Справа № 201/16212/24
Провадження № 1-кс/201/5815/2024
Іменем України
20 грудня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042130000268 від 17.12.2024 року, внесеного за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Суть клопотання.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням погодженим з прокурором про арешт майна, в якому просив накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене в ході огляду трупу гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: шкарпетки у кількості 2 шт. червоного кольору та футболку темно-синього кольору, які в подальшому опечатано до паперового пакету.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що до ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 17.12.2024 року приблизно о 20:00 год. гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 спричинив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній помер. (ЖЄО 44594 від 17.12.2024).
Даний факт зареєстровано до ЖЄО ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за 44594 від 17.12.2024. В подальшому СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області було зареєстровано даний факт до ЄРДР № 12024042130000268 від 17.12.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
17.12.2024 року слідчим Відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 було проведено огляд за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна 14, в ході якого було виявлено труп гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також під час проведення огляду було виявлено та вилучено вищевказані речі.
Враховуючи, що вилучені речі, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, могли бути здобутим злочинним шляхом, або бути знаряддями злочину, вилучені речі можуть бути використані як докази вчинення кримінального правопорушення, які можуть бути доказом вчиненого злочину, що встановлюється під час кримінального провадження, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, слідчий просив накласти арешт на вищевказане тимчасово вилучене майно.
Позиції сторін.
Прокурор просив розглянути клопотання без його участі і задовольнити.
В силу ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення мети заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна та з метою попередження його зміни або відчуження, клопотання розглянуто без виклику власника майна.
Процесуальні питання.
Відповідно до ст. 107 КПК України повне фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання та додані до нього слідчим документи, приходить до наступного висновку.
Норми КПК України, які застосовуються при вирішенні клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів після його надходження до суду.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких дізнавачем (слідчим, прокурором) вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи: (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є притаманний всім статтям Конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч. 3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.
Згідно із ст. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Оцінка слідчого судді і висновки.
Як свідчать матеріали клопотання, до ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 17.12.2024 року приблизно о 20:00 год. гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 спричинив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній помер. (ЖЄО 44594 від 17.12.2024).
Даний факт зареєстровано до ЖЄО ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за 44594 від 17.12.2024. В подальшому СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області було зареєстровано даний факт до ЄРДР № 12024042130000268 від 17.12.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
17.12.2024 року слідчим Відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 було проведено огляд за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна 14, в ході якого було виявлено труп гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також під час проведення огляду було виявлено та вилучено шкарпетки у кількості 2 шт. червоного кольору та футболку темно-синього кольору, які в подальшому опечатано до паперового пакету;
Вказані речі та предмети вилучені до ВП №2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області і постановою слідчого від 18.12.2024 року визнані речовими доказами.
Висновки.
Слідчий в своєму клопотанні зазначає мету накладання арешту - забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, оскільки вилучені речі можливо зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, могли бути здобутим злочинним шляхом, або бути знаряддями злочину, можуть бути використані як докази вчинення кримінального правопорушення, що встановлюється під час кримінального провадження.
Слідчий довів, що вилучені речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, могли бути здобуті злочинним шляхом або бути знаряддями злочину.
Станом на сьогоднішні день триває досудове розслідування кримінального провадження, встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлюється коло осіб, яке має відношення до вчинення кримінального правопорушення, здійснюються заходи щодо встановленні і інших осіб, які мають відношення до наведеного злочину, призначені експертизи.
Загалом, у клопотанні слідчого належним чином розкрито, яке відношення вилучені речі мають саме до цього кримінального провадження, у зв'язку з чим процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна як речового доказу є визначеним відповідно до вимог ст. 98 КПК України, оскільки постановою слідчого вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.
Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Отже потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, може бути виконане.
Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.
Тому дослідивши матеріли клопотання та надані суду матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що з метою забезпечення кримінального провадження, виконання завдань та вимог кримінального провадження, попередження подальших злочинних дій, накладання арешту на зазначене майно є необхідним.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання, в ухвалі слідчого судді зазначається про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що з метою збереження речових доказів застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт шляхом позбавлення права на розпорядження і користування майном, є необхідним та достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, зокрема, привести до неправомірного вибуття майна з власності.
Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання неправомірного вибуття майна з власності та забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України, -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом позбавлення права на розпорядження та користування до скасування у встановленому КПК України порядку на майно, вилучене в ході проведення огляду від 17.12.2024 року за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна 14, а саме: шкарпетки у кількості 2 шт. червоного кольору та футболку темно-синього кольору, які в подальшому опечатано до паперового пакету.
В задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У відповідності до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особами, що були відсутні при її проголошенні, в той же строк з моменту отримання її копії. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Підстави для скасування арешту майна визначені в ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1