Справа № 202/14154/24
Провадження № 1-кп/202/1960/2024
20 грудня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження, відомості про яке внесені 03.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042210000146, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 28.05.2020 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України, звільнений 23.01.2023 по відбуттю строку покарання
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
10.11.2024 близько 14 години 20 хвилин гр. ОСОБА_4 перебуваючи біля входу до магазину «АТБ» за адресою: м. Дніпро, вул. Марії Лисиченко, 16-Б, побачив раніше незнайомого ОСОБА_5 , який перевдягався біля вищевказаного магазину, та в кишені джинсів якого побачив мобільний телефон марки «Xiaomi 11T 8/128 GB» блакитного кольору. У цей момент, у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований та таємне викрадення чужого майна, при цьому предметом свого злочинного посягання ОСОБА_4 обрав мобільний телефон марки «Xiaomi 11T 8/128 GB» блакитного кольору, який належить ОСОБА_5 ..
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно, повторно, з корисливою метою, розуміючи, що на усій території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про проведення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президентом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024, згідно якого воєнний стан подовжено до 05 години 30 хвилин 08.02.2025, підійшов до ОСОБА_5 , та під приводом допомоги, підняв з поверхні асфальту джинси, які попередньо зняв потерпілий, та користуючись відсутністю уваги з боку ОСОБА_5 та оточуючих осіб, витягнув з кишені вказаних джинсів мобільний телефон марки «Xiaomi 11T 8/128 GB» блакитного кольору та поклав до кишені одягнутої на ньому куртки.
Надалі, ОСОБА_4 , утримуючи при собі вищезазначений мобільний телефон марки «Xiaomi 11T 8/128 GB» блакитного кольору, з місця вчинення злочину зник, при цьому розпорядившись зазначеним мобільним телефоном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 6000 гривень 00 копійок.
Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, частково відшкодував матеріальну шкоду потерпілому.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що міру покарання просить призначити на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що потерпілий та прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах в умовах воєнного стану.
В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, та більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне залишити зазначений запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлений. Долю процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 119-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4
наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту залишити до набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- кепку чорного кольору, яку передано на відповідальне зберігання обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити у власності останнього;
-Компакт-диск, який зберігається в матеріалах кримінального провадження- зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 3995 від 19.11.2024 які згідно довідки складають 378 (триста сімдесят вісім) гривень 64 копійки.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1