власного контр розрахунку щодо розміру заборгованості.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи що позивач виконав зобов'язання за кредитним договором, а відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення грошових коштів, з урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення заборгованості за договором на користь позивача у зазначеному вище розмірі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, ввідповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. (а.с.3).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265,280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №501385502 від 04.11.2021 у розмірі 164860,81 грн., яка складається з наступного: 107093,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 57767,37 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 23 грудня 2024 року .
Суддя Оладенко О.С.