Єдиний унікальний номер 205/10251/24
Номер провадження3/205/3280/24
18 грудня 2024 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Таус М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, громадянина України, що мешкає в АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
02 липня 2024 року об 11-25 годині, водій ОСОБА_1 , рухаючись в Новокодацькому районі міста Дніпра по вулиці Авіаційній, біля будинку 5, керував транспортним засобом Daewoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, сповільненість мовлення. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДД України.
Отже, своїми діями ОСОБА_1 припустив порушення вимог п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 ч. 1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення судового засідання не подавав.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У провину ОСОБА_1 ставиться порушення вимог п. 2.5 ПДР, за якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом досліджено відеозапис з нагрудного відео реєстратора інспектора Управління патрульної поліції в м. Дніпрі, на якому зафіксовано обставини складання відносно водія ОСОБА_1 протоколу про адміністративні правопорушення серії АБА № 122127 від 02 липня 2024 року. Так, з відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції, при неодноразових пропозиціях з боку працівників поліції пройти медичне обстеження в медичному закладі на визначення стану сп'яніння, відмовляється від проходження зазначеного медичного огляду.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджена наведеними доказами.
Призначаючи ОСОБА_1 стягнення, суд виходить з наступного.
З довідки старшого інспектора з ОД відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП від 04 липня 2024 року, вбачається, що згідно бази даних НАІС МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.
Отже, ОСОБА_1 , як такий, що не має права керування транспортними засобами, не є водієм в розумінні п. 1.10 ПДР України та відноситься до інших осіб, щодо яких такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачений.
Крім того, згідно пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення, однак суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або в загалі його не мала.
Таким чином суд не вбачає підстав для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 посвідчення водія у встановленому законом порядку не отримував, тобто останній є особою, яка керувала транспортним засобом.
За положеннями ст. 33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КпАП України, у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності не збіг.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням особи правопорушника, обставин даної справи, в тому числі обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вбачає в його діях склад адміністративного правопорушення і вважає за можливе застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі ст. 130 ч. 1 КУпАП України, керуючись ст.ст. 8, 33, 36,40-1, 280, 282, 283 КУпАП, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та покласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст.308 КУпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подається до відповідного апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Максим ТАУС