Справа № 211/401/23
Провадження № 3/211/188/24
іменем України
23 грудня 2024 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.130 КпАП,-
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 422223 від 05.01.2023 року водій ОСОБА_1 05.01.2023 року о 17 год. 10 хв., керував транспортним засобом марки OPEL VIVARO номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вул. Вечірньокутська, біля буд. 54, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Зафіксовано на б.к 474452, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, в ході розгляду справи представник ОСОБА_1 , адвокат Лисенко О.А. заперечував проти вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КК України.
Згідно вимог КУпАП, суд розглядає справу в межах тих матеріалів які направлені до суду, дослідивши які, суд зробив певні висновки.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. Тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 05.01.2023 року, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.
Під час розгляду справи проглянуто диск з відеозаписами, який доданий до матеріалів справи в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Порядок проходження огляду на визначення стану сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП. Згідно приписів цієї статті огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.п 2, 6,7 Розділу І Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735,огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно Інструкції №1452/735 огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, законом, Інструкцією та Порядком визначено чіткий алгоритм дій працівника поліції в разі, якщо в нього є підстави вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Зокрема, він повинен встановити ознаки алкогольного сп'яніння, запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а в разі його відмови пройти огляд на місці - запропонувати пройти огляд в закладі охорони здоров'я та забезпечити проведення огляду.
Таким чином водій транспортного засобу має право вибору де проходити огляд на стан сп'яніння: на місці зупинки чи в закладі охорони здоров'я. В свою чергу поліцейські повинні спершу запропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки і з використанням спеціальних технічних засобів, а у випадку не бажання проходити такий огляд, або незгоди з його результатами повинні запропонувати пройти огляд в закладі охорони здоров'я і не в будь якому, а в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
Лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Так з дослідженого судом відеозапису з боді-камери поліцейського вбачається, що при зазначенні поліцейським ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння о 18-01 год., 05.01.2023 року, йому не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного приладу, тобто поліцейським не було дотримано алгоритму процедури проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що суперечить вимогам ч.2 - ч.4 ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735 та Порядку проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та вказує на недопустимість доказів, зібраних в даному провадженні.
Разом з тим здоданого відеозапису не можливо встановити наявність у водія ОСОБА_1 вищевказаних ознак алкогольного сп'яніння, поліцейським вони також не встановлювались. Отже, працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки не було дотримано всіх законодавчо встановлених вимог щодо проведення такого огляду, як наслідок, відповідне направлення патрульним виписалось формально. Працівник поліції не просив ОСОБА_1 дихнути, щоб перевірити запах алкоголю з порожнини рота, не перевіряв на тремтіння пальців рук. Вказана у протоколі про адміністратвине правопорушення ознака алкогольного сп'яніння як «поведінка, яка не відповідає обстановці» не підтверджується дослідженим суддею відеозаписом.
Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необгрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
При цьому суд звертає увагу, що після прибуття екіпажу патрульної поліції на місце події, поліцейським в ході спілкування з присутніми на місці події особами, було зроблено висновок про порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та про намір складання відносно нього матеріалів за ст. 130 КУпАП, що мало місце о 17-23 год. та о 17-28 год., тобто ще до того як ОСОБА_1 було повідомлено про ознаки алкогольного сп'яніння. Отже суд констатує, що поліцейським було встановлено про вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, ще до того, як були встановлені усі обставини його вчинення.
Щодо пояснень свідків.
Так з доданого відео вбачається, що екіпаж патрульної поліції прибули на місце події 05.01.2023 року о 17-19 год., та патрульними були встановлені свідки, які повідомили, що бачили як о 17-05 год., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та здійснив ДТП із автомобілем Мітсубісі Лансер і коли він вийшов з автомобіля по його поведінці вони зрозуміли, що він перебуває у нетверезому стані, а саме перечепився та впав, кричав і погрожував, про що останніми були надані письмові пояснення. Разом з тим дані свідки взагалі не зазначають про таку ознаку як запах алкоголю з порожнини рота.
При цьому з протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки OPEL VIVARO номерний знак НОМЕР_1 05.01.2023 року о 17 год. 10 хв. На доданому відеодоказі не зафіксовано час руху даного транспортного засобу, інших відеодоказів надано не було, таким чином суд і не має можливості встановити чи дійсно ОСОБА_1 саме під час керування транспортним засобом перебував у нетверезому стані, як про це зазначаються свідки.
Також у п.2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, визначено:
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Додані письмові пояснення свідків, про те, що у їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, не містять відомостей щодо суті вчиненого водієм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема відносно того, з якими саме ознаками сп'яніння перебувала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже через відсутність даних відомостей, їх неможливо зіставити з тими ознаками сп'яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення.
На переконання суду, поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеофайлах не вказують на наявність у ОСОБА_1 явних ознак алкогольного чи іншого сп'яніння.
Суд враховує концепцію ЄСПЛ «Плоди отруйного дерева» (рішення ЄСПЛ у справі «Гефген проти Німеччини») а саме, що якщо первісний доказ отримано з порушенням, то і наступні докази, отримані на підставі цього доказу є недопустимими, в даному випадку первісним доказом є правомірність зупинки автомобіля, і дані дії вчинені з порушенням, що тягне за собою відповідні наслідки.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості, так як перекладає на себе функцію обвинувачення.
Таким чином, надавши оцінку зібраним по справі доказам в межах обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд доходить висновку, що надані суду матеріали не є достатніми доказами, які б давали суду підстави для обгрунтованого висновку про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».
В рішенні у справі "Абрамян проти росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
А саме, згідно ч. 2, 3ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом.
Оскільки поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 не доведено, провадження у справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня винесення постанови.
Суддя: С. В. Ткаченко