справа № 235/4921/24
№ провадження 1-кп/208/845/24
Іменем України
09 грудня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
в режимі відео конференції за участю:
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 ,
у відкритому підготовчому судовому засіданні, згідно угоди про визнання винуватості розглянувши справу кримінального провадження № 62024050010004331 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Рожище, Волинської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, ВЧ № НОМЕР_1 , старший сержант, зареєстрований та фактично мешкав: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.402 ч.4 КК України, -
03.12.2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у зазначеному кримінальному провадженні з одного боку, обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, в приміщенні Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за адресою: Дніпропетровської область, м. Дніпро, вулиця Гоголя, 29, укладено угоду про визнання винуватості у наступному сформульованому обвинуваченні.
Старший сержант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді сержанта резерву 44 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов?язок і військову службу», Статутів Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, о 11.47 годині 23.05.2024 року, перебуваючи на території подвір?я приватного домоволодіння у населеному пункті Рівне Покровського району Донецької області, відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_3 окремої єгерської бригади (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_7 № 583 ОКП-Селидове від 23.05.2024 року, доведене т.в.о заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_8 , згідно якого, ОСОБА_9 було необхідно до 15.00 години 23.05.2024 року прибути в район зосередження 3 єгерського батальйону по маршруту «Лозове-Залізничне-Покровськ-Селидове» та перейти в оперативне підпорядкування командира 3 єгерського батальйону для виконання бойового завдання по обороні позицій в батальйонний рубіж оборони 3 єгерського батальйону щодо виконання завдань оборонного бою, недопущення подальшого просування противника, створення умов для подальших дій.
Філіпчук пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, тобто непокорі - відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Обвинувачений, під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях.
Між обвинуваченим та прокурором укладена угода про визнання винуватості у скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та сторони дійшли згоди про призначення обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 69 КК України, у виді 1 року позбавлення волі, яке на підставі ст. 62 КК України замінити триманням в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на той же строк.
Зі змісту угоди вбачається, що при її укладанні обвинуваченому роз'яснені та є зрозумілими наслідки укладання та затвердження угоди для сторін, відповідно до ст. 473 КПК України, а саме:
- обмеження права на оскарження вироку, підстави для оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода, в апеляційному порядку, що визначені ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в ст. 424 КПК України;
- відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення, а він має право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Філіпчук зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість в повному обсязі у судовому засіданні у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення та виконати призначене йому покарання.
Ця угода, суть якої обвинуваченому зрозуміла, укладена ним добровільно і усвідомлено, і у нього було достатньо часу, щоб ознайомитись зі змістом угоди про визнання винуватості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав свою вину за обставин викладених в обвинувальному акті. Зазначив, що тривалий час проходить військову службу, приймає участь у бойових діях на різних напрямках. Після чергової ротації командування пообіцяло відпочинок, але підрозділ знов отримав бойовий наказ. Був дуже втомлений і морально до цього не готовий. Розуміючи свою відповідальність, він щиро розкаюється у скоєному. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена ним добровільно, без якогось примусу.
З пояснень обвинуваченого наданих суду вбачається, що визнання вини у скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, є добровільним, зрозумілим щодо обмежень оскарження в апеляційному та касаційному порядку, що передбачене ст. 394, 424 ч.3 п.1 КПК України, відмови від здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , суд вважає повне визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих інших обставин, якими суд визнає психоемоційний стрес обвинуваченого.
Наведений перелік обставин у статті 66 КК України, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті.
Старший сержант ОСОБА_9 раніше не судимий. Статус солдата-військовослужбовця, тобто особи яка захищає незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, особи яка брала безпосередню участь в бойових діях пов'язаних з військовою агресією проти України, безперечно є обставиною яка викликає повагу в суспільстві.
Зазначені обставини підтверджується стороною обвинувачення та визнається судом як окрема, пом'якшуюча покарання обвинуваченого ОСОБА_9 .
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.
Юридичним змістом кримінального провадження на підставі угод є сукупність прав і обов'язків, реалізовуючи які, сторони кримінального провадження можуть досягати правового компромісу.
Угода є процесуальним засобом, застосовуючи який, сторони з урахуванням рівноваги публічних та приватних інтересів у кримінальному провадженні, задовольняють їх в кримінальному процесі.
В провадженні на підставі угод, нормами КПК України вимагається від сторін і суду прийняття узгодженого рішення, і саме рішення суду про винуватість особи, ґрунтується на умовах укладеної сторонами угоди.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Санкція ч.4 ст. 402 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.
Вирішуючи питання щодо міри покарання ОСОБА_9 , суд відзначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу. Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення, та які повинні оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей кримінального провадження. Встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання, яке є по суті другорядним.
Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м'якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.
Повноваження суду надані державою та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»
Суд вважає, що враховуючи істотний взаємозв'язок між наявністю та сукупності декількох пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин з істотним зниженням ступеню тяжкості вчиненого злочину, зниження суспільної небезпечності самим обвинуваченим, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, призначення йому покарання в межах санкції ч.4 ст. 402 КК України є не доцільним та несправедливим, і призначення більш м'якого пока¬рання виду покарання ніж зазначене в цій санкції та передбачене угодою яка розглядається, здатне забезпечити його виправлення.
На думку суду, призначення військовослужбовцю ОСОБА_9 передбаченого угодою покарання за ч.4 ст. 402 КК України, з застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі у виді 1 року, які для обвинуваченого визначаються триманням у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, є законним, справедливим та достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.
Перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, суд дійшов до наступного висновку:
- ОСОБА_9 дійсно вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 402 КК України, та він у ньому винен;
- угода про визнання винуватості, яка укладена 03.12.2024 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , відповідає встановленим кримінальним процесуальним вимогам, є правомірною, відповідає інтересам суспільства та держави.
Порушень прав, свобод чи інтересів інших осіб, судом не встановлено.
Суд підтверджує, що узгоджена сторонами угоди міра покарання обвинуваченому, відповідає загальним правилам призначення кримінального покарання, встановлених КК України.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373-374, 474-475 КПК України, суд-
Угоду про визнання винуватості, укладену 03.12.2024 року на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, за адресою: Дніпропетровської область, м. Дніпро, вулиця Гоголя, 29, між прокурором ОСОБА_3 та притягнутим в якості обвинуваченого у цьому провадженні ОСОБА_4 , затвердити.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 402 КК України, та з застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст. 62 КК України, призначене військовослужбовцю ОСОБА_4 покарання у виді 1 року позбавлення волі, замінити на покарання у виді 1 року тримання його у дисциплінарному батальйоні.
Початок строку призначеного покарання ОСОБА_4 , рахувати з моменту його затримання, з 23.05.2024 року.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити раніше обраний - тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через суд, який його ухвалив, протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Вирок суду підлягає негайному врученню прокурору, обвинуваченому, захиснику.
Суддя ОСОБА_1