Справа № 201/16222/24
Провадження № 1-кс/201/5822/2024
23 грудня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Мельниченко С.П., з секретарем судового засідання Беззубцем О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 09 грудня 2024 року.
В судовому засіданні приймали участь
скаржник ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з даною скаргою на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 09 грудня 2024 року та просить зобов'язати уповноважених осіб Дніпропетровської обласної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за зазначеною заявою.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що ним 09 грудня 2024 року було подано до Дніпропетровської обласної прокуратури заяву про злочинну діяльність офіційних представників ПРАТ №ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» із зазначеними у сказі обставинами.
Однак на вказану заяву працівники Дніпропетровської обласної прокуратури не прореагували належним чином. З надісланої скаржникові відповіді на №09/4-р від 12 грудня 2024 року №09/4-2630ВИХ-24 вбачається, що працівники прокуратури умисно усунулись від виконання своїх службових обов'язків.
Скаржник у судовому засіданні просив скаргу задовольнити, та зобов'язати працівників прокуратури внести відомості до ЄРДР.
Прокурор у судове засідання не з'явився, був належно повідомлений, про причину неявки не повідомив.
Отже, враховуючи, що прокурор був належно повідомлений про дату і час судового засідання, однак не з'явився, суд вважає, що неявка прокурора не перешкоджає розгляду скарги за його відсутності, оскільки це буде відповідати вимогам розгляду скарги судом в розумні строки.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
З матеріалів скарги встановлено, що ОСОБА_2 09 грудня 2024 року звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури з заявою про злочинну діяльність офіційних представників ПРАТ №ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» із зазначеними у сказі обставинами.
Згідно ст. 9 та ст. 214 КПК України слідчий, прокурор після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування під час якого прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження та надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.
За змістом ч. 3 ст.214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК, не достатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. З огляду на такі обставини необхідно звернути увагу, що вимога про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не передбачає здійснення оцінки обґрунтованості таких заяв на наявність ознак складу кримінального правопорушення, а передбачає лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Викладені в такому повідомленні обставини підлягають перевірці, але така перевірка повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР. Потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.
Таким чином, слідчий суддя констатує пряму заборону процесуального Закону, а відтак неможливість здійснення перевірочних дій про можливий злочин без попереднього внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Наслідком такого порушення буде визнання всіх зібраних доказів недопустимими.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог ч.2 ст. 214 КПК України вбачається, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Частиною 1 ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Станом на час розгляду скарги відомостей щодо внесення до ЄРДР заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2024 року не надано.
Таким чином, приймаючи до уваги що невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 порушує його права, а також зважаючи на те, що за вказаних обставин уповноваженою особою Дніпропетровської обласної прокуратури не виконано зазначені положення КПК України, а відомості, які містяться в заяві ОСОБА_1 від 09 грудня 2024 року безпідставно не внесені до ЄРДР, і чинним КПК України не передбачено направлення за належністю заяви про кримінальне правопорушення до іншого органу досудового розслідування без внесення до ЄРДР відповідних відомостей органом, до якого таку заяву було подано, слід дійти висновку, що вимога про зобов'язання уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури внести відповідні відомості за вищезгаданим фактом кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування підлягає задоволенню.
Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,25,28,214,303-307 КПК України, суд, -
Враховуючи необхідність витрати значного часу для складення повного тексту ухвали суд вважає за можливе оголосити резолютивну частину, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 09 грудня 2024 року (вих. № 367 від 23 серпня 2024 року) - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Дніпропетровської обласної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 09 грудня 2024 року, про що направити заявнику протягом 24 годин відповідне повідомлення та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошено 24.12.2024 о 13:00 годині.
Слідчий суддя С.П. Мельниченко